33 Епрохідність кишок. Види, причини, механізм розвитку, клінічні ознаки, наслідки

33) Гостра непрохідність кишок буває механічною (при здавленні, заG

вороті, закупорці каловими масами) і динамічною (внаслідок спазму

або паралічу м’язової оболонки кишок). Непрохідність виникає внаG

слідок вродженої аномалії, гельмінтозу, як післяопераційне ускладненG

ня, при недоїданні та вживанні недоброякісної їжі.

Початкові ланки патогенезу непрохідності багато в чому визначаG

ються причинами, які її зумовили. Так, паралітична непрохідність

(післяопераційна і при перитоніті) часто буває зумовлена потужним

розрядом симпатоадреналевої системи й активацією αG і βGадренергічG

них рецепторів, що гальмують скорочення м’язової оболонки кишок.

Подальший розвиток порушень в організмі, викликаних непрохідG

ністю, має багато спільного при непрохідності різної етіології. ВиріG344

Розділ ІІІ. Патологічна фізіологія органів та систем

шальну роль при цьому відіграють порушення водноGелектролітного

обміну, зумовлені порушеннями секреції (звичайно, підвищенням)

і зворотного всмоктування травних соків. Виникає блювота, зневодG

нювання (за добу може втрачатися до 5–7 л травних секретів), втрата

іонів натрію, калію, водню, гідрокарбонатів і хлоридів. Розвивається

гіповолемія, гіпотензія і гемоконцентрація, у результаті чого поруG

шується кровообіг і виникає картина, що нагадує шок. Втрата іонів

калію спричиняє розвиток атонії кишок.

При непрохідності також виникають порушення кислотноGосновG

ної рівноваги. Часто виведення гідрокарбонатів (панкреатичний і кишG

ковий соки) перевищує втрату іонів водню (шлунковий сік), у резульG

таті чого розвивається негазовий ацидоз. Розвитку ацидозу також

сприяє погіршання кровопостачання і порушення функції нирок.

Якщо переважає виведення кислого шлункового вмісту, виникає неG

газовий алкалоз.

34 Причини й механізми порушень функцій печінки: ушкодження паренхіми, розлади портального кровообігу та артеріального кровопостачання, порушення жовчовиділення.

34) Причини порушення жовчовидільної функції печінки:

— порушення іннервації жовчовивідних шляхів (наприклад, змен

шення жовчовиділення при спазмі сфінктера шийки жовчного міхура);

— зміна гуморальної регуляції жовчовиділення (жовчовиділення

посилюється при гіперпродукції секретину, холецистокініну, мотиліну);

— механічна перешкода відтоку жовчі при здавлюванні жовчови

відних шляхів іззовні (пухлиною голівки підшлункової залози, збуд

женою тканиною, рубцем) або їх закупорці (каменем, гельмінтами,

густою жовчю). Порушення жовчоутворення і жовчовиділення проявляються

у вигляді складних симптомокомплексів (синдромів): жовтяниці,

ахолії, холемії, дисхолії.

35 Основні форми порушень діурезу. Кількісний та якісний склад патологічної сечі.

35) Порушення ритму сечовипускання проявляються збільшенням або

зменшенням частоти сечовипускання, а також переважно виділенням

сечі вночі (ніктурія). Нічне сечовипускання у дорослої людини зазвичай спостерігається при порушенні ниркового кровообігу і ура

женням тканин нирок, наприклад, при амілоїдозі.

Кількість сечі, яка утворюється нирками за одиницю часу, дорів

нює різниці між кількістю рідини, яка профільтрувалася в клубочках

і реабсорбується в канальцях.

Збільшення добової кількості сечі (в нормі 1,5 л) називається поліу!

рією, зменшення — олігурією, відсутність відокремлення сечі — анурією.

Порушення складу сечі характеризується зміною її питомої ваги та

кількості сечовини; у сечі можуть виникати патологічні компоненти, які

не зустрічаються в нормі. В здорової людини протягом доби питома вага

сечі значно коливається (1,010–1,028) в залежності від кількості спожи

ваної води. Збільшення маси сечі — гіперстенурія — спостерігається при

її значній концентрації, коли вода посилено реабсорбується в канальцях

нирок, наприклад, при гострому дифузному гломерулонефриті.

Зниження питомої ваги сечі — гіпостенурія — з’являється при зни

женні концентрації сечі в канальцях і збиральних трубочках, коли змен

шується реабсорбція води. Це спостерігається при недостатньому ви

веденні антидіуретичного гормону, хронічному гломерулонефриті. Про

зниження здатності нирок концентрувати сечу говорить постійна пи

тома вага, яка не змінюється протягом доби, — ізостенурія.