- •Види навчання (підходи до організації навчального процесу)
- •Імідж та самоподання викладача.
- •3 Діяльність та її структура. Основні види і типи діяльності.
- •4 Спільна діяльність, її ознаки та властивості. Соціально – психологічні фактори спільної діяльності.
- •2 Сутність, поняття, причини конфліктів у спілкуванні.
- •3 Людина, індивід, особистість, індивідуальність.
- •4 Принципи навчання.
- •2.Комунікативна взаємодія в малих групах.
- •Відчуття та їх загальна характеристика.
- •2. Спілкування з «важкими» людьми (учнями).
- •3. Увага, її види.
- •Післядовільна увага (поняття було введене м. Ф. Добриніним)
- •4. Поняття освітнього і навчального менеджменту.
- •2. Динаміка міжособистісного конфлікту. Типологія конфліктів у комунікативних процесах.
- •3. Поняття про характер , його структуру і властивості. Теорія Акцентуацій характеру за к.Леонгардом.
- •4. Етапи, види, прийоми та методи стимулювання та мотивації навчальної діяльності.
- •2. Динаміка міжособистісного конфлікту. Типологія конфліктів у комунікативних процесах.
- •3. Поняття про характер , його структуру і властивості. Теорія Акцентуацій характеру за к.Леонгардом.
- •4. Етапи, види, прийоми та методи стимулювання та мотивації навчальної діяльності.
- •Типи особистостей та ймовірність їх конфліктної поведінки у процесі спілкування.
- •Індивідуально – типологічні риси особистості за к.Юнгом.
- •1. Екстравертний (е) — інтровертний (і).
- •2. Сенсорний (s) — інтуїтивний (n).
- •3. Мислительний (т) — чуттєвий (f).
- •4. Конструктивний (j) — сприймаючий (р).
- •4. Мотивація, стимулювання, та активізація навчальної діяльності: порівняльна х-ка.
- •2. Конфлікти у навчанні, їх причини та види.
- •3. Становлення і розвиток особистості. Взаємозв’язок біологічного і соціального в структурі особистості.
- •4. Мотиви навчальної діяльності та їх класифікація. Стимули до навчання та їх види.
- •2. Управління конфліктами в навчальному прцесі та шляхи їх вирішення.
- •3. Базові риси особистості за р.Кеттеллом.
- •4. Мета як основний структурний компонент діяльності, основні види цілей.
- •2. Сутність поняття спілкування. Форми, види та структура спілкування.
- •3. Сутність та функції інтелекту. Поняття коефіцієнта інтелекту, його значення та проблеми вимірювання.
- •4. Ієрархія навчальних цілей в структурі освітньої підготовки. Види навчальних цілей за ступенем абстракції та їх х-ка.
- •2. Особливості педагогічного спілкування та чинники його детермінації .
- •3. Типи темпераменту за г. Айзенком.
- •4. Активізація навчальної діяльності : поняття, призначення, методи, прийоми.
- •Засоби та методи запобігання та подолання конфліктів у спілкуванні.
- •Стать, вік, здоров’я, темперамент, як атрибути особистості.
- •4. Структура, елементи змісту навчання та основні його функції.
- •2. Стилі поведінки та їх доцільність у конфлікті.
- •3. Атрибути, риси та якості особистості.
- •4. Основні джерела змісту навчання: навчальна програма, навчальний план, підручники.
- •2. Ділове спілкування. Його види та чинники впливу.
- •3. Форми пряву психіки: психічні процеси, стани, властивості.
- •4. Процес навчання та його основні етапи.
- •2. Асертивна поведінка. Основні її положення.
- •3. Самосвідомість та її особливості. «я – образ», «я-концепція» особистості.
- •2. Помилки при сприйнятті під час спілкування.
- •3. Пам'ять, процеси пам’яті. Типи та види пам’яті.
- •Процеси пам'яті
- •1. За характером психічної активності.
- •2. За характером мети діяльності.
- •3. За тривалістю утримання інформації.
- •4. Структура навчальної діяльності.
- •2. Психологічні засоби впливу під час спілкування.
- •3. Поняття про сприйняття, його види та властивості.
- •4. Класифікація методів навчання (інформаційно – презентативні, алгоритмічно- дійові, самостійно – пошукові)
- •2. Просторово – часовий чинник спілкування.
- •3. Сучасні педагогічні технології навчання.
- •4. Контроль як основна функція управління.
- •Етапи контролю навчання:
- •Види і форми контролю навчання.
- •Основні функції контролю навчання.
- •2. Самоподання у спілкуванні.
- •3. Педагогіка як наука про освіту.
- •2. Засоби та методи подолання конфлікту у спілкуванні.
- •3. Освіта, навчання, виховання і розвиток особистості : співвідношення.
- •4. Основні напрями підвищення ефективності навчання.
- •Урок-звіт
- •Урок-вікторина
- •Урок типи квк
- •Урок-подорож
- •Урок-гра
- •2. Комунікативні здібності та вміння викладача.
- •3. Мислення, його види, форми та операції
- •4. Андрагогіка як галузь педагогічної науки та її принципи.
- •2. Бар’єри взаєморозуміння.
- •3. Теорія розвитку особистості.
- •4. Психологічні особливості студентів та їх врахування в навчальній діяльності.
- •2. Імідж, його формування та складові.
- •3. Мова та мовлення.
- •4. Психологічні особливості старшого віку та їх урахування в навчальній діяльності.
- •2. Поведінка як джерело інформації у спілкуванні.
- •3. Соціалізація та індивідуалізація особистості.
- •4. Психологічні особливості підліткового віку та їх урахування в навчальній діяльності.
- •2. Стереотипізація та емпатія – механізми сприйняття у спілкуванні.
- •3. Розвиток особистості та його ознаки.
- •4. Психологічні особливості молодшого шкільного віку та їх урахування в навчальній діяльності.
- •2. Формування першого враження під час спілкування. Типові схеми.
- •3. Свідоме і несвідоме в теоріях з. Фрейда, к.Г. Юнга, е.Берна.
- •4. Основні освітньо – вікові категорії та їх загальна х-ка.
- •2. Характеристика інтегративної сторони спілкування.
- •3. Поняття про емоції . Інформаційна теорія емоцій за п. Симонова.
- •4. Самостійна робота як основа навчання. Види та форми самостійної роботи
- •Завдання педагогічної практики
- •2. Психологічні засоби впливу під час спілкування.
- •3. Воля і вольові якості особистості.
- •4. Історичний розвиток організаційних форм навчання. Класно – урочна форма навчання.
- •2. Маніпуляції в навчальному процесі та захист від них.
- •3. Самооцінка та рівень домагань особистості.
- •4. Структура програми навчального предмету.
- •2. Маніпуляції та маніпулятивна поведінка у спілкуванні.
- •3. Поняття про міжособистісні стосунки.
- •4 Навчальний план внз.
- •2. Стилі спілкування, їхнє значення у процесі навчання.
- •3. Система психологічного захисту. Види психологічних захистів.
- •4. Навчальний план загальноосвітньої середньої школи.
- •2. Роль вербальних та невербальних засобів у навчальному процесі.
- •3. Поняття про несвідомі психічні явища. Співвідношення свідомого і несвідомого.
- •4. Планування навчального заняття.
- •2. Просторово – часовий чинник спілкування.
- •3. Потреби і мотиви . Мотивація особистості.
- •4. Планування як основа управління навчанням. Навчальний план та навчальний предмет.
- •2. Характеристика невербальних засобів у спілкуванні.
- •3. Свідомість, функції свідомості, структура свідомості.
- •4. Види та структура дидактичних тестових завдань. Валідність та надійність дидактичних тестів.
- •2. Мова як головний засіб спілкування.
- •3. Досвід особистості (знання, вміння, навички, звички)
- •4. Дидактичний тест: класифікація, види, етапи розробки, структура.
- •2. Загальна характеристика засобів спілкування.
- •3. Стратегії поведінки особистості у конфлікті за г. Томасом.
- •4. Оцінювання, оцінка і відмітка в навчанні. Види та форма оцінок в навчанні.
2. За характером мети діяльності.
Мимовільна пам'ять - це запам'ятовування та відтворення, за якого відсутня спеціальна мета щось запам'ятати чи пригадати.
Довільна пам'ять - це коли ставиться певна мета запам'ятовування і відтворення з докладанням вольового зусилля.
3. За тривалістю утримання інформації.
Тривала пам'ять — є характерним тривале збереження матеріалу після багаторазового його повторення і відтворення.
Короткочасна пам'ять характеризується дуже коротким збереженням після одноразового дуже нетривалого сприйняття і негайним.
Оперативна пам'ять забезпечує запам'ятовування інформації, необхідної тільки для виконання певної дії.
4. Структура навчальної діяльності.
1) Навчально-пізнавальні мотиви.
Дитина приходить до школи, маючи мотив у здійсненні суспільно значущою і суспільно оцінюваної діяльності. Цей мотив не співвідноситься зі змістом навчальної діяльності. У дитини необхідно формувати навчально-пізнавальні мотиви.
2) Навчальна завдання та складові їх операторний зміст навчальні операції (центральна ланка в структурі навчальної діяльності, яке обслуговують як би інші ланки).
Учбова задача - це не одне завдання, а ціла їх система. У результаті рішення системи завдань відкриваються і освоюються найбільш загальні способи рішення щодо широкого кола питань у цій науковій галузі.
Наприклад, вивчення морфо-семантичного складу слова. Основні сторони слова як одиниці повідомлення - форма і значення. Будь-яке зміна форми слова є і зміна його значення. Це загальна характеристика слова. Якщо педагог навчить дітей бачити зв'язок між формою і значенням слова, то вони легко зможуть виробляти морфологічний і звуковий аналіз будь-якого слова. Таким чином, правильне рішення окремих конкретних завдань є наслідком формування загального способу дій.
Важливим елементом структури навчальної діяльності є навчальні операції, що входять у спосіб дії і складові його операторний зміст.
Кожен спосіб дії засвоюється спочатку при повній розгорнення всіх операцій, які входять до його складу і по можливості вироблених матеріально, тобто так, що за правильністю їх виконання можна спостерігати (контроль і оцінка вчителя). Лише поступово ті з операцій, які відпрацьовані, можуть проводитися шляхом промовляння, а потім і в умі. У результаті відбувається скорочення складу вироблених операцій, і, нарешті, учень як би відразу дає відповідь на поставлене питання.
3) Контроль за правильністю та повнотою виконання операцій, що входять до складу дій.
Найчастіше в шкільній практиці використовується контроль за результатом. Більш того, педагоги самі навчають дітей такому контролю. Наприклад, перевірка правильності арифметичного дії іншим дією: правильність складання - відніманням, поділу - множенням. Таким чином, перевіряється не правильність проведення окремих операцій та їх послідовність, а отриманий результат.
Виховуючи установку на отримання правильного результату можна сформувати неуважність.
Контроль за результатом має сенс у тому випадку, якщо він повертає до контролю щодо процесу, а це зустрічається тільки тоді, коли учень зробив помилку. Але і в цьому випадку доцільніше повернути учня до розгорнутому дії і операційний контроль.
4) Оцінка.
Функція оцінки у навчальній діяльності полягає в тому, щоб визначити, освоїв чи учень заданий спосіб дій і просунувся чи на сходинку вище саме в цьому відношенні. Таким чином, оцінка ставиться до виконання всієї навчальної задачі в цілому. Вона розкриває ступінь освоєності усієї дії в цілому і окремих вхідних у його склад операцій. Формування навчальної діяльності - дуже складний і тривалий процес. Вона формується у спільній роботі з учителем. Учень, що приходить у школу, не має ще навчальною діяльністю. Все робить вчитель: він ставить навчальне завдання, він дає її повний операційно-предметний склад, зразки виконання кожної окремої операції та їх порядок, він контролює процес виконання кожної дії і операції, він ценівает, чи виконана навчальна завдання кожним учнем. Формування навчальної діяльності є процес поступової передачі виконання окремих елементів цієї діяльності учневі для самостійного здійснення.
Білет № 16
1. Охарактеризуйте роль та місце уроку в курсі «Основи правознавства» у шкільному циклі навчальних дисциплін.
2. Психологічні засоби впливу під час спілкування.
3. Поняття про сприйняття, його види та властивості.
4. Класифікація методів навчання (інформаційно – презентативні, алгоритмічно- дійові, самостійно – пошукові)
1. Охарактеризуйте роль та місце уроку в курсі «Основи правознавства» у шкільному циклі навчальних дисциплін.
Курс "Правознавство" — це комплексна юридична дисциплiна, яка базується на системi наукових знань iз рiзних галузей юридичної науки. Юридична наука є одними з найстаріших суспільних наук. Власне, виникнення юридичної науки пов’язують з виникненням та розвитком права й першими відомостями про державу та право. Першими в цьому напрямі були праці визначних мислителів Стародавньої Греції — Платона та Арістотеля, а також Стародавнього Риму , саме в той час було визначено основні правові поняття і конструкції. Протягом тисячоліть юридична наука має велике значення в житті суспільства, що проявляється в її основних напрямках впливу на суспільне життя.
Правознавство (юриспруденція)(лат. Jurisprudencia - праворозсудливість, лат. juris-prudentia — правознавство, від лат. Jus — право і лат. Prudentia — передбачення, розумність, мудрість) — це комплексна наука, котра досліджує сутнісні властивості держави і права; сукупність правових знань, практична діяльність юристів і система їхньої підготовки. Це система знань про об'єктивні закономірності (необхідності) і випадковості виникнення, розвитку і функціонування права і держави в їхній структурній розмаїтості, їхнє місце і роль у суспільному житті.