Трудовий потенціал суспільства

Трудові ресурси як соціально-економічна категорія Формування трудових ресурсів Використання трудових ресурсів. Трудовий потенціал суспільства. Виробництво матеріальних благ та послуг передбачає два компоненти: матеріальні ресурси (сировина, обладнання та ін.), з іншого боку – людські ресурси (працівники з професійними навичками). В такому розумінні людські ресурси як частина населення країни виступають як фактор економічного розвитку (поруч із матеріальними ресурсами, зрозуміло). Але між цими двома компонентами є принципова різниця. Людські ресурси – це люди, які не тільки створюють, але й споживають матеріальні блага та послуги. Конкретні ж люди не однакові у своїй матеріальній та духовній потребі. Це зумовлено статтю, віком, здоров'ям, сімейним станом, освіченістю, особливостями характеру індивіда, матеріальним станом і багатьма іншими соціальними та психофізіологічними якостями, через котрі немає двох людей з однаковими запитами. У трудовій сфері реалізуються важливі та не всі запити людей. Тому, щоб успішно використовувати людську працю, важливо розуміти запити конкретної людини (колективу). Від такого розуміння залежить успішна робота підприємства та й економіки держави взагалі. Не випадково в усьому світі (приблизно з початком 70-х років) утвердилася ідея гуманізації економіки. Сама ідея полягає у взаємодії двох згаданих компонентів з акцентом на другому – людському. Природно, що зі зростанням людських потреб у створенні сучасних благ все більшу роль стали відігравати знання – інтелектуальний потенціал суспільства взагалі. Поглиблюється вибірність різноманітної виробничої та невиробничої діяльності, що у свою чергу вимагає специфічних здібностей працівників. Одначе сьогодні ми будемо говорити про цю частину людських ресурсів, котра задіяна у виробництві благ – трудові ресурси та трудовий потенціал. Розглянемо, як формуються трудові ресурси та трудовий потенціал у залежності від демографічних та соціально-економічних факторів. Уяснимо, що треба розуміти під використанням трудових ресурсів та трудового потенціалу. Продемонструємо, чому необхідно в державі вивчати формування і використання трудових ресурсів та трудового потенціалу. І, врешті-решт, спробуємо дати відповідь на запитання – як відображується на формуванні та використанні трудових ресурсів і трудового потенціалу перетворення економіки держави в ринкову.

1. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія

Трудові ресурси – сукупність населення, що здатне виготовляти блага. Звідси виходить, що трудові ресурси – це ті, що виготовляють блага і ті, що їх можуть виготовляти, але з різних причин цього не роблять. Або, трудові ресурси, це реальні та потенційні працівники. Щоб працювати в обраній сфері, треба мати певний рівень фізичного розвитку та певні духовні якості. Рівень фізичного розвитку визначається потребами економіки з одного боку та соціальними обмеженнями з іншого, які продиктовані зацікавленістю суспільства в збереженні та підтримці здоров'я своїх громадян, що в свою чергу є найвищою цінністю в суспільстві. Духовні якості – це загальноосвітні та професійні знання і вміння, особисті характеристики як передумова успішної праці людини в обранім полі діяльності. Значення цих двох якісних характеристик людини із закономірним ускладненням економіки постійно зростає. Як показує світовий досвід – роль фізичних і духовних якостей людей росте в періоди швидких та глибоких змін у суспільстві. В умовах централізованого планування людям практично диктувалася лінія поведінки у трудовій сфері і майже не залишалося місця ініціативі та самостійності. Ринкова ж економіка передбачає цілковиту ініціативу з метою вибороти індивіду нішу в конкурентному середовищі. Необхідні фізичні та духовні можливості залежать від віку. В ранньому та зрілому періодах життя вони формуються та примножуються, зі старістю – втрачаються. Таким чином віковий ценз є критерієм, що власне виділяє з усього населення трудові ресурси. Хоча цей критерій є доволі відносним – все ж це має значення у вирішенні питання кого відносити до категорії трудових ресурсів. За усталеною практикою трудові ресурси складаються з працездатних громадян працездатного віку та громадян, які не досягли цього віку, або старші за нього. Громадян, що працюють у віці молодшому за працездатний, називають працюючими підлітками; тих, хто працює у віці старшому за працездатний, називають працюючими пенсіонерами. Історично межі працездатного віку змінювалися як із соціальних так і економічних мотивів. В даний час у країні нижня межа працездатного віку становить 16 років, верхня – 59 років для мужчин та 54 роки для жінок. Нижня межа склалася у зв'язку з необхідністю отримання загальної середньої освіти, верхня – можливістю отримувати пенсію з досягненням мужчинами 60-літнього віку, жінками - 55 років. Хоча, для деяких видів професійної діяльності пенсійна планка на 5-10 років нижчою. В цьому випадку діє система “пенсії за старістю” на пільгових засадах. Пільговою пенсією за старістю користуються, наприклад, шахтарі, ливарі, балерини та ін. В реальному житті багато пенсіонерів продовжують працювати і залишаються в складі трудових ресурсів. Слід зауважити, що певна кількість людей працездатного віку не може працювати за станом здоров'я і яким держава виплачує пенсію за інвалідністю. Говоримо про інвалідів 1-ї та 2-ї групи. Вони не включаються до трудових ресурсів, але можуть працювати на тих підприємствах, де для цього створені необхідні умови. Частка інвалідів цих груп сягає 2-х відсотків від працездатного населення. Ми розібралися з термінами працездатне населення в працездатному віці. Розглянемо більш детально інші категорії громадян, що входять до трудових ресурсів: працюючих підлітків та працюючих пенсіонерів. Правове поле трудової діяльності регулює Кодекс законів про працю в Україні. За цим кодексом підліткова праця дозволяється виключно та за згодою професійних спілок підприємства з досягненням 15-ти річного віку за скороченим робочим днем. Працюючі пенсіонери завжди становили значну частку трудових кадрів в Україні. За даними СУ у Львівській області частка працюючих пенсіонерів становила в 1998 р. – 7,4%. Розрахунок чисельності трудових ресурсів виглядає наступним: Трудові ресурси = населення працездатного віку – непрацюючі інваліди 1-ї та 2-ї груп працездатного віку – непрацюючі пільгові пенсіонери + працюючі підлітки + працюючі пенсіонери. Приклад: Нехай в країні 30 млн. чол. працездатного віку, з них непрацюючі інваліди 1-ї та 2-ї груп – 600 тис. чол. Працюючі підлітки – 50 тис. чол., працюючі пенсіонери – 2 млн. чол. Чисельність трудових ресурсів становить: 30 – 0,6 + 0,05 + 2 = 31,45 млн. чол. “Трудові ресурси” лише одне з понять, які виражають людські ресурси. В країнах із розвинутою економікою укорінилося поняття “економічно активне населення”. За міжнародними стандартами, сюди відносять задіяне населення і безробітних, які шукають роботи. В країнах з армією на контрактній основі побутує термін “цивільне економічно активне населення в яке не включають військовослужбовців. Отже, “трудові ресурси” за своїм змістом ширше поняття за “економічно активне населення”, бо включає крім економічно активного населення ще й учнів працездатного віку та інших громадян, які з різних причин не задіяні в народному господарстві.