4. Психологічні особливості студентів та їх врахування в навчальній діяльності.

Поняття діяльності студента є інтегральним, воно в тому або іншому ступені включає в себе різні види його діяльності: навчальну, пізнавальну та ін. Провідною діяльністю студента є навчальна. Саме в процесі навчальної діяльності та через її посередництво досягаються основні завдання підготовки спеціалістів. Вона найбільш інтенсивно впливає на розвиток психічних процесів і властивостей студента, на набуття ним професійно важливих знань, навичок, вмінь.Взагалі, процес навчання – це специфічна форма передачі та засвоєння людського суспільно-історичного досвіду, який виражений у вигляді системи наукових знань, суджень, правил тощо. Процес навчання являє собою складну єдність діяльності викладача та студента, спрямованої на досягнення спільної мети – озброєння студентів науковими знаннями, вміннями і навичками в їх творчому розвитку [1, 5].Сутність виховного процесу – процес соціалізації особистості, а власне процес виховання – це процес формування відношення особистості до світу, закономірностей його розвитку, себе, свого місця в житті [13, 43].Ядром навчальної діяльності є навчальне самопізнання студентів, під яким Б. Ананьєв розумів усвідомлення студентами мотивів, завдань, прийомів навчання, усвідомлення самого себе як суб'єкта навчальної діяльності, який організовує, спрямовує та контролює процес навчання. Навчальна діяльність студента явище складне. Основним в навчальній діяльності є вирішення навчальних завдань та вдосконалення навчальних дій, а також самоконтроль та самооцінка їх результатів. Вона характеризується метою, мотивами, пізнавальними процесами, починаючи зі сприйняття інформації і закінчуючи функціонуванням найскладніших творчих процесів, різних емоційних виявів і т.д. Якщо навчання перетворюється в творчість, то це особливо сприятливо впливає емоційну сферу студента, загострює його пам'ять та уяву, викликає почуття радості та задоволення, сприяє підвищенню інтересу до пізнавальної діяльності [6, 131].Навчальна діяльність студентів може бути вузько спрямованою (бажання мати позитивні оцінки, вивчити основну літературу, мати гарні конспекти і т.д.), широкоактивною (досить повне розуміння значущості навчання, пізнавальні інтереси, володіння способами та прийомами навчальної діяльності, потяг до спілкування з викладачами), творчою (глибоке розуміння мети навчання у внз, самостійність при вивченні навчального матеріалу, оригінальні виступи на семінарах і т.д.). Вона відрізняється, з однієї сторони, від шкільної діяльності (головне – оволодіти знаннями), а з іншої – від діяльності професіоналів (практичне виконання певних ділових функцій). Головна відмінність полягає в тому, що навчальна діяльність студента професійно спрямована, вона стає, по суті, навчально-професійною діяльністю (освоєння способів та досвіду професійного рішення тих практичних завдань, з якими можна зіштовхнутися в майбутньому, оволодіння професійним мисленням та творчістю). Істотним є посилення ролі професійних мотивів самоосвіти та самовиховання, які виступають як найважливіша умова розкриття можливостей особистості студента, його професійного росту.Об'єм навчальних навантажень в університеті такий, що необхідні досить сильні мотиви, щоб їх успішно подолати. Без бажання навчатися навчання набирає сенсу зовні нав'язаного, сторонньої роботи, яку якось треба виконати, щоб реалізувати мету, яка знаходиться поза навчанням: отримати призначення, заробляти і т.п. Як показали дослідження деяких вчених (А. Леонтьєв, Л. Боживоч, П. Якобсон, В. Оконь та ін.), без достатньо позитивних мотивацій неможливе досягнення великих результатів в розвитку особистості студента [6, 132-134].Успіх у будь-якій діяльності, в тому числі і в навчально-професійній, залежить не лише від здібностей і знань, а й від мотивації (тобто від прагнення самоутверджуватись, досягати високих результатів тощо). Чим вищий рівень мотивації, чим більше чинників (мотивів) спонукають людину до діяльності, тим більше зусиль вона здатна докладати.Високомотивовані індивіди більше працюють і, як правило, досягають кращих результатів у діяльності. Часто трапляється так, що менш здібний, але більш мотивований студент досягає вищих успіхів у діяльності, ніж його обдарований товариш. Це й не дивно, оскільки людина з високим рівнем мотивації працює і досягає кращих результатів [7, 9].У зв'язку з мотивами навчальної діяльності цікаво простежити зв'язок між рівнем навчальної активності та самооцінкою студентів. Розглядаючи самооцінку як один із центральних елементів в структурі самосвідомості особистості, можна прийти до висновку, що студенти, які зарекомендували себе не досить успішно в навчальній діяльності, вирізняються також некритичним підходом до оцінки своїх основних соціально-психологічних властивостей, потягом зависити їх характеристику.На мотивацію навчання впливають: зміст занять, методика викладання, особистість викладача, взаємовідносини в студентському колективі, досягнуті результати, змагання. Сила і характер мотивів навчання залежать від значущості передбачуваного результату навчальної діяльності, від того смислу, який вкладає в нього студент. Часто студенти висловлюють незадоволення елементарним рівнем викладання. Їх цікавить включення в навчальну діяльність творчих, дослідницьких моментів [6, 137].Таким чином, для навчальної діяльності студентів характерні: велике розумове навантаження, включення в її здійснення вищих психічних процесів, різних мотивів та особистості студента вцілому.

Білет № 22

1. Ефективність позакласного навчання правознавству.

2. Імідж, його формування та складові.

3. Мова та мовлення.

4. Психологічні особливості старшого віку та їх урахування в навчальній діяльності.

1. Ефективність позакласного навчання правознавству.

Позакласна робота — це система занять, заходів і організованого навчання учнів, що проводяться в школах і поза ними під керівництвом учителів, громадськості, органів учнівського самоврядування.

Поняття позакласної роботи широке та неоднозначне, воно включає різні за змістом, призначенням, методиці проведення, формам і способам керівництва заняття. Наприклад, засідання наукового гуртка, позакласне читання, проведення шкільних свят і вечорів відносяться до позакласної роботи. Але в одних випадках (гурток, позакласне читання) нею керує вчитель, в інших (організація дозвілля і розваг) вона набуває характеру діяльності учнів на основі самоврядування.

У зв'язку з цим виникає необхідність в диференціації поняття «позакласна робота», для чого в педагогічній літературі і практиці використовуються терміни «позанавчальна робота» і «позаурочна робота».

Позанавчальна робота – це ті позакласні заняття, які ведуться головним чином в учнівських колективах на основі самоврядування, активності і самодіяльності учнів при направляючій ролі вчителів, класних керівників.

Позакласна робота є сукупністю різних видів діяльності, володіє широкими можливостями позитивної дії на учнів і є самостійною сферою навчально-виховної роботи вчителя, яка здійснюється у взаємозв'язку з роботою на уроці.

Мета та задачі позакласної роботи визначають її функції – навчальну, виховну, розвиваючу.

Навчальна функція позакласної роботи не має такого пріоритету, як у навчальній діяльності. У позакласній роботі вона є допоміжною для ефективнішої реалізації виховної і розвиваючої функцій і полягає не у формуванні системи наукових знань, навчальних умінь і навичок, а у навчанні певним навичкам поведінки, колективному життю, навикам спілкування та ін.

Проте правильне поєднання позакласної і навчальної роботи забезпечує велику гнучкість всієї системи навчально-виховної діяльності. Позакласна робота може слугувати ефективним засобом диференціації навчання і виховання при збереженні єдиного і обов'язкового навчального плану. Позакласна робота може компенсувати його недоліки, які важко усунути в рамках навчальної діяльності з-за її великої насиченості обов’язковими заняттями.

Величезне значення у позакласній роботі має розвиваюча функція, яка полягає у виявленні і розвитку індивідуальних здібностей, схильностей та інтересів учнів через включення їх у відповідну діяльність.

Позакласна робота проводиться на основі загальних принципів, які визначають її напрям, зміст, форми та методи:

- принцип цільової установки (вимагає чіткого планування навчально-виховних задач, оцінки досягнутих результатів, всебічного аналізу проведеної роботи);

- принцип зв'язку позакласної роботи з життям, працею, практикою (полягає у тому, що в процесі її проведення формування учнівського колективу і кожного учня повинне проходити під впливом дійсності, при активній участі у суспільному житті);

- принцип єдності і цілісності навчально-виховного процесу (означає перш за все органічний зв’язок навчальної та позакласної роботи, сприяє реалізації дидактичних принципів науковості, доступності і наочності навчання, зв'язку теорії і практики, вимагає і наступності між віковими ступенями навчально-виховного процесу (молодшими, середніми і старшими класами), а також врахування рівня попереднього розвитку і підготовленості учнів);

- принцип виховання в колективі і через колектив (витікає безпосередньо з цілей навчання і виховання, оскільки тільки в колективі особа дістає можливість всебічного розвитку своїх завдатків);

- принцип врахування вікових і індивідуальних особливостей у позакласній роботі (означає, що вона повинна будуватися з опорою на сили і можливості, властиві даному віку, і сприяти подальшому розвитку кожного учня);

- принцип єдності вимогливості і пошани до особи (визначає взаємовідносини учителів і учнів у процесі позакласної роботи, дозволяє виявити ті захоплення і інтереси школярів, в яких якнайповніші виявляються їх позитивні якості);