Значення впливу візантійської культури на культури слов’янських народів

В історії світової культури багатовікове мистецтво Візантії відіграло велику роль. Тут були створені нові типи монументальних культових будівель з декоративними емоційно-розповідними живописними циклами, з поглибленою характеристикою образів, яке отримало розповсюдження в середньовічному мистецтві Західної Європи, південних слов’ян, Давньої Русі, Закавказзя. Історична місія Візантії полягала в тому, що вона розвинула і передала наступним століттям античну традицію і досягнення культури еллінізованого Переднього Сходу, збагативши її новими відкриттями. Багато візантійських майстрів працювали за межами імперії. До візантійського мистецтва зверталися італійські, українські, російські, болгарські, сербські, грузинські, вірменські майстри. Їх мистецтво пізніше стало основою у створенні національних художніх шкіл.

Культура європейського Середньовіччя

1. Поняття „середні віки”. Історичний нарис.

2. Християнство і культурний процес.

3. Середньовічна культура Західної Європи:

а) середньовічний тип міста та його культура;

б) діячі культури Середньовіччя;

в) розвиток освіти. Середньовічні університети. Розвиток наук;

г) романська література. Середньовічний епос: рицарська література, поезія вагантів;

д) середньовічне західноєвропейське мистецтво. Романський стиль та готика, їх особливості.

Поняття „середні віки”. Історичний нарис

Середні віки – штучний термін, який прийнятий для назви епохи, що відокремлює античність (греко-римську епоху) від її „відродження” у ХVІ– ХVІ ст. Довгий час ставлення до Середньовіччя було виключно негативне: його мистецтво вважалося грубим, бо не відповідало нормам ідеальної класичної форми. Середні віки охоплюють за часом понад тисячоліття, з кінця V до середини ХVІІ ст., від падіння Західної Римської імперії до буржуазної революції в Англії.

Історію Середньовіччя поділяють на три основні періоди: V–ХІ ст. – раннє Середньовіччя, ХІІ–ХІІІ ст. – класичне Середньовіччя, ХІV–ХVст. – пізнє Середньовіччя.

У ранньому Середньовіччі ще виділяють період з V–VІІІ ст. – це епоха, яка зветься „Темні століття” або „період Великого переселення народів”. В цей час продовжується переміщення величезної кількості народів на всій території Європи. В основному це були германські племена (на заході) і слов’янські (на сході і південному сході). До ІХ ст. переселення в основному закінчилося, склалися відносні кордони новостворених держав-королівств (франків, бургундів, вестготів, лонгобардів, англосаксів тощо).

Найбільшу територію у VІ ст. займало королівство франків (при Меровінгах). В 681 р. владу над франкськими королівствами захопив Пипін Короткий, засновник династії Каролінгів, названої так від імені найвидатнішого її представника – Карла Великого (768–814). Йому вдалося створити величезну імперію, що об’єднала практично всі землі, які були зайняті в Європі германцями. Під час перебування Карла у Римі у 800 році папа Лев ІІІ коронував його імператорською короною. Карл Великий високо цінував освіту та освічених людей, вони збиралися до його двору зі всієї Європи, склавши там придворну вчену громаду. Цей період отримав назву „Каролінгське Відродження”. У 843 році стався поділ імперії на три частини, пізніше відбулися поділи, які спричинили виникнення маленьких держав.

ІХ–ХІ ст. – це час становлення у Європі багатьох національних держав. В 823–829 рр. шість англійських королівств об’єдналися, утворивши єдине королівство – Англію; на початку Х ст. утворилося Чеське князівство; у 933 р. сталося об’єднання Нижньої і Верхньої Бургундії в єдине королівство Бургундія; в кінці Х ст. виникає Польське королівство; в 1000 р. утворилося Угорське королівство; в ХІ ст. нормани завойовують Англію тощо.

В 911 р. припиняється каролінгська династія у Німеччині. Представник нової (саксонської) династії – Оттон І (936–972) зумів підкорити собі всі німецькі землі і слов’янську Богемію, розбив угорців, на прохання Іоанна ХІІ (якого притіняли супротивники) прибув до Рима, поновив владу папи і був коронований ним імператорською короною (962). Так виникла Священна Римська імперія німецького народу, яка відіграла велику роль в подальшій історії Середньовіччя.

В кінці ХІ ст. починається епоха хрестових походів. Успіхи в першому поході стали поштовхом до виникнення окремих християнських держав, але вже у 1291 р. хрестоносці втратили там свої останні володіння. Все ж хрестові походи відіграли важливу роль у розвитку європейської культури, познайомивши європейців з культурою мусульманського світу і залучивши їх до спадку античного світу, який зберігся у мусульманському світі та Візантії (Константинополь був захоплений хрестоносцями під час Четвертого Хрестового походу в 1204 р.). Не випадково, що ХІІ ст. називають часом першого європейського Відродження.