47Гіперфункція кіркового та мозкового шару надниркових залоз.

. Гіперфункція і дисфункція коркової речовини надниркових залоз.

Провідними патогенетичними ланками, що визначають клінічну картину гіперфункції та дисфункції коркової ревочини надниркових залоз, є надлишкова секреція гідрокортизону (хвороба і синдром Іценка — Кушінга), альдостерону (гіперальдостеронізм), андрогенів (адреногенітальний синдром, андростерома) або естрогенів (кортикоестрома). Адреногенітальний синдром у дітей є клінічним проявом уродженої гіперплазії коркової речовини надниркових залоз. Виникнення синдрому пов’язують із генетично зумовленою блокадою синтезу гідрокортизону. При цьому розгальмовується секреція кортикотропіну, який, у свою чергу, стимулює вироблення андрогенів наднирковими залозами. Останні чинять вірилізуючу дію (поява й посилення ознак чоловічої статі) вже у внутрішньоут робному періоді. Наслідки гормональних порушень різні — від легкої маскулінізації до грубих анатомічних аномалій фізично го і статевого розвитку У хлопчиків така патологія зумовлює передчасний розвиток вторинних статевих ознак, дівчатка часто народжуються з явищами псевдогермафродитизму .Один із варіантів адреногенітального синдрому у дітей характеризується більш глибоким ушкодженням ферментів біосинтезу стероїдних гормонів

і супроводжується тяжкими порушеннями водно-мінерального обміну (синдром втрати солі). Без замісної терапії кортикостероїдами діти гинуть у ранньому віці.

Порушення функцій мозкової речовини надниркових залоз. Надмірна секреція катехоламінів спостерігається при феохромоцитомі — пухлині, що походить із мозкової речовини надниркових залоз. Вона супроводжується параксизмальною або стійкою артеріальною гіпертензією або приступами, під час яких виникає тахікардія, підвищується арте ріальний тиск, з’являється різкий біль у надчеревній ділянці, рясне потовиділення. Приступи пояснюються масивним викидом у кров адреналіну й норадреналіну під впливом психічного або фізичного навантаження та інших провокуючих факторів.

48 Гострий біль, його види. Хронічний больовий синдром.

Причини виникнення больового синдрому можуть бути різними. Людина, що страждає від хронічних болів, може з часом перестати звертати на біль увагу або навпаки, стане залежним від свого стану.

Ознаками хронічного больового синдрому є:

— людина постійно скаржиться на біль;

— увага людини постійно зосереджена на болі;

— людина приймає велику кількість різних лікарських засобів, часто звертається за медичною допомогою;

— відбуваються зміни в поведінці людини, яка ймовірно страждає больовим синдромом.

В останні 30 — 40 років відзначається неухильне зростання хронічних больових синдромів у загальній структурі захворюваності. Поширеність хронічного болю в суспільстві становить 15 — 70%. Що ж є можливою причиною формування больового синдрому та виникнення хронічних болів?

Нещодавно проведене американськими вченими-фізіологами дослідження показало, що однією з імовірних причин появи хронічних болів у людей є їх емоційна реакція: люди, схильні до бурхливого прояву емоцій, частіше страждають від цієї недуги.

Дослідження було проведено на сорока добровольцях, які страждали від хронічного болю у попереку після перенесеної травми.

Сканування мозку показало існування дуже тісному зв’язку між префронтальной корою головного мозку, що відповідає за емоції, і центром задоволенні в прилеглому ядрі: дві ділянки мозку діяли спільно. Це дає можливість припустити, що механізм розвитку хронічного болю схожий з механізмом розвитку шкідливих звичок. В останньому, як відомо, також задіяний центр задоволень.

Висновки вчених такі: сама по собі травма спини не може стати єдиною причиною розвитку хронічних болів. І в цієї хвороби задіяний один з відділів головного мозку. Ймовірність того, що і після одужання біль залишаться, іншими словами, перейде у хронічну, тим вище, ніж емоційніше реакція людини на травму.

Бурхливий прояв емоцій і схильність до підвищеної збудливості підвищують ймовірність розвитку больового синдрому більш ніж на 50%.