5. Модель ампаро

Термін виник 1840р.

Декілька значень: модель/ скарга/ гарантія

Країни латинської америки (Мексика, Чілі, Аргентина, Перу)

Месика: ампаро право ВС охороняти порушене законом право

Органічний закон "Про ампаро"

Основні ознаки:

- інцедентний контроль: принцип публічно-правового спору (відповідач: суб'єкт владних повноважень)

- особливості позову: скрага особи на порушення гарантій конституційного права особи; відповідач завжди орган державної влади

- скарга про перевірку на конституційність може бути подано будь-якою особою

- підстава скарги: порушення права що гарантується конституцією

- мета: звільнити особу до застосування до неї нпа

- перевірка конституційності на проводиться в результаті відкритого судового засідання, де позивач ос.

- рішення суду стосовно перевірки конституційності оскаржуваного акту є обов'язком тільки для сторін, які беруть участь у цьому процесі.

Рішення суду має індивідуальний характер

Акт не скасовується.

Гарантії.

Залежно від змісту та характеру розрізняють:

1. Соціальні: ті суспільні засади, традиції, що сприяють захисту прав та свобод.

Ідея особистої свободи та готовності її захищати у американців. Німецька традиція безумовного виконання закону. Англійська традиція - щодо дотримання та збереження стародавніх традицій.

2. Економічні: матеріальний стан громадян, система відносин власності, стан економіки.

3. Політичні: політична система суспільства в основі якої багатопартійність, розвиток інституту громадянського суспільства.

4. Юридичні: безпосередньо створюють умови та засоби для реалізації та захисту конституційних прав та свобод.

Види:

А) номативно-матеріальні

- презумпція невинуватості

- принципи розміреної допустимості обмежених прав людини

- принципи правової безпеки людини: норми, що зобов'язують інформувати громадян про свою діяльність. Надати можливість особі ознайомитися з інформацією приватного характеру про дану особу. Норми, що врегульовують порядок впровадження надзвичайного стану (час, з якого він запроваджений, права, які підлягають обмеженню).

Б) процесуальні

- правило міранди: особі повідомляються її права, особа має право відмовитися від дачі показань, мотивуючи це тим, що вона може свідчити лише в присутності адвоката, всі відомості отримані з порушенням процесуальних правил не можуть бути використані як докази в суді.

- habeas corpus - особа вправі вимагати звільнення у випадку її затримання, коли підстав для її затримання недостатньо.

5. Інституційні гарантії - інститут омбуцмана:

- шведська - можливість збереження вагомого впливу амбуцмана на судову гілку, що проявляється у можливості брати участь в судовому розгляді. Шведський омбуцман має право на прийняття актів, що мають обов'язковий характер.

- англійська (парламентський комісар з питань адміністрації) парламентський фільтр - безпосередньо громадяни не мають право на звернення до британського омбуцмана.

Спочатку особа звертається до парламентаря, який в свою чергу перевіряє відповідність скарги юрисдикції омбуцмана і лише потім направляє її до уповноваженого. Акти омбуцмана мають рекомендаційний характер.

- французська - схожа з англ. - омбудсман призначається виконавчою гілкою влади президента та КМ. Відсутній парламентський фільтр.

Семінарське заняття #4: Конституційно-правове становищє особи

Поняття конституційних засад правового становища особи

Поняття конституційних засади правового становища особи вживається у двох розуміннях.

У вузькому – права, свободи та обов’язки закріплені у конституції, гарантії їх реалізації, захист та охорона.

У шірокому - положення особи в суспільстві держави. Юридично закріплене становище індивіда в державі.

Основні моделі

У конституційному праві зарубіжних країн склалися чотири різні підходи до проблеми правового статусу людини і громадянина.

1. Ліберальна (у своїй основі західна)

Робить акцент у конституційному законодавстві на тій групі прав, які насамперед стосуються автономії особи (людини). У даній моделі обмеження, які покладаються на людину (громадянина) при здійсненні нею своїх прав, пов’язані головним чином з питаннями забезпечення суспільної моралі, публічного порядку, запобігання насильства, припинення зловживання правами. Всі вони точно зафіксовані в законодавстві. Інколи в літературі таку модель характеризують як індивідуалістичну модель правового статусу людини. Вона сприйнята в розвинутих державах, в обмеженому вигляді ; в багатьох країнах, що розвиваються, запроваджуються з деякими особливостями в постсоціалістичних державах.