
- •1. Часопросторові харектеристики роману роману Роб-Гріє «в Лабіринті».
- •2. Суб’єкт в романі Роб-Гріє «в лабірінті».
- •3. Шозізм та його маніфестації в романі Роб-Грійе «в лабіринті».
- •4.Кінематографічність оповіді в романі Роб-Грійе. Символіка та техніка інших видів мистецтва.
- •5. Маніфести «нового роману»:н.Саррот «Ера підозри», Роб-Гріє «За новий роман».
- •6. Екзистенціальна парадигма світобачення у Франції серед. 20 ст.
- •7. Категорії відчуження, свободи, вибору(Сартр, Камю).
- •8.Світ як абсурдний конструкт. Екзистенційні мотиви в театрі абсурду.
- •9. Явища абсурдизму. Беккет «в очікуванні Годо».
- •10. Поетика абсурдитської п’єси на прикладі «Голомозої співачки» е. Йонеско.
- •11. Магічний реалізм Маркеса: конструювання і деконструкція міфу. Елементи магічного реалізму
- •12. Старий заповіт , Флобер, та десакралізація наративної інстанції у творчості Дж. Барнса.
- •24. Дзеркало як одна з центральних метафор постмодерної літератури.
- •25. Книга і текст одна з головних метафор постмодернізму. Світ як текст. Борхес і Дерріда.
- •26. Гра як основа постмодерного світобачення.
- •27. Практична реалізація семіотичних теорій у.Еко «Ім’я троянди »
- •28. Інтертекстуальність тексту в романі «Ім’я троянди»
- •29. Час і простір в романі «Ім’я троянди»
- •30. Гра попередніми культурними здобутками в романі у.Еко «Ім'я троянди»
- •31. Конструкція роману «Крокуючи склом» як прояв епістемологічної непевності. Зв'язуючі компоненти наративних рівнів.
- •32. Постмодерна гра в романі «Крокуючи склом». Епістемні puzzles.
- •33. Інтертекстуальність роману «Крокуючи склом»: Бенкс, Борхес та Еко.
- •34. Метафора скла в романі «Крокуючи склом» та можливість її інтерпретації в контексті постмодернізму.
- •35. Література в літературі: літературний контекст та інтертекст роману Грошика «Реставрація обіду» .
- •36. Хронотоп роману «Реставрація обіду». Змішування та заплутування часових площин.
- •37. Іронічність та пародійність роману «Реставрація обіду».
- •38. Смерть автора та гра в романі «Реставрація обіду».
- •39, 40. Структура тексту «Химера» Дж. Барта: структура. Наративне коло роману «Химера».
- •41. Феномен письма в романі «Химера» Барта.
- •42. Інтертекстуальність роману «Химера» Барт.
- •43. Метафора ключа і скарбу «Химера».
- •44. Читання як творення світу, читання як втеча від світу в романі Шлінка «Читець».
- •45. Проблема відповідальності в світлі етики деконструкції «Читець».
- •46. Зняття бінарних опозицій з образу Ханни «Читець».
- •47. Історичний та культурний контекст розвитку постмодернізму на території слов’янських країн.
- •48. Пелевін: множинність світів,розпорошення та децентралізація хронотопу.Текстуальна гра.
- •49. Пелевин: fiction & faction.
- •50. Традиція розколотих світів і роздвоєнь в шотландській літ, сучасні маніфестації феномену: а.Грей, й.Бенкс, і.Велш.
32. Постмодерна гра в романі «Крокуючи склом». Епістемні puzzles.
Роман поділений на три паралельно існуючі історії, які тривають в кожній новій частині роману, до пори й до часу, не перетинаючись між собою. У всіх трьох історіях присутні елементи гри, перша сюжетна лінія-сексуальна гра, друга сюжетна лінія - гра з суспільством, третя сюжетна лінія-гра зі свідомістю.
В людському соціумі кожна окрема особистість відіграє певну роль відведену їй суспільством. Іен Бенкс у своєму романі «Крокуючи склом» начебто вносить деяку, маленьке уточнення, - чи суспільство грає в гру затіяну індивідом.
Інше питання, що коли починають руйнуватися правила соціального суспільства воно відразу ж намагається викинути з себе непокірного. І звичайно ті люди, які відкидають дійсність, створюючи свою матрицю свідомості, вважаються у нас божевільними. Герої роману ніби весь час пролітають десь «над» землею і поступово зовсім втрачають грань між реальністю і вигадкою. Реальність «поза грою», починає виробляти на них враження нудотне, і усередині героїв починаються дивні катаклізми, і в пошуках іншої правди вони остаточно заплутуються. Але для автора важливий сам пошук, пошук виходу, або входу, пекучого тепла або безпросвітного холоду, навіть якщо всі ці пошуки приводять до божевілля.
Іен Бенкс як би вивертає назовні все те, що спочивати в тайниках душі під суворою забороною. Перший план дії романтичний. Головний герой художник Грем закохується в дівчину з темним минулим, намагаючись добитися до кінця роману її близькості. Розв'язка настільки незвичайна і парадоксальна, що приводить в жах своєї холодної оригінальністю. Другий план дії параноїдально-побутовий. Ми проживаємо разом з автором один день з життя Стівена Граут, якого звільнили з роботи і який скрізь одягає на голову будівельну каску бо боїться що в самий несподіваний і важливий момент його життя урветься, падінням цегли на його тлінну голову.
Автора цікавить психологія, маленької, заляканої людини, страх перед суспільством і суспільство, яке всіма способами намагається принизити і підкорити «маленьку» людину. Граут є уособленням невротичного розладу душі «маленької» людини і відображенням неврастенічного розладу сучасного суспільства.
Третій план «військових» дій розгортається в казковому Замку. Квісс і Аджайє добровільно уклали себе в замок, грають партії за партіями в «одномірні шахи» намагаючись знайти відповіді на поставлені їм «згори» питання і таким чином спокутувати провину свого минулого. Третя історія сама заплутана і найзагадковіша, але саме в ній як через прозоре скло, просвічує найголовніша думка Бенкса, думка про саме життя, про невпинний її течії і про постійному русі великої ріки серця в пошуках заповітного ліки виліковує душу.
33. Інтертекстуальність роману «Крокуючи склом»: Бенкс, Борхес та Еко.
В романі Бенкса «Крокуючи склом» можна знайти різні інтертексти. Ось, наприклад, в кінці третьої історії, Аджая починає читату роман Бенкса «Крокуючи склом». Якщо брати Борхеса, то можна провести паралель між історією Стівена, де його кімната нагадувала лабіринт з книжок, історією Квіса та Аджаї, де замок був зроблений із книжок і нагадував загадковий лабіринт та новелу Борхеса «Вавилонська бібліотека». Також можна згадати, що Аджая шукала відповідь на питання як знайти вихід з замку та проводила за книжками багато часу, як і Стівен, який шукав відповіді на свої запитання в книгах з фантастики, та людей, які в Вавилонській бібліотеці шукали відповіді на свої запитання про сенс життя. Якщо взяти Еко, то в історії з замком були ходи, куди заборонялося ходити без дозволу сенешаля, так і у Еко, в бібліотеку заборонялося входити всім монахам крім бібліотекаря та його помічника.
Крім цих інтертексті також можно привести приклад роману Кафки «Замок». Герой твору веде відокремлене, безцільне існування в замку, розташованому в якійсь місцевості, де зупинився час і панує вічна зима. Іен Бенкс проводить безліч паралелей з цим романом. На прикладі замку, де своє покарання відбувають Аджая та Квісс, час там невідомий і йде зима.
«Процес» - роман Ф. Кафки. Над його героєм, К., вершиться судовий процес, хоча звинувачення чітко не сформульовані. У результаті К. засуджують до смертної кари, але він до останньої хвилини не може з цим змиритися, не визнає свою провину і намагається протестувати. Так само Стівен думає, що його відіслали на Землю у вигляді покарання, але він не знає чому, тому постійно шукає відповідь на це.