Основні форми забезпечення кредитів
Для захисту під кредитного ризику банки можуть вимагати від позичальників достатнього і якісного забезпечення кредитів.
Забезпечення може вимагатися у вигляді:
Застави майна та майнових прав:
Забезпечення нерухомим майном (для юридичних осіб це земельні ділянки, виробничі будівлі, офісні і торгівельні приміщення, засоби комунікації; для фізичних осіб – житлові будинки, квартири дачі, земельні ділянки);
Забезпечення рухомим майном ( юридичних осіб – обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби; фізичних осіб – товари тривалого вжитку, в т.ч. придбаваються на позичкові кошти);
Забезпечення товарними запасами ( банки дуже обережно відносяться до цієї застави і приймають її від клієнтів за умови страхування цих товарів);
Забезпечення дорогоцінними металами та виробами з них (застосовуються рідко і в основному при роботі зх. Фізичними особами);
Забезпечення валютними цінностями ( валютний депозит в сумі еквівалентній наданому в грн. кредиті). Такої категорії застава може бути взята банком офіційно, якщо позичальник надасть банку індивідуальну ліцензію НБУ.
Забезпечення товарно-транспортними док-ми (найчастіше використовується при кредитуванні експортно-імпортних операцій, за умови страхування вантажів);
Переуступка дебіторської заборгованості ( коли позичальник передає своєму банку-кредитору рахунки, за якими буде надходити оплата за поставлені ним товари (факторингові операції));
Та ін..
Гарантії та поручительства
Гарантія являє собою зобов’язання 3-ї особи-банку, юридичної або фізичної особи сплатити борг за конкретного позичальника в разі неплатоспроможності. Як правило оформлюється у вигляді гарантійного листа.
Поручительство – це також зобов’язання 3-ї особи-банку, юридичної або фізичної сплатити борг по кредиту за позичальника у разі його неплатоспроможності. При цьому ці зобов’язання поширюються як на грошові, так і на майно і інші цінності, що цьому належать. Поручительство, зазвичай оформлюється відповідним договором поручительства, який підписується трьома особами – кредитором, позичальником, поручителем.
Свідоцтва страхових компаній – страхові поліси.
Страхові компанії страхові ризики страхувати не люблять.
Всі види забезпечення кредиту, особливо майнова застава, повинні задовольняти таким вимогам :
Мати високу ліквідність;
Здатність до тривалого зберігання ( не менше кредитної угоди);
Стабільність цін на заставне майно;
Невисокі затрати на зберігання та реалізацію застави.
Методи управління кредитним ризиком
Кредитний ризик – це ризик несплати позичальником основного боргу і % по ньому, що належать кредитору, у більш широкому розумінні кредитний ризик це ймовірність чи вірогідність втрати банком частини своїх ресурсів або неотримання прибутку у результаті здійснення кредитних операцій.
Рівень кредитного ризику залежить від багатьох факторів:
Відсутність чи недостатня кваліфікованість банківських робітників, особливо на першому етапі кредитного процесу.
Погіршення фінансового стану позичальника внаслідок загальноекономічних причин чи не ефективної реалізації прокредитованого проекту.
Недобросовісність позичальника.
На даній стадії розвитку банківської системи комерційні банки набули значного досвіду щодо організації кредитної роботи та управління кредитним ризиком. Зараз в основному в кредитній політиці використовують методи управління кредитним ризиком на двох рівнях:
Рівень кредитного портфелю.
Рівень кожної окремої позики.
До методів управління ризиком кредитного портфеля належать:
Диверсифікація
Лімітування кредитів
Створення резервів для відшкодування втрат по кредитним операціям.
Диверсифікація кредитного портфелю означає розподіл кредитних вкладень між різними категоріями позичальників ( галузей економіки і навіть регіонів).
Програмна диверсифікація кредитних операцій розробляється як правило на рівні головної контори банку, стратегічним комітетом, а потім доводиться відповідна програма для кожної філії в кожний регіон.
Лімітування – полягає у встановленні банком максимально допустимих позик, що надаються. Ліміти можуть встановлюватися за різними типами:
За рівнем повноважень кредитного робітника банку.
За видами чи категорією ліміти, за галузями економіки.
Ліміти можуть встановлюватися у абсолютних величинах, у граничних або відносних величинах.
Створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями регламентується відповідним положенням НБУ.
Названі резерви створюються за рахунок відрахувань з прибутку.
Весь кредитний портфель щоквартально повинен бути класифікований банком на п’ять груп.
У створенні страхових резервів під кредитні ризики зацікавлені насамперед банки, адже відшкодування втрат по кредитним операціям з цих резервів дає змогу банку уникати негативного впливу на розмір основного капіталу. Метод є методом самострахування банків.
Для управління ризику банку на рівні окремої позики використовують такі основні методи:
Аналіз кредитоспроможності позичальника
Структура позики
Документування кредитних операцій
Контроль за використанням позики та станом позики.
Оцінка кредитоспроможності – це якісна оцінка позичальника, що дається банком на початковому етапі кредитування і дозволяє передбачити ймовірність повернення кредиту, цим самим банк спробує встановити, оцінити рівень ризику якій він приймає на себе встановивши кредитні відносини з клієнтом.
Забезпеченість кредиту, наявність застави під кредит повинна зменшити ризик неповернення кредиту, але банк зможе покрити ризики через реалізацію застави. Дуже важливими для банку з точки зору ризику є правильна оцінка вартості заставного майна.
Для оцінки цієї вартості існують різні методики, на фінансовому ринку існують незалежні експерти по оцінці майна. Банк може звернутися до них, але в будь-якому разі відправною точкою при оцінці є ринкова вартість майна в залежності від попиту та ліквідності її заставна вартість розраховується як зменшена в R-разів ринкова вартість.
При прийнятті того чи іншого майна в заставу слід пам’ятати про зберігання цієї застави, тобто наявність приміщення , про охорону, про облік, про витрати пов’язані для банку зі зберіганням застави. Є застави у вигляді цінних паперів, гарантій, страхових полісів.
Структурування кредиту – відпрацювання банком разом з позичальником таких параметрів кредиту, які б відповідали потребам клієнта і зменшували ризик банка.
До структурних параметрів кредиту відносять:
Сума кредиту
%ставка
Графік видачі кредиту
Графік погашення кредиту
Умови сплати %
Документування кредиту – підготовка, узгодження та підписання кредитних документів, які задовольняють і банк і позичальника (кредитний договір і договір застави).
Перевірка кредиту – проведення банком моніторингу діяльності позичальника в кредитний період, напрямків та ефективності використання кредитних коштів з метою виявлення негативних тенденцій в фінансовому стані клієнта та з метою недопущення підвищення кредитного ризику.