
- •Поняття господарського права.
- •Господарські правовідносини:
- •Основні принципи правового регулювання господарських відносин:
- •Система господарського законодавства:
- •Поняття та види господарської діяльності
- •Поняття, ознаки та класифікація суб’єктів господарювання
- •Фізичні особи підприємці
- •Підприємство та його види
- •Державні унітарні підприємства та їх види
- •Установчі документи господрської організації
- •Правове регулювання державної реєстрації суб’тів господарювання.
- •Поняття та види господарських товариств
- •Особливості правового статусу акціонерних товариств
- •Порядок створення ат
- •Правовий статус тов
- •Особливості правового статусу повного товариства
- •Правовий статус командитного товариства
- •Поняття та види кооперативів. Порядок управління.
- •Господарські об’єднання (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни
- •Холдингові компанії
- •Торгово-промислові палати
- •Товарна біржа
- •Фондова біржа
- •Речові права у сфері господарювання: право власності, право господарського відання, право оперативного управління та інші
- •Майно у сфері господарювання та джерела його формування
- •Майновий стан та облік майна суб’єкта господарювання. Оцінка майна та майнових прав.
- •Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності.
- •Поняття та види господарських зобов‘язань. Підстави їх виникнення.
- •Поняття господарського договору. Істотні умови господарських договорів.
- •Загальні умови виконання господарських зобов’язань. Підстави припинення зобов’язань.
- •Підстави та наслідки визнання господарського договору недійсним, неукладеним.
- •Поняття неплатоспроможності і банкрутства
- •Підстави та порядок порушення справи про банкрутство
- •Стадії провадження у справах про банкрутство
- •Розпорядження майном боржника
- •Санація
- •Поняття економічної конкуренції. Загальна характеристика правопорушень у цій сфері.
- •Статус амку, його структура та компетенція
- •Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господаювання.
- •Зловживання монопольним становищем на ринку.
- •Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання
- •Недобросовісна конкуренція та форми її здійснення.
- •Порядок розгляду справ про порушення антиконкурентного законодавства. Стадії розгляду справ.
Поняття господарського права.
Господарське право (як галузь права) - це система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності або управління нею (такою діяльністю) із застосуванням різних методів правового регулювання. У вітчизняній юридичній науці щодо питання про господарське право як галузь права (що є дискусійним) сформувалися три основні позиції. Перша з них негативна. її прихильники (С.М. Братусь, P.O. Халфіна, ГК. Матвеев, Я.М. Шевченко, А.С. Довгерт та ін.) вважають господарське право не самостійною галуззю права, а простим поєднанням цивільно-правових та адміністративно-правових норм, що діють у сфері господарювання. Друга позиція щодо господарського права - позитивна (хоча й дещо категорична), вона полягає у визнанні господарського права самостійною галуззю права, яка не має нічого спільного з іншими галузями (В.В. Лаптев, В.К. Мамутов, І,Г. Побірченко та ін.). Згідно з третьою точкою зору, що найбільше відповідає життєвим реаліям (її прихильниками є Ю.К. Толстой, OA Пушкін, С.С. Алексеев), господарське право є комплексною галуззю права, в якій зібрані правові норми основних галузей права, приурочені до одного предмета правового регулювання - господарської діяльності. Предмет регулювання господарського права – господарські правовідносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між іншими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Методи: метод підпорядкування суб'єктів господарювання суспільному господарському порядку, тобто встановленому в суспільстві укладу матеріального виробництва, що ґрунтується на законодавстві, Метод автономних рішень – метод господарського права, що ґрунтується на можливості суб'єктів господарювання мати право за власною ініціативою приймати рішення, які не суперечать законодавству України. Метод владних приписів – метод, господарського права, що ґрунтується на виконанні вимог закону при моделюванні поведінки суб'єктів господарської діяльності, їх взаємовідносин між собою та державою. Метод рекомендацій – метод господарського права, що ґрунтується на регулюванні поведінки суб'єктів господарських відносин шляхом впровадження рекомендованих моделей відповідних правовідносин. Мета: а) систематизація всього нормативного матеріалу з питань підприємницької діяльності; б) вивчення можливостей інтеграції цього конгломерату норм в існуючу правову систему; ) трансформація останньої відповідно до завдань її розвитку; ) створення передумов по виходу країни з економічної кризи та припинення подальшої криміналізації суспільно-економічних відносин.
Господарські правовідносини:
Господарські правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, котрі виникають у сфері господарювання щодо організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності, характеризуються особливим суб'єктним складом, поєднанням організаційних і майнових елементів, значним ступенем регулювання як з боку держави, так і суб'єктів цих відносин. Ознаки:
а)сфера виникнення - господарські системи будь-якого рівня (державного - економіка країни, територіального - економіка певного регіону, локального - суб'єкти господарювання/господарські організації);
б) урегульованість цих відносин за допомогою господарсько-правових норм (містяться в актах господарського законодавства - в широкому розумінні, втому числі установчих документах), у певних випадках - ще й за допомогою господарських договорів (як правового документа), що забезпечують індивідуальне "підрегулювання" з урахуванням специфіки господарського зв'язку;
в) особливий суб'єктний склад (обов'язковим учасником цих відносин є суб'єкти господарювання - індивідуальні підприємці та/або господарські організації, в певних випадках суб'єкти організаційно/управлінсько-господарських повноважень (органи державної влади: господарські та функціональні міністерства/відомства; органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією; господарські об'єднання; холдингові компанії, засновники та власники майна суб'єктів господарювання); крім того, участь у цих відносинах також беруть (можуть брати) споживачі, громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності (ч. і ст. 2 ГК України);
г) об'єктом господарських правовідносин є майно у формі речей і безтілесного манна/нематеріальних активів (у тому числі об'єктів права інтелектуальної та права промислової власності), необхідне для організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності;
д) зміст - суб'єктивні права та обов'язки суб'єктів господарювання й суб'єктів організаційно-господарських повноважень та інших учасників господарського життя, визначені нормативно-правовими актами (господарським законодавством) та іншими правовими документами
е) віддзеркалення в господарських правовідносинах публічних інтересів (держави, суспільства, значних прошарків суспільства, зокрема, споживачів) та приватних інтересів (носіями яких є конкретні суб'єкти господарювання, за винятком державних і комунальних), необхідність їх збалансованого врахування в процесі їх державного (в тому числі нормативно-правового) регулювання;
Розрізняють доктринальну та легальну класифікації, що здійснюються за різними ознаками. Так, відповідно до ч. 4 ст. З ГК, господарські відносини можуть бути господарсько-виробничими, організаційно-господарськими та внутрішньогосподарськими. Проте законодавець не зазначає критеріїв такої класифікації, що зумовлює звернення до доктринальних положень господарського права.
Поділ господарських відносин на господарсько-виробничі та організаційно-виробничі здійснюється за критерієм характеру правовідносин. При цьому господарсько-виробничі відносини ч. 5 ст. З ГК визначаються як майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання в процесі безпосереднього здійснення господарської діяльності (виробництво та реалізація товарів, робіт, послуг), а організаційно-господарськими - відносини" що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч. б ст. З ГК), в тому числі щодо державної реєстрації суб'єктів господарювання, ліцензування їхньої діяльності, контролю за дотриманням такими суб'єктами правил у сфері господарювання тощо.
Виділення в окрему категорію внутрішньогосподарських відносин (ч. 7 ст. З ГК) здійснюється за критерієм сфери їх виникнення та дії - всередині господарської організації (між її структурними підрозділами, між організацією в особі органів управління/їх посадових осіб та її учасниками, між організацією та її структурними підрозділами). Наука господарського права за цією ознакою розрізняє ще один вид господарських відносин - міжгосподарські або зовнішньо-господарські (виникають між юридично самостійними суб'єктами господарювання).
За взаємним становищем сторін розрізняють горизонтальні та вертикальні; За сферами виникнення: відносини в галузі промисловості, автотранспорту, АПК, на ринку цінних паперів, тощо