Розділ 1. Теоретико-методологічні засади психодіагностики самотності

1.1. Сутність і причини виникнення стану самотності

Самотність як психічний стан, який має яскраво виражене негативне забарвлення, відома людству ще з античних часів. Платон та Аристотель визначали самотність як зло, позбавлення від якого бачили в насолоджені благом дружби та любові. В історії філософсько-психологічної думки осмислення та пояснення проблеми самотності достатньо багатопланове: від схилення перед нею на Далекому Сході до неприйняття у Стародавній Греції, від усвідомлення необхідності самотності для самопізнання людини, її творчого розвитку до розуміння її як прокляття людства [16].