36) Гломерулонефрит гострий і хронічний. Етіологія, патогенез, патоморфологічна характеристика, наслідки.

Захворювання нирок, зумовлені патологічними змінами в нефроні,

поділяють на дві групи:

1) з переважним ураженням клубочків;

2) з переважним ураженням канальців.

Захворювання першої групи називаються гломерулопатіями, заG

хворювання другої групи — тубулопатіями.

Гломерулонефрит — захворювання з групи гломерулопатій, яке хаG

рактеризується двостороннім негнійним запаленням клубочків нирок.

У залежності від етіології та морфологічних особливостей виділяють:

— бактеріальний гломерулонефрит (гемолітичний стрептокок);

— небактеріальний гломерулонефрит (охолодження організму).

Механізм розвитку гломерулонефриту полягає в утворенні імунG

них комплексів, які містять антигени бактеріального походження або

антигени саме своїх органів та тканин — імунокомплексний гломеруG

лонефрит. Запальна реакція може виникнути в капілярах клубочка —

інтракапілярний гломерулонефрит (ексудативний або проліферативG

ний) або в порожнині капсули клубочка — екстракапілярний гломеG

рулонефрит (ексудативний і проліферативний). Глумерулонефрит пеG

ребігає гостро, підгостро, злоякісно, а також хронічно.

Гострий дифузний гломерулонефрит — захворювання інфекцій_

но_алергічного генезу з ушкодженням клубочків, канальців, інтер_

стицільної тканини та судин нирок.

Гострий гломерулонефрит триває близько року і носить характер

інтракапілярного (рис. XII). Імунні комплекси, які містять бактеріG

альні антигени, антитіла та комплемент, локалізуються в базальних

мембранах капілярів клубочків двох нирок і руйнують їх. Цьому сприG

яють і лейкоцити, які фагоцитують імунні комплекси разом із речоG

виною базальних мембран. Капіляри клубочків при цьому різко повG

нокровні, нирки набухають, збільшуються в розмірах, їх поверхня наG

буває сіруватоGкоричневого кольору з «червоним крапом».

Клінічні ознаки характеризуються двома синдромами:

— сечовим (олігурія, протеїнурія, гематурія);

— гіпертензивним (підвищення АТ, набряки, брадикардія).

Хронічний дифузний гломерулонефрит — запальне захворювання ни_

рок імунопатологічного генезу з первинним ушкодженням ниркових

клубочків та інших структурних елементів ниркової тканини

Зміни клубочків нирок при хронічному гломерулонефриті пов’яG

зані з відкладанням у базальних мембранах їх капілярів імунних комG

плексів антиген — антитіло — комплемент. Але вони не фагоцитуютьG

ся лейкоцитами, а обволікуються, ізолюються речовиною базальної

мембрани. Розвивається дистрофія епітелію канальців, їх атрофія,

клітинна інфільтрація і склероз строми нирок.

У результаті прогресуючого гіалінозу клубочків, атрофії нефронів

і склерозу строми хронічний гломерулонефрит завершується склероG

зом і зморщенням нирок. Вони зменшені в розмірах, поверхня їх

дрібнозерниста, на розрізі шар паренхіми нирок, особливо коркової

речовини, дуже тонкий, сіруватоGкоричневого кольору.

Хронічний гломерулонефрит має характерні клінічні прояви у виG

гляді олігурії, гематурії, протеїнурії та циліндрурії.

Клінічно в функціональноGкомпенсованій фазі захворювання

виділяють:

— латентну форму, яка виявляється ізольованим синдромом —

помірною протеїнурією, гематурією;

— гіпертонічну форму, яка характеризується стійким підвищенням

АТ, набряками, гематурією, протеїнурією, циліндрурією та лейкоцитуG

рією;

— нефротична форма, яка відрізняється набряковим синдромом,

вираженою протеїнурією, циліндрурією, характерними змінами

в крові (гіпопротеїнемія, гіперліпідемія);

— змішану, або нефротичноGгіпертонічну, форму