IV етап

Це етап безпосередньої видачі кредиту (кредитних коштів) шляхом зарахування їх на поточний рахунок згідно з графіком видачі. При цьому банком здійснюється контроль цільового використання коштів ( банк перевіряє платіжні доручення позичальника з тим , щоб кошти спрямувалися відповідно до проекту господарської операції вказаної в кредитних документах).

Крім цього на даному етапі банком здійснюється поточний контроль за ходом виконання прокредитованого проекту чи операції і ходом виконання прокредитованого проекту чи операції і за виконанням позичальником зобов’язань перед банком (не порушувати графік погашення кредиту та %).

Для здійснення такого контролю банк має право вимагати від клієнта поточну інформацію про діяльність підприємства:

• Фінансову звітність;

• Про рух кошти через інші рахунки в інших банках;

• Про стан заставного майна (особливо, коли це майно рухоме).

Vетап

Цей етап є логічним продовженням і завершенням четвертого етапу кредитного процесу і стосується він саме процедури повернення кредиту і сплати відсотків. Якщо позичальником своєчасно виконані зобов’язання по кредиту і по проценту в строк, то п’ятий етап вважається завершеним. Але у ряді випадків можуть виникати ситуації ( в наслідок помилок банку внаслідок нерентабельної роботи клієнта і не виконання ним запланованих обсягів роботи, або внаслідок дії форс мажорних обставин), коли позичальник неспроможний виконати графік погашення кредиту або в основній сумі, або в процентах. Тоді кредитні робітники повинні зустрічатися з позичальником, аналізувати ці ситуації і якщо труднощі позичальника тимчасові, то банк за поданням клієнта може рестуктуризувати позику чи продовжити кінцевий строк дії кредитного договору (тобто здійснити пролонгацію кредиту).

А якщо такі заходи не дають результату фінансовий склад позичальника продовжує погіршуватися і майже очевидно, що ним не будуть виконані в строк зобов’язання, то такий кредит переносять до категорії прострочених. Банк має право подавати претензії до гарантів та поручителів або займатися реалізацією застави ( тільки коли строк повернення кредиту пройшов). В окремих безнадійних випадках, коли щось сталося з заставою і не можна покрити зобов’язання позичальника банк може прийняти рішення про оголошення позичальника банкрутом.

2. Кредитоспроможність позичальника і основні методи її визначення

Кредитоспроможність – це наявність передумов для одержання кредиту, здатність повернути кредит.

На практиці кредитоспроможність оцінюють двома методами:

1. Метод коефіцієнтів – ґрунтується на доборі певних оптимальних для даного конкурентного середовища коефіцієнтів та показників, їх розрахунку для даного позичальника і аналізу цих показників у порівнянні з середнім значенням або в даній галузі.

2. Методи рейтингової оцінки – групуються на присвоєнні позичальнику певного бала (класу) відповідно до рейтингової методики, що застосовується в банках.

Останнім часом вітчизняні банки в основному вдаються до методів другої групи, при цьому кожен банк розробляє для себе відповідні методики з урахуванням галузевої специфіки позичальників, обсягів кредитування, характеру застави та ін..

Але в будь-якому випадку ця методика містить кілька основних груп показників:

1. Показники ліквідності

2. Показники фінансової стійкості

3. Показники ділової активності

4. Показники рентабельності

5. Показники сплати боргу.

Ці показники характеризують достатність одержаного позичальником прибутку для сплати боргу.

Основними джерелами визначення кредитоспроможності позичальника є:

1. Баланс підприємства

2. Звіт про фінансово-майновий стан

3. Про фінансові результати діяльності підприємства

4. Дані оперативного обліку позичальника та інша інформація.