- •1. Часопросторові харектеристики роману роману Роб-Гріє «в Лабіринті».
- •2. Суб’єкт в романі Роб-Гріє «в лабірінті».
- •3. Шозізм та його маніфестації в романі Роб-Грійе «в лабіринті».
- •4.Кінематографічність оповіді в романі Роб-Грійе. Символіка та техніка інших видів мистецтва.
- •5. Маніфести «нового роману»:н.Саррот «Ера підозри», Роб-Гріє «За новий роман».
- •6. Екзистенціальна парадигма світобачення у Франції серед. 20 ст.
- •7. Категорії відчуження, свободи, вибору(Сартр, Камю).
- •8.Світ як абсурдний конструкт. Екзистенційні мотиви в театрі абсурду.
- •9. Явища абсурдизму. Беккет «в очікуванні Годо».
- •10. Поетика абсурдитської п’єси на прикладі «Голомозої співачки» е. Йонеско.
- •11. Магічний реалізм Маркеса: конструювання і деконструкція міфу. Елементи магічного реалізму
- •12. Старий заповіт , Флобер, та десакралізація наративної інстанції у творчості Дж. Барнса.
- •24. Дзеркало як одна з центральних метафор постмодерної літератури.
- •25. Книга і текст одна з головних метафор постмодернізму. Світ як текст. Борхес і Дерріда.
- •26. Гра як основа постмодерного світобачення.
- •27. Практична реалізація семіотичних теорій у.Еко «Ім’я троянди »
- •28. Інтертекстуальність тексту в романі «Ім’я троянди»
- •29. Час і простір в романі «Ім’я троянди»
- •30. Гра попередніми культурними здобутками в романі у.Еко «Ім'я троянди»
- •31. Конструкція роману «Крокуючи склом» як прояв епістемологічної непевності. Зв'язуючі компоненти наративних рівнів.
- •32. Постмодерна гра в романі «Крокуючи склом». Епістемні puzzles.
- •33. Інтертекстуальність роману «Крокуючи склом»: Бенкс, Борхес та Еко.
- •34. Метафора скла в романі «Крокуючи склом» та можливість її інтерпретації в контексті постмодернізму.
- •35. Література в літературі: літературний контекст та інтертекст роману Грошика «Реставрація обіду» .
- •36. Хронотоп роману «Реставрація обіду». Змішування та заплутування часових площин.
- •37. Іронічність та пародійність роману «Реставрація обіду».
- •38. Смерть автора та гра в романі «Реставрація обіду».
- •39, 40. Структура тексту «Химера» Дж. Барта: структура. Наративне коло роману «Химера».
- •41. Феномен письма в романі «Химера» Барта.
- •42. Інтертекстуальність роману «Химера» Барт.
- •43. Метафора ключа і скарбу «Химера».
- •44. Читання як творення світу, читання як втеча від світу в романі Шлінка «Читець».
- •45. Проблема відповідальності в світлі етики деконструкції «Читець».
- •46. Зняття бінарних опозицій з образу Ханни «Читець».
- •47. Історичний та культурний контекст розвитку постмодернізму на території слов’янських країн.
- •48. Пелевін: множинність світів,розпорошення та децентралізація хронотопу.Текстуальна гра.
- •49. Пелевин: fiction & faction.
- •50. Традиція розколотих світів і роздвоєнь в шотландській літ, сучасні маніфестації феномену: а.Грей, й.Бенкс, і.Велш.
34. Метафора скла в романі «Крокуючи склом» та можливість її інтерпретації в контексті постмодернізму.
Що відбувається, коли ти йдеш по склу? Перше - скло перетворюється на осколки. Друге - в уламках відбиваєшся весь ти, переломлений тисячу разів. Так і в романі Бенкса «Крокуючи склом» скло займає важливе місце. По-перше, його можна трактувати як щось невидиме, через що ми можемо спостерігати, але не можемо ні до чого доторкнутися. Скло відграє роль перегородки між реальним та фантастичним світом. Воно створює ілюзію. Тому щоб досягти постмодернізму, потрібно не тільки подолати реалізм, але й попередньо осмислити його, достатньою мірою об'єктивно пізнати. По-друге, якщо ми розбиваємо скло, воно розлітається на багато шматочків, які ми потім зібрати не в змозі, а якщо намагаємося, то якоїсь однієї частини ми все одно не знайдемо. Розбите скло нагадує мозаїку, пазоли, які ми не зможемо зібрати. У романі «Крокуючи склом» ми можемо побачити скляний замок, скляний гральний стіл, і якщо його розбити, то головні герої ніколи не зможуть вибратися із замку.
35. Література в літературі: літературний контекст та інтертекст роману Грошика «Реставрація обіду» .
В романі Грошика «Реставрація обіду» поєднано багато різних жанрів. Саме тому цей роман називається література в літературі. Цей роман є енциклопедією літератури. Найголовнішим інтертекстом роману «Реставрація обіду» є «Сатірікон», з якого взяті персонажі та мікросюжети. Гашек «Швейк» (автор не читав свого роману, вик. Солдатського жаргону). Набоков (яркі мовні прийоми, співвідношення «різних світів», як в Грошека – Прага і Стародавній Рим, «бабочки»). Найголовнішим інтертекстом роману є «Сатірікон» Петронія Арбітра і те як він різав собі вени, і зупиняючи кров, між тим, як писав свій твір – це постійно згадується героями роману Грошека.
36. Хронотоп роману «Реставрація обіду». Змішування та заплутування часових площин.
Змішування часових площин. Час фрагментальний, між Римом і Прагою. Є мин. і майб. Це книга-паззл: Рим і Прага, Крит, оповідь ведеться то від першої, то від другої особи, але всі вони пов’язані між собою, тісно зплетені. Ієрархія розщеплюється, немає центру, але вкінці все повертається до головного героя, він і є Геллером. В описі вокзалу автор згадував як повертався він з відрядження з Нижнього Новгороду. За постмодерном тексти написані пережитками минулих текстів. Отже, цитати перероджуються у спогади про пережите (відрядження автора). Містифікування, що породжує уяву. Відтворення свого світу з будь-якого «чуженного» матеріалу і є нашим буттям у реальності. Не текст існує за законами світу, а світ за законами тексту.
37. Іронічність та пародійність роману «Реставрація обіду».
В різних літ. епохаха гра базується на іронії.В постмодерні іронія панує безмежно. Іронія виникає з багатозначності, тобто іронічна двозначність це мистецтво бути несерйозним з того самого приводу, з якого були надзвичайно серйозними попередні покоління художників. Сьогоднішнє мистецтво, що об'єднує гру, віддзеркалює складний статус дійсності. Парадіювання як окремий випадок переосмислення має на меті ще й звернення в минуле (інтертекст в романі) і маніпуляція змістом твору для створення комічного ефекту (метафізичне =>абсурдність житя).