
- •1. Часопросторові харектеристики роману роману Роб-Гріє «в Лабіринті».
- •2. Суб’єкт в романі Роб-Гріє «в лабірінті».
- •3. Шозізм та його маніфестації в романі Роб-Грійе «в лабіринті».
- •4.Кінематографічність оповіді в романі Роб-Грійе. Символіка та техніка інших видів мистецтва.
- •5. Маніфести «нового роману»:н.Саррот «Ера підозри», Роб-Гріє «За новий роман».
- •6. Екзистенціальна парадигма світобачення у Франції серед. 20 ст.
- •7. Категорії відчуження, свободи, вибору(Сартр, Камю).
- •8.Світ як абсурдний конструкт. Екзистенційні мотиви в театрі абсурду.
- •9. Явища абсурдизму. Беккет «в очікуванні Годо».
- •10. Поетика абсурдитської п’єси на прикладі «Голомозої співачки» е. Йонеско.
- •11. Магічний реалізм Маркеса: конструювання і деконструкція міфу. Елементи магічного реалізму
- •12. Старий заповіт , Флобер, та десакралізація наративної інстанції у творчості Дж. Барнса.
- •24. Дзеркало як одна з центральних метафор постмодерної літератури.
- •25. Книга і текст одна з головних метафор постмодернізму. Світ як текст. Борхес і Дерріда.
- •26. Гра як основа постмодерного світобачення.
- •27. Практична реалізація семіотичних теорій у.Еко «Ім’я троянди »
- •28. Інтертекстуальність тексту в романі «Ім’я троянди»
- •29. Час і простір в романі «Ім’я троянди»
- •30. Гра попередніми культурними здобутками в романі у.Еко «Ім'я троянди»
- •31. Конструкція роману «Крокуючи склом» як прояв епістемологічної непевності. Зв'язуючі компоненти наративних рівнів.
- •32. Постмодерна гра в романі «Крокуючи склом». Епістемні puzzles.
- •33. Інтертекстуальність роману «Крокуючи склом»: Бенкс, Борхес та Еко.
- •34. Метафора скла в романі «Крокуючи склом» та можливість її інтерпретації в контексті постмодернізму.
- •35. Література в літературі: літературний контекст та інтертекст роману Грошика «Реставрація обіду» .
- •36. Хронотоп роману «Реставрація обіду». Змішування та заплутування часових площин.
- •37. Іронічність та пародійність роману «Реставрація обіду».
- •38. Смерть автора та гра в романі «Реставрація обіду».
- •39, 40. Структура тексту «Химера» Дж. Барта: структура. Наративне коло роману «Химера».
- •41. Феномен письма в романі «Химера» Барта.
- •42. Інтертекстуальність роману «Химера» Барт.
- •43. Метафора ключа і скарбу «Химера».
- •44. Читання як творення світу, читання як втеча від світу в романі Шлінка «Читець».
- •45. Проблема відповідальності в світлі етики деконструкції «Читець».
- •46. Зняття бінарних опозицій з образу Ханни «Читець».
- •47. Історичний та культурний контекст розвитку постмодернізму на території слов’янських країн.
- •48. Пелевін: множинність світів,розпорошення та децентралізація хронотопу.Текстуальна гра.
- •49. Пелевин: fiction & faction.
- •50. Традиція розколотих світів і роздвоєнь в шотландській літ, сучасні маніфестації феномену: а.Грей, й.Бенкс, і.Велш.
38. Смерть автора та гра в романі «Реставрація обіду».
Літ. гра культурними набутками (цитати) – особлива індивідуально-інтелектуальна діяльність учасників гри – автора і читача. Правила гри розроблені законами літературної творчості (назви розділів роману і весь твір присвячується теоріям літератури). У постмодерністській грі утвор. Дзеркальна конструкція – створ. Децентрована галерея ідентичностей одного й того ж об‘єкту (герой виявляється Геллером). Віртуальна дійсність набуває ефекту реальності. У грі домінує карнавальна диструктивність. Гра замінює уявлення про раціональну дію. Пояснення твору завжди шукають у створюючій його людині. Малларме: говорить не автор, а мова, письмо є першопочаткова знеособлена діяльність. Усунути автора, замінивши його письмом, відновити в правах читача. Сюрреалізм – мова є системою; він вимагав, щоб рука писала як можна швидше, про те, що навіть не підозрює голова. Лінгвістика – автор той, хто пише, так само, як «я», той, хто говорить «я». Скриптор (автор) народжується одночасно з текстом, його немає до і поза письмом. Залишається один час – час мовденнєвого акту, текст пишеться тут і зараз. Скрипторнесе в собі словник, з якого він черпає своє письмо. Присвоїти текст автору – наділити його остаточним значенням, замкнути письмо. Якщо автор знайдений, текст «пояснений», критик одержав перемогу. Читач – точка, де фокусується вся множинність; це той простір, де запам’ятовуються всі цитати, з якого складається письмо.
39, 40. Структура тексту «Химера» Дж. Барта: структура. Наративне коло роману «Химера».
Децентрація, Барт забирає текст у Шеррі. Діаграмма Фрайтага – 5-ти ступенчастая и парамидальная схеиа с єкзпозицией. Металітература (де головним героєм є автор)– діалоги Шихірізади і джинна щодо таємниці письменницької майстерності. Структура: джинн => 12 ст.Дуня розповідає Шахаяну від 2 особи => 21 ст. «Тисяча і одна ніч». Залучення «ти» від 2 особи (до Шахраяна). Структура – матрьошка, «всё во всё сложено». Замкнутий текст в «задзеркальному просторі, який закручується саме навколо себе, як мушля». Іфрит – бог ада. Сюжет замикається в кільце (прийом стрічки Мебіуса – трьохмірна поверхність, яка має лише 1 сторону, 1 границю, яка має властивість «неоринтеруемости». Малюючи лінію по цій стрічці, лінія повернеться в початкову точку. Стрічка є символом безкінечності ).
41. Феномен письма в романі «Химера» Барта.
Мова – аспект письма. Письмо передує мовленню.Утворення смислу через мову, письмо, дискурс. Означающее – звук, який йде зсередини (голос). Голосове мовлення встановлює рамки внутрішні і зовнішні, через відвертість. Звуковая материя языка – фиктивное, нету точки опоры на содержательность, искренность. Письмо – техніка усного мовлення – неправда, бо текст є технікою усного мовлення. Історія – це письмо. Смерть мови => смерть усного мовлення. Мова переходить в письмо. Метафора письма – рух, графемма - любий рух до знаку. Мовлення – це графемма, вписування себе в контекст мовлення. Вписування себе в створення сенсу (ручкою, картиною, музикою). Розрив означаючого і означаємого. Всі форми письма – рух, контекст руху (графемма, грамма). Текст роману – це секс, культура. Письмо переповнює мову і виходить за її рамки. Світ стає космічною бібліотекою, безкінечним текстом. Дерріда – теорія знака – вихід за границі власного тексту, обмеженого рамками твору.