
- •Патологічна анатомія й патологічна фізіологія людини як фундаментальні медичні науки. Методи досліджень.
- •Методи дослідження.
- •2 Некроз, визначення поняття. Причини та механізм розвитку некрозу. Клініко-морфологічні форми некрозу.
- •3 Дистрофія. Визначення поняття, види. Механізми розвитку дистрофії.
- •4 Поняття про здоров’я й хворобу. Стадії хвороби, особливості перебігу, наслідки.
- •6 Шок: характеристика, види, стадії, наслідки, двз-синдром
- •7Стрес: визначення поняття. Стадії стресу, їхня характеристика. Поняття про хвороби адаптації
- •9 Гіперемія артеріальна та венозна. Ішемія, стаз. Їх причини, механізми розвитку, прояви, наслідки
- •10 Тромбоз. Види тромбів, механізм тромбоутворення. Наслідки тромбозу.
- •Анемія — патологічний стан, який характеризується зменшенням концентрації гемоглобіну і кількості еритроцитів в одиниці об’єму крові. Види:
- •19Гіпертонічна хвороба. Етіологія, патогенез, стадії розвитку, патоморфологічні зміни, клінічні ознаки, ускладнення.
- •20 Інфаркт міокарда. Етіологія, стадії розвитку, види, наслідки.
- •21 Атеросклероз. Етіологія, патогенез, патоморфологічні зміни. Форми атеросклерозу, їхня характеристика. Ускладнення.
- •23 Вади серця природжені та набуті, їхні основні форми. Порушення геодинаміки, зміни в будові окремих частин серця та великих судин.
- •26 Бронхіт. Види, етіологія, патогенез, патоморфологія.
- •Патогенез
- •Бронхітгострий
- •Бронхітхронічний
- •27 Пневмонія. Види, причини, стадії крупозноїпневмонії.
- •Етіологія
- •28Емфіземалегень. Патогенез, патоморфологія.
- •Етіологія, патогенез
- •Симптоми
- •29 Бронхіальна астма. Етіологія, патогенез, стадії, клінічні ознаки.
- •Етіологія
- •30 Розлади моторики шлунка. Гіпо- та гіперкінетичні стани: відрижка, гикавка, печія, нудота, блювання. Нарушение моторики желудка
- •31 Гастрит гострий та хронічний. Причини, механізми розвитку. Патоморфологія гастриту, клінічні ознаки, наслідки.
- •32 Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки. Причини та механізм розвитку, ускладнення. Патоморфологічна характеристика.
- •33 Епрохідність кишок. Види, причини, механізм розвитку, клінічні ознаки, наслідки
- •34 Причини й механізми порушень функцій печінки: ушкодження паренхіми, розлади портального кровообігу та артеріального кровопостачання, порушення жовчовиділення.
- •35 Основні форми порушень діурезу. Кількісний та якісний склад патологічної сечі.
- •36) Гломерулонефрит гострий і хронічний. Етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, наслідки.
- •37) Поняття про нирковокам’яну хворобу. Механізм утворення каменів.
- •38) Нефросклероз як наслідок запальних і судинних уражень нирок. Первинно- та вторинно-зморщена нирка.
- •39_ Цукровий діабет. Етіологія й патогенез. Макро- та мікроангіопатія при цукровому діабеті. Ускладнення та наслідки хвороби
- •Етіологія
- •Патогенез [
- •40) Поняття про нейрогенні порушення рухових функцій: судомний стан, центральний і периферійний параліч.
- •Причини
- •41Хвороби вагітних: еклампсія, позаматкова вагітність, самовільний аборт.
- •45Гіпофункція щитоподібної залози.
- •Остра та хронічна недостатність надниркових залоз.
- •47Гіперфункція кіркового та мозкового шару надниркових залоз.
- •49Порушення нервової трофіки. Нейродистрофічний процес.
- •50 Спадкові аномалії обміну амінокислот.
- •51 Рухові розлади при ураженні мозочка
- •52 Синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові
37) Поняття про нирковокам’яну хворобу. Механізм утворення каменів.
Нирковокам’яна хвороба. Наявність будьGяких каменів викликає
структурні та функціональні зміни нирок, ступінь яких залежить від
часу перебування їх у сечових шляхах, розміру, місця розташування,
рухливості, їх кількості, форми, поверхні.
Нирковокам’яна хвороба може перебігати без симптомів протяG
гом довгого часу, але в більшості випадків ця хвороба дає про себе знаG
ти і проявляється гострим приступом ниркової коліки.
Утворення каменів, різних за своїми фізикоGхімічними властивоG
стями, зумовлене, як правило, комплексом факторів. Більшість каG
менів, які утворюються у людини, містять кальцій: фосфат кальцію,
оксалат кальцію. Ці оксалати — дрібні, світлоGкоричневого кольору,
тверді. Разом з цим виявляються уратні (солі сечової кислоти та урату
амонію) дрібні камені світлоGжовтого кольору, твердої консистенції
та цистинові камені жовтого кольору та м’якої, як віск, консистенції,
зустрічаються рідко, так само, як і ксантинові, і холестеринові.
Утворення каменів може відбуватися внаслідок перенасичення сечі
солями і наступного їх випадання в осад — кристалізаційна теорія.
Кальцієві камені утворюються згідно з теорією матриці: при каG
менеутворенні спочатку існує білковий кістяк, на якому удруге відклаG
даються кристали солей. У походженні білкового ядра провідна роль
належить мукопротеїдам, виділення яких значно збільшується у хвоG
рих, які страждають на утворення кальцієвих каменів. Білковий кістяк
містить пролін і не має оксипроліну.
Умовою утворення кальцієвих каменів є висока концентрація кальG
цію в сечі. Утворенню кристалів на матриці сприяє зміна рН середоG
вища; стабільність рН середовища зумовлює комплексування іонів
кальцію, що деякою мірою зашкоджує кристалізації. При порушенні
виділення лимонної кислоти нирками спостерігається кристалізація
кальцію у зв’язку з порушенням іонного середовища.
Фосфати — камені білуватого кольору, з нерівною поверхнею,
у вигляді піску. Карбонати — невеликі білуваті камені округлої форми
із гладкою поверхнею. Інколи зустрічаються змішані камені — це конG
центричне нашарування. Дуже рідко зустрічаються камені з індиго,
ксантину та жирів.
Важливу роль в утворенні каменів відіграють:
— інфекція сечових шляхів;
— географічні зони;
— склад питної води;
— характер харчування.__
38) Нефросклероз як наслідок запальних і судинних уражень нирок. Первинно- та вторинно-зморщена нирка.
Нефросклероз, також Гіпертонічна нефропатія (англ. nephrosclerosis; грец. nephros (нирка) + склероз) — заміщення паренхіми нирки сполучною тканиною, що призводить до ущільнення, зморщування органу і порушення його функцій.
Розрізняють ангіогенний, або первинний. М., пов'язаний з порушенням кровопостачання нирок при первинній патології судин, і вторинний М., викликаний різними ураженнями паренхіми і інтерстицію нирок.
Первинний М. розвивається при вудіння ниркових артерій, наприклад, у зв'язку з їх атеросклерозом (атеросклеротичний Н.), тромбозом аботромбоемболія з утворенням множинних інфарктів і рубців нирок; внаслідок гіпертонічного артеріолосклероза (артеріолосклеротічний Н.); при венозному застої в нирках, а також у результаті різних вікових зміну судин нирок в осіб похилого та старечого віку (так званий інволютивно Н.). Класичним прикладом первинного М. (первинно-зморщеною нирки) є М., який розвивається в пізніх стадіях гіпертонічної хвороби. У зв'язку з недостатнім кровопостачанням і виникає при цьому гіпоксією нирок відбуваються дистрофічні та атрофічні зміни їх паренхіми з подальшим розростанням сполучної тканини. При хронічному венозному повнокров'я (стеноз ниркової вени, нефроптоз, хронічний тромбоз вен та ін) розростання сполучної тканини в нирках пов'язано з підвищеним синтезом тропоколагену.
Вторинний М. (вторинно зморщена нирка) являє собою результат запальних і дистрофічних процесів, що виникають в нирках при хронічному гломерулонефриті, пієлонефриті, нирковокам'яній хворобі, туберкульозі, сифілісі, системний червоний вовчак, амілоїдозі, цукровому діабеті (діабетичний Н.): травмах нирок (у т.ч. після повторних операцій на нирках); впливі іонізуючого випромінювання; при важких формах нефропатії вагітних. Властиві нефропатії пошкодження ендотелію судин продуктами деградації фібриногену, вторинне запалення ниркових клубочків, ішемічне пошкодження та дистрофія канальців, проліферативні зміни ниркових артеріол в ряді випадків після розродження призводять до зморщування нирок. (Своєрідна форма н.с дилатацією і кістозною трансформацією канальців розвивається при крісталлуріческом інтерстиціальний нефрит у хворих на подагру або при оксалатуріі, а також при захворюваннях, що супроводжуються посиленою фосфат-кальційурії, наприклад при первинному гіперпаратироїдизму. Променевий М. відноситься до віддалених наслідків дії на організм іонізуючого випромінювання і виявляється через багато місяців або роки після опромінення. Ступінь вираженості променевого М. залежить від виду іонізуючого випромінювання, його дози та характеру опромінення. В умовах локального опромінення нирок розвиток Н. може спостерігатися при впливі іонізуючого випромінювання в дозах від 10 до 25 г.