3 Дистрофія. Визначення поняття, види. Механізми розвитку дистрофії.

Дистрофія (від. гр. dys - порушення і trоphе - харчую) є загальнопатологічним процесом, що спостерігається при більшості захворювань. В її основі лежить порушення обміну речовин, що супроводжується змінами в організмі на різних рівнях його структурної організації. Тому дистрофію слід розглядати як один із видів пошкодження.  ^ Дистрофія - це кількісні та якісні структурні зміни в клітинах і/або міжклітинній речовині органів і тканин, зумовлені порушенням обмінних процесів. 

Класифікації дистрофій У класифікації дистрофій дотримуються декількох принципів. Виділяють дистрофії: І. Залежно від локалізації порушень обміну:1) паренхіматозні;2)стромально-судинні; 3) змішані. ^ II. За порушенням певного виду обміну: 1) білкові; 2) жирові; 3) вуглеводні; 4) мінеральні. III. Залежно від впливу генетичних чин­ників: 1) набуті; 2) спадкові. ^ IV. За поширеністю процесу: 1) загальні; 2) місцеві.

Причинами розвитку дистрофії є ​​тривале голодування, перегодовування, якісні порушення складу їжі, переважання в ній продуктів, що містять велику чисельність вуглеводів; всілякі інфекційні захворювання (напр., дизентерія, запалення легенів); похибки в догляді за дитиною. Дистрофія виникає також внаслідок недостатнього засвоєння їжі в шлунково-кишковому тракті. Вона може розвинутися при вадах розвитку шлунково-кишкового тракту (напр., при звуженні місця переходу стравоходу в шлунок).

Механізми виникнення дистрофій

 

«Зі знаком плюс»:

інфільтрація, тобто накопичення в тканини речовини за рахунок доставки його або основних компонентів для його синтезу з потоком крові

декомпозиція (фанероз), тобто коли накапливающееся речовина утворюється в результаті розпаду більш складних хімічних речовин

трансформація, тобто перетворення однієї речовини в іншу, наприклад, вуглеводів в жири; спотворений синтез, тобто вироблення незвичайних речовин

гіпоутілізація, тобто уповільнення катаболізму речовини в умовах його триваючого синтезу

 

«Зі знаком мінус»:

дефіцит необхідних речовин в притікає крові

блокада транспорту цих речовин через клітинну мембрану

дефіцит або інактивація ферментів, що у анаболізмі

підвищена активність ферментів, що беруть участь в катаболізмі.

4 Поняття про здоров’я й хворобу. Стадії хвороби, особливості перебігу, наслідки.

Здоров’я – це стан фізичного, психічного та соціального благополуччя, високої працездатності та соціальної активності людини.

Здоров’я буває фізичним, психічним та духовним.

Здоров’я – це стан, коли у відповідь на дію різноманітних подразників у організмі виникають відповідні реакції, які за характером і силою часом і тривалістю властиві більшості людей даного віку і статі.

Хвороба – це життя та функціонування організму в умовах анатомічних і функціональних порушень клітин, тканин, органів і систем. Хвороби бувають набутими, спадковими та вродженими.

стадії хвороби

Різні захворювання внутрішніх органів протікають з характерними для них стадіями хвороби. Однак, розглядаючи дане питання в цілому, можна виділити наступні найбільш характерні для багатьох хвороб стадії:

-безсимптомний доклінічних період хвороби. Для більшості хвороб точно встановити момент їх виникнення практично неможливо.

- продромальний період з першими клінічними проявами.

-період розгорнутих клініко-анатомічних проявів. На цій стадії захворювання відзначаються виражені зміни у структурі та функціях органів і тканин, а отже, і характерні клінічні симптоми.

Для багатьох захворювань є характерним наступне чергування стадій:

-загасання захворювання (ремісія (від лат. remissio - "зниження, зменшення") - тимчасове ослаблення проявів хвороби);

-загострення (рецидив (від лат. recidivus - "повертається") - повернення хвороби після удаваного повного одужання.

У перебігу будь-якої хвороби можуть виникнути різні ускладнення. Це означає, що до основної хвороби може приєднатися нова хвороба внаслідок створилися в організмі умов, що сприяють її виникненню (загальне ослаблення, зниження імунітету, різні зміни в уражених органах). Так, запалення легенів може ускладнитися абсцессом1 або гангреной2, скарлатина - запаленням нирок, виразка шлунка-гострим перитонітом (при її прориві).

У хворих, які перенесли хірургічне втручання, може розвиватися запалення легенів.

Залежно від перебігу хвороби, від відбулися змін в органах спостерігаються різні результати її.

Багато хвороб, особливо гострі, закінчуються повним одужанням, але в деяких випадках хвороба може закінчитися смертельним результатом. Часто гострі захворювання переходять у хронічні. У ряді випадків хвороби ускладнюються новими захворюваннями, які в свою чергу дають різні результати.

5  Поняття про етіологію та патогенез. Умови виникнення хвороб.

Етіологія - це вчення про причини й умови виникнення хвороб.Причиною хвороби вважають той фактор, без якого вона не можевиникнути ні за яких умов.

Етіологічні фактори класифікуються на: екзогенні (зовнішні) і ендогенні (внутрішні).

Патогенез - це вчення про механізми розвитку, перебігу і завершення хвороби.

Патогенез хвороби поділяють на чотири періоди:

1) латентний (інкубаційний), коли відсутні будь-які клінічні ознаки хвороби (триває від декількох секунд до десятків років);

2) продромальний - характеризується деякими неспецифічними ознаками хвороби;

3) період виражених клінічних ознак;

4) завершення хвороби.

У патогенезі кожного захворювання обов`язково визначається головна ланка, яка являє собою процес, який необхідний для розгортання всіх інших. Він розвивається під дією етіологічного фактора і визначає специфіку хвороби. Своєчасна ліквідація головної ланки приводить до усунення патологічного процесу в цілому.

Таким чином, етіологія і патогенез хвороби є взаємозалежними.

Виділяють такі причини хвороб:

• Механічні (закриті та відкриті травми, струс та ін.)

• Фізичні (висока або низька температура, електричний струм та ін.)

• Хімічні (промислові токсичні речовини та ін.)

• Біологічні (дію хвороботворних бактерій, найпростіших вірусів, грибків, пріонів та їхніх токсинів, тощо)

• Психогенні, включаючи соціальні (стресові ситуації, дискримінація, урбанізація та ін.)

• Генетичні (спадкові).

Умови виникнення хвороб:

Фактори, що впливають на виникнення і розвиток хвороб, називаються умовами виникнення хвороби. На відміну від причинного фактора умови не є обов'язковими для розвитку захворювання. За наявності причинного фактора хвороба може розвинутися і без участі деяких умов її виникнення. Наприклад, крупозна пневмонія, яка викликається пневмококком сильної вірулентності, може розвинутися і без застуди, без ослаблення харчування та інших умов. Розрізняють умови, що призводять до хвороби або сприяють її розвитку, і умови, що перешкоджають виникненню хвороби та її розвитку. Як сприяють, так і перешкоджають розвитку захворювань умови можуть бути внутрішніми і зовнішніми.

До внутрішніх умов, що сприяють розвитку хвороби, відносять спадкове нахил до захворювання, патологічну конституцію (діатез), ранній дитячий або старечий вік.

До зовнішніх умов, що сприяють розвитку хвороб, відносять порушення харчування, перевтома, невротичні стани, раніше перенесені хвороби, поганий догляд за хворим.