- •Види навчання (підходи до організації навчального процесу)
- •Імідж та самоподання викладача.
- •3 Діяльність та її структура. Основні види і типи діяльності.
- •4 Спільна діяльність, її ознаки та властивості. Соціально – психологічні фактори спільної діяльності.
- •2 Сутність, поняття, причини конфліктів у спілкуванні.
- •3 Людина, індивід, особистість, індивідуальність.
- •4 Принципи навчання.
- •2.Комунікативна взаємодія в малих групах.
- •Відчуття та їх загальна характеристика.
- •2. Спілкування з «важкими» людьми (учнями).
- •3. Увага, її види.
- •Післядовільна увага (поняття було введене м. Ф. Добриніним)
- •4. Поняття освітнього і навчального менеджменту.
- •2. Динаміка міжособистісного конфлікту. Типологія конфліктів у комунікативних процесах.
- •3. Поняття про характер , його структуру і властивості. Теорія Акцентуацій характеру за к.Леонгардом.
- •4. Етапи, види, прийоми та методи стимулювання та мотивації навчальної діяльності.
- •2. Динаміка міжособистісного конфлікту. Типологія конфліктів у комунікативних процесах.
- •3. Поняття про характер , його структуру і властивості. Теорія Акцентуацій характеру за к.Леонгардом.
- •4. Етапи, види, прийоми та методи стимулювання та мотивації навчальної діяльності.
- •Типи особистостей та ймовірність їх конфліктної поведінки у процесі спілкування.
- •Індивідуально – типологічні риси особистості за к.Юнгом.
- •1. Екстравертний (е) — інтровертний (і).
- •2. Сенсорний (s) — інтуїтивний (n).
- •3. Мислительний (т) — чуттєвий (f).
- •4. Конструктивний (j) — сприймаючий (р).
- •4. Мотивація, стимулювання, та активізація навчальної діяльності: порівняльна х-ка.
- •2. Конфлікти у навчанні, їх причини та види.
- •3. Становлення і розвиток особистості. Взаємозв’язок біологічного і соціального в структурі особистості.
- •4. Мотиви навчальної діяльності та їх класифікація. Стимули до навчання та їх види.
- •2. Управління конфліктами в навчальному прцесі та шляхи їх вирішення.
- •3. Базові риси особистості за р.Кеттеллом.
- •4. Мета як основний структурний компонент діяльності, основні види цілей.
- •2. Сутність поняття спілкування. Форми, види та структура спілкування.
- •3. Сутність та функції інтелекту. Поняття коефіцієнта інтелекту, його значення та проблеми вимірювання.
- •4. Ієрархія навчальних цілей в структурі освітньої підготовки. Види навчальних цілей за ступенем абстракції та їх х-ка.
- •2. Особливості педагогічного спілкування та чинники його детермінації .
- •3. Типи темпераменту за г. Айзенком.
- •4. Активізація навчальної діяльності : поняття, призначення, методи, прийоми.
- •Засоби та методи запобігання та подолання конфліктів у спілкуванні.
- •Стать, вік, здоров’я, темперамент, як атрибути особистості.
- •4. Структура, елементи змісту навчання та основні його функції.
- •2. Стилі поведінки та їх доцільність у конфлікті.
- •3. Атрибути, риси та якості особистості.
- •4. Основні джерела змісту навчання: навчальна програма, навчальний план, підручники.
- •2. Ділове спілкування. Його види та чинники впливу.
- •3. Форми пряву психіки: психічні процеси, стани, властивості.
- •4. Процес навчання та його основні етапи.
- •2. Асертивна поведінка. Основні її положення.
- •3. Самосвідомість та її особливості. «я – образ», «я-концепція» особистості.
- •2. Помилки при сприйнятті під час спілкування.
- •3. Пам'ять, процеси пам’яті. Типи та види пам’яті.
- •Процеси пам'яті
- •1. За характером психічної активності.
- •2. За характером мети діяльності.
- •3. За тривалістю утримання інформації.
- •4. Структура навчальної діяльності.
- •2. Психологічні засоби впливу під час спілкування.
- •3. Поняття про сприйняття, його види та властивості.
- •4. Класифікація методів навчання (інформаційно – презентативні, алгоритмічно- дійові, самостійно – пошукові)
- •2. Просторово – часовий чинник спілкування.
- •3. Сучасні педагогічні технології навчання.
- •4. Контроль як основна функція управління.
- •Етапи контролю навчання:
- •Види і форми контролю навчання.
- •Основні функції контролю навчання.
- •2. Самоподання у спілкуванні.
- •3. Педагогіка як наука про освіту.
- •2. Засоби та методи подолання конфлікту у спілкуванні.
- •3. Освіта, навчання, виховання і розвиток особистості : співвідношення.
- •4. Основні напрями підвищення ефективності навчання.
- •Урок-звіт
- •Урок-вікторина
- •Урок типи квк
- •Урок-подорож
- •Урок-гра
- •2. Комунікативні здібності та вміння викладача.
- •3. Мислення, його види, форми та операції
- •4. Андрагогіка як галузь педагогічної науки та її принципи.
- •2. Бар’єри взаєморозуміння.
- •3. Теорія розвитку особистості.
- •4. Психологічні особливості студентів та їх врахування в навчальній діяльності.
- •2. Імідж, його формування та складові.
- •3. Мова та мовлення.
- •4. Психологічні особливості старшого віку та їх урахування в навчальній діяльності.
- •2. Поведінка як джерело інформації у спілкуванні.
- •3. Соціалізація та індивідуалізація особистості.
- •4. Психологічні особливості підліткового віку та їх урахування в навчальній діяльності.
- •2. Стереотипізація та емпатія – механізми сприйняття у спілкуванні.
- •3. Розвиток особистості та його ознаки.
- •4. Психологічні особливості молодшого шкільного віку та їх урахування в навчальній діяльності.
- •2. Формування першого враження під час спілкування. Типові схеми.
- •3. Свідоме і несвідоме в теоріях з. Фрейда, к.Г. Юнга, е.Берна.
- •4. Основні освітньо – вікові категорії та їх загальна х-ка.
- •2. Характеристика інтегративної сторони спілкування.
- •3. Поняття про емоції . Інформаційна теорія емоцій за п. Симонова.
- •4. Самостійна робота як основа навчання. Види та форми самостійної роботи
- •Завдання педагогічної практики
- •2. Психологічні засоби впливу під час спілкування.
- •3. Воля і вольові якості особистості.
- •4. Історичний розвиток організаційних форм навчання. Класно – урочна форма навчання.
- •2. Маніпуляції в навчальному процесі та захист від них.
- •3. Самооцінка та рівень домагань особистості.
- •4. Структура програми навчального предмету.
- •2. Маніпуляції та маніпулятивна поведінка у спілкуванні.
- •3. Поняття про міжособистісні стосунки.
- •4 Навчальний план внз.
- •2. Стилі спілкування, їхнє значення у процесі навчання.
- •3. Система психологічного захисту. Види психологічних захистів.
- •4. Навчальний план загальноосвітньої середньої школи.
- •2. Роль вербальних та невербальних засобів у навчальному процесі.
- •3. Поняття про несвідомі психічні явища. Співвідношення свідомого і несвідомого.
- •4. Планування навчального заняття.
- •2. Просторово – часовий чинник спілкування.
- •3. Потреби і мотиви . Мотивація особистості.
- •4. Планування як основа управління навчанням. Навчальний план та навчальний предмет.
- •2. Характеристика невербальних засобів у спілкуванні.
- •3. Свідомість, функції свідомості, структура свідомості.
- •4. Види та структура дидактичних тестових завдань. Валідність та надійність дидактичних тестів.
- •2. Мова як головний засіб спілкування.
- •3. Досвід особистості (знання, вміння, навички, звички)
- •4. Дидактичний тест: класифікація, види, етапи розробки, структура.
- •2. Загальна характеристика засобів спілкування.
- •3. Стратегії поведінки особистості у конфлікті за г. Томасом.
- •4. Оцінювання, оцінка і відмітка в навчанні. Види та форма оцінок в навчанні.
4. Історичний розвиток організаційних форм навчання. Класно – урочна форма навчання.
Типи/види уроків: 1 тип -урок форм-ня знань, умінь та навичок (види: с/р, л/р, пр/р, ділова гра, семінар), 2 тип - урок узагальнення і систематизації знань, умінь та навичок (види: конференція, диспут, екскурсія, відео-урок), 3 тип - урок повідомлення та засвоєння нових знань (види: лекція, бесіда, розповідь), 4 тип - комбінований урок (види: елементи всіх видів уроку), 5тип - контрольний урок (види: усне опитування, письмове опитування, к/р, пр/р, залік). Урок - це форма орг-ції навчання, коли вчитель в рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку за постійним розкладом вирішує певні навчально-виховні задачі. Основні вимоги до уроку - 1)виховні - форм-ня працьовитості, відповідальності, ініціативності і т.д.,2)дидактичні - реалізація принципів навчання і забезпечення зв. зв'язку, 3)психологічні — інд. підхід і стимул-ня інтересу до пізнавальної д-ті, 4)гігієнічні. Нестандартні уроки: 1 )інтегровані уроки (вивчення декількох тем одним блоком), 2)театралізовані уроки, 3)урок-конкурс, 4)урок-аукціон, 5)урок - ділова гра, 6)урок - суд, 7)урок -посіділки, 8)урок - Ессе.
Засвоєння знань - це пізнавальна д-ть, яка направлена на оволодіння знаннями, уміннями та навичками. На основі вивчення явищ, фактів та процесів форм-ся узагальнення, які складають основу наукових понять. Засвоєння передбачає: 1)сприйняття, 2)осмислення, 3)узаг-ня, 4)закріплення і вдосконалення, 5)застоеування знань, 6)контроль. Знати навч. матеріал - це: 1)вміти свідомо його відтворити, 2)вміти виділити осн. положення, 3)вміти відповідати на питання по вивченому мат-лу, 4)вміти доводити вірність теор. положень, що засвоєні, 5)вміти підтвердити засвоєні положення фактами і прикладами, 6)вміти висловити своє ставлення до вивченого, 7)вміти застосувати отримані знання на практиці. Види усного викладення теми: 1)розповідь- емоційне викл-ня якогось питання, частіше фактичний матеріал, 2) пояснення-доведення - викл-ня мат-лу пов'язане з вивченням правил математичних дій, законів, явищ: тобто висувається теза і проводиться система її обгрунтування, 3)лекиія - традиційна і проблемна (передбачає еврістичний шлях, коли шукається відповідь на поставлене питання), 4)бесіда - метод навчання, який х-ся двустороннім зв'язком між викладачем та учнем, в формі діалога, коли вчитель за допомогою питань стимулює учня зробити самостійні висновки, 5)диспут - конкретне з'ясування якоїсь проблеми у взаємозв'язку з реальним життям та досвідом учнів, 6)дискусія - кол-не обговорення спірного питання з метою виявлення відмін-тей в розумінні питання і в спорі знайти істину. Основні види навч. занять: лекція, практ. заняття, семінар з теми, лабор. заняття, інд. заняття, консультації. Лекції: установчі, оглядові, циклічні. Семінар - форма учбового заняття, коли викладач організує дискусію коло певних тем, по яким студенти готують тези на основі інд-но виконаних завдань. Практичне заняття - форма учбового заняття, коли викладач формує уміння та навички практичного застосування теоретичних положень шляхом виконання студентами відповідно сформульованих завдань. Практичне заняття включає: 1)проведення попереднього контролю знань, умінь та навичок, 2)постановку заг. проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, 3)рішення задач з їх обговоренням, 4)рішення контр. завдань, їх перевірка та оцінка. Індивідуальне заняття - проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття інд. творчих здібностей, організуються за окремим графіком. Консультації — форма учбового заняття, при якій студент отримує від викладача відповіді на конкретні питання, організуються за окремим графіком.
Коли які викор-ся: 1)при вивченні теор. курсів: лекція + семінар, 2)при вивченні конкретних практичних спецкурсів: лекція + семінар+практичне, 3)по всім екон. курсам: інд. заняття+конс-ція.
Класно-урочна форма навчання полягає в тому, що навчальна робота проводиться з групою учнів постійного складу, однакового віку і рівня підготовки, протягом певного часу і за встановленим розкладом (у формі уроку).
Позитивним у класно-урочній формі навчання є: а) керівна роль вчителя; б)зміна видів занять; в) можливість використання різних методів навчання; г)забезпечення активності учнів; д) раціональне використання часу; е)забезпечення послідовного, систематизованого вивчення матеріалу.
Недоліками класно-урочної форми навчання є: а) вчитель у процесі навчання розраховує на середнього учня; б) ніхто з учнів не може “поспішати” відповідно до своїх можливостей; в) важко здійснювати індивідуальний підхід до учнів; г) учні залишаються на повторний курс, якщо не засвоїли якісно предмети.
Білет № 28
1. Педагогічна практика, її значення для опанування курсу « Методика викладання правознавства». Керівництво педагогічною практикою, його значення.
2. Маніпуляції в навчальному процесі та захист від них.
3. Самооцінка та рівень домагань особистості.
4. Структура програми навчального предмету.
1. Педагогічна практика, її значення для опанування курсу « Методика викладання правознавства». Керівництво педагогічною практикою, його значення.
) Керівництво педагогічною практикою - едагогічна і психологічна наука традиційно розглядає педагогічну практику студентів як важливу соціально-психологічну умову і засіб професійної підготовки майбутнього вчителя. Однак аналіз чинних інструкцій та програм педагогічної практики свідчить про переважну орієнтацію їх лише на процесуальний бік: регламентація необхідної кількості самостійних уроків і занять; перелік основних видів діяльності, в які треба включитись студентам-практикантам; форма і порядок звітності тощо. Нехтується змістовно-психологічний чинник педпрактики, її функціональний потенціал у процесі особистісного зростання майбутнього педагога.
Залучення студентів до професійної діяльності завдяки співпраці викладачів і студентів в процесі педагогічних практик у загальноосвітніх школах та інших освітніх установах виконує завдання формування індивідуальності, творчої продуктивної діяльності професіонала і включає в себе: професійну адаптацію молодих спеціалістів; формування індивідуального стиля діяльності вчителя і професійної майстерності; розвиток якостей професійної діяльності і компетентності, умінь професійного самоаналізу. Результатом цього процесу є підвищення рівня професійного вдосконалення студентів у підготовці до майбутньої педагогічної діяльності. Саме це слугує для опанування курсу «методи тики викладання правознавства» та і ін. предметів.