Семінарське заняття #1: Конституційне право

Конституційне право - як галузь це сукупність юридичних норм, які регулюють державно-політичні відносини владарювання.

КПЗК як наука - це цілісна система теоретичних узагальнень, що досліджує національне конституційне право кожної держави, вбачаючи у ньому функціональну галузь правової системи.

Предмет КП - суспільні відносини щодо основ конституційного ладу України, конституційно-правового статусу людини і громадянина, форм демократії, організації та діяльності вищих органів державної влади (законодавчої, виконавчої, судової, Президента), адміністративного устрою, місцевого самоврядування.

Підходи до визначення предмета КП:

Розв'язання цієї проблеми полягає у філософсько-правовому відношенні до тих категорій, які пов'язані з двома основними напрямками юридичної думки позитивістської чи природно-правової.

Природне право виходить з того, що першоосновою конституції є людина та її права, тому в країнах, де визнають це положення, існує конституційне право (США, Франція, Росія, Угорщина).

У тих країнах що визнають позитивістський напрям, де першоосновою визнається держава, яка визначає обсяг прав і свобод людини. Тому у цих країнах існує державне право (Автсрія, Німеччина, Швейцарія, Скандинавські країни).

У сучасний період ця різниця має лише відносне значення, а найменування відповідної галузі права в умовах конкретної країни визначається традиційними підходами, які збереглися у науці.

Методи КП - сукупність прийомів та способів впливу на суспільні відносини, що застосовуються при їх регулюванні.

До основних методів КП належать:

1. методи припису (позитивного зобов'язання) - застосовується у правовідносинах, в яких одна сторона має обов'язок вчинити юридично значиму дію, а інша сторона має право вимагати їх вчинення та наділена можливістю притягнути несумлінного суб'єкта до відповідальності. За допомогою цього методу закріплюється більшість норм щодо організації діялъності державних органів.

2. метод заборони - метод при застосуванні якого на суб'єктів покладається юридично значущий обов'язок утриматися від вчинення від певних дій в умовах, які передбачені відповідною нормою.

3. метод дозволу - передбачає право суб'єкта вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення на осуд суб'єкта. Найчастіше застосовується при регулюванні ав та свобод людини та громадянина.

Методи КПЗК:

Системний метод - допомогає визначити місце і роль кожного із інститутів влади у механізмі здійснення державної влади.

Порівняльно- правовий (компаративний метод) - досліджує галузі конституційного права окремих країн, визначення загальних закономірностей розвитку теорії і практики зарубіжного конституціоналізму.

Струтктурно-функціональний метод - вивчення окремих інститутів конституційного права через повноваження, зміст і реальні функції, співвідношення органів законодавчої і виконавчої влади у конкретній країні.

Принципи КП:

1. принцип народного (національного суверенітету). Вперше був закріплений в конституції Франції 1789 року, доктринально він був розробоений Жаном Боденом. Сутність - вся понвота влади належить народу, закріплений зараз у більшості конституцій. В КУ передбачений ст.3. В окремих країнах, які пройшли період тоталітарізму, принцип народного суверенітету відображається також в закріплені права на опір нелегітимної влади. Право на повстання закріпдено в Конституції США. На сьогодні право на опір закріплено в основному законі ФРН, конституції Словаччини та ін.

Принцип передбачає, що народ здійснює керівництво державою через інститут виборів та референдумів. Таким чином народ делегує право приймати рішення представницькому органу - парламенту.

Слід також виокремити поняття суверенітету парламенту, яке використовується в Великій Британії з огляду на його суверенітет парламент може приймати, змінювати та скасовувати будь-які закони.

2) принцип розподілу влади.

Ідея про розподіл влади вперше знайшла відображення в працях Джона Локка, він не виділяв судову владу як окрему гілку влади, відтак концепція розподілу влади реалізаується на основі вчення Монтеск'є, який виділяв всі 3 гілки влади. Він вперше був відображений Конституції США, де він функціонує на основі системі стримувань та противаг:

- кожна з гілок влади має самостійне джерело формування, Конгрес обирається населенням, Президент - вибірниками, а судді ВС призначаються Президентом;

- кожна з гілок влади має різний термін повноважень (Президент - 4 роки, сенатори - 6 років, при цьому кожні 2 роки переобираються 1/3, судді призначаються пожиттєво);

- Президент очолює виконавчу гілку влади та формує її персональний склад, при чому формально він дає згоду. президент формально не має законодавчої ініціативи. Відносини здійснюються через інститут вето;

- Повноваження президента можуть бути припинені тільки через імпічмент, який застосовується за вчинення ним державної зради, хабарництва та ін. злочину;

- президент не може здійснювати дострокове складення повноважень парламенту

- система стримувань та противаг забезпечує баланс між гілками влади та конкуренцією, при цьому відповідно до замислу творців конституції, кожна гілка - самостійна та незалежна від іншої, хоча кожна з них впливає на інші.

На європейському континенті принцип розподілу влади суттєво відрізняється від американської моделі, якщо в ній кожна з гілок влади є самостійною та незалежною, то в Європі існує поняття "змішування" влади, це означає, що одна гілка влади по суті "проникає" в іншу. Вираженням цього є те, що саме парламент формує уряд, а члени парламенту одночасно є й членами уряду.

При європейській моделі використовується парламентська форма правління натомість при американській - президентська.

3) Принцип правової держави:

Формально-правовий підхід (в Німеччині) - закон повинен реалізовуватися незалежно від його змістовних характеристик.

Матеріально- правовий - реалізація та застосування повинні відбуватись крізь призму прав людини, тобто закон, який порушує права людини не може бути застосований (Англія).

Цей підхід ототожнюється з принципом Верховенства права. Цей принцип був розроблений Альбертом ван Дайсі, він включає такі елементи: рівність перед законом, юридична можливість гарантування прав через інститут судового захисту, мінімальне втручання держави в сферу приватного життя. Відповідно до цього принципу позитивне право зобов'язує державу як і будь-якого громадянина, поняття правової держави тісно пов'язане з категорією громадянського.

Семінарське заняття #2: Джерела конституційного права

За механізмом правотворчості:

- формалізовані - джерела, які є результатом цілеспрямованого правотворчого процессу вищих органів державної влади (конституція, закони, статути автономних органів, регламенти палат парламенту, рішення органів Конституційного контролю, судові прецеденти, акти глави держави та виконавчої влади);

- неформалізовані - практична діяльність вищих органів держави(конституційні звичаї, конституційні угоди).

Правові звичаї розглядаються як джерела конституційного права насамперед саме в англомовних країнах.

У ВБ правовими звичаями регламентовані окремі питання функціонування виконавчої влади.

На їх основі сформульовано принцип верховенства (суверенітету) парламенту.

Політчині звичаї - не юридичні засоби регулювання відносин - правила яких склалися в різних країнах у зв'язку з взаємодією парламенту та його органів, з одного боку, і політичних партій з другої.

Юридична природа не визнається за конституційними угодами - звичаєвими за характером засобами регулювання державно-політичних відносин владорювання, прийнятими в ряді англомовних країн.

На основі конституційних угод регламентуються важливі питання державотворення.

Деякі з конституційних угод формулюються так: монарх повинен призначити на посаду прем'єр-міністра особу яку підтримує більшість членів нижньої палати парламенту.

Прем'єр-міністр - визначає склад кабінету. Міністри мають бути членами парламенту. Монарх здійснює свої повноваження за порадою міністрів.

Члени кабінету несуть колективну відповідальність перед нижньоб палатою праламенту.

Закони

1. Конституційні. Цей термін використовується в трьох значеннях:

- які вонсять зміни у текст самої конституції (при цьому ці зміни можуть або безпосередньо включатися (інкорпоруватися) в текст конституції або ж бути частиною конституції). За своєю юридичною силою та порядком прийняття такі закони не відрізняються від самої конституції.

- в країнах де відсутня конституція як єдиний НПА конституційні закони становлять власне конституцію (наприклад в Швеції немає єдиного кодифікованого акту, фактично конституція цієї держави складається з 3 актів: Закон про форму правління, акт про престолонаслідування, акт про свободу друку. Ці закони приймаються за окремою процедурою та мають вищу юридичну силу.

- конституційні закони - закони прийняття яких передбачено самою конституцією (Росія). У цьому випадку за юридичною силою конституційні закони є нижчим ніж конституція, але вищими за звичайні закони.

2. Органічні закони. Вперше це поняття з'явилося в конституції Франції 1958р. Це такі закони, що приймаються на основі бланкетних норм самої конституції. Необхідність прийняття обумовлена тим, що конституція не може детально врегулювати весь спектр відносин, що входять до предмету КП. Вони за своєю юридичною силою не відрізняються від інших законів, але приймаються за біль ускладненою процедурою (наприклад, у Франції органічні закони обов'язково підлягають перевірці на основі конституції спеціальною радою перед підписання та оприлюднення президентом).

3. Звичайні закони - ті які регулюють конституційно-правові відносини.

Регламенти палат парламенту - врегульовують питання внутрішньої організації діяльності палат регламенту. Особливість полягає в тому, що регламенти не підписуються і не оприлюднюються главою держави. В теорії це пояснюється тим, що підписання акту врегульовує питання внутрішньої організації діяльності є втручання президента в діяльність парламенту, що порушує ідею поділу влади.

Статути автономних утворень - приймаються або місцевими парламентами або на місцевому референдумі, потребують затвердження центральними органами влади (як правило - парламент). Юридична сила визначається юридичною силою акту, яким цей статут був затверджений.

Рішення (акти) органів конституційного контролю.

Судовий прецедент - особливу увагу треба звернути на рішення ЄСзПЛ. Виділяють:

- імперативний - рішення цього суду є обов'язкові для країни, відносно якої прийнято це рішення.

- індикативний - рішення ЄСзПЛ, прийняте відносно якоїсь країни хоча формально не є обов'язковим для цієї країни, проте дотримання його відбувається в результаті добровільного волевиявлення цієї держави. Це пояснюється тим, що країни усвідомлюють значення практики ЄС, а також прийняття рішення проти цього суду призведе до прийняття ЄС безпосередньо щодо цієї країни.

Акти судової правотворчості (суддів загальної юрисдикції та КСУ, звичаї) КСУ не є суб'єктом нормотворчості, але в силу існування значної кількості прогалин КСУ створює окремі норми, здійснює офіційне тлумачення КУ та ЗУ. У зв'язку з цим актом КСУ притаманні ознаки джерела права.

Виділяють:

- юридична конституція - система правових норм, що регулюють суспільні відносини

- фактична конституція - самі відносини, які реально існують незалежно від того, чи знайшли вони своє юридичне закріплення

- матеріальна - писаний акт або сукупність актів або конституційних звичаїв, які насамперед проголошують і гарантують права і свободи людини та громадянина

- формальна - закон, або группу законів, наділених вищою юридичною силою стосовно всіх інших законів.

Класифікація конституцій:

- писані, неписані, змішані

- Семантичні - приймаються в результаті військових переворотів і фактично не діють. - Наприклад країни Африки.

- Спеціально створені представницьким органом (установчі збори, національні збори) та несуверенні (коли для остаточного прийняття конституції необхідно затвердження щє одного органу).

- Главою держави (октрайовані конституції).

Внесення змін:

1. Інкорпорування поправок, за якого відбувається проста зміна старих положень новими або виключення старих положень або додавання нових (такий спосіб унесення поправок до конституції застосовується в Україні)

2. Додавання нових поправок до чинного тексту без нормального включення старих положень (США, Венесуелла та ін.)

Перегляд конституцій може бути двох видів:

1) повний, що може здійснюватися:

- шляхом прийняття нової конституції відповідно до правил, передбачених попередньою конституцією;

- шляхом прийняття нової редакції конституції зі збереженням її колишньої дати;

2) частковий, коли відбувається заміна, виключення або доповнення тексту конституції, що не стосується положень, які утворюють її концептуальну основу.

Види держав за способами внесення змін до Конституції:

1. Гнучкі - внесення змін до конституції - прийняття звичайного закону

2. Жорсткі - внесня змін до конституції здійснюється за ускладненою процедурою - кваліфікованою більшістю парламенту.

3. Особливо жорсткі - це конституції зміни до яких затверджуються: на реферндумі; парламентом наступного скликання; органами суб'єктів федерації; шляхом застосування інших процедур.

4. Конституції, в яких усі частни змінюються по-різному, називаються конституціями змішаного типу.

Розвиток конституції – внесення змін до конституції без зміни самого тексту, яке відбувається в результаті прийняття органами конституційного контролю відповідних рішень та практики взаємовідносин між вищими державними органами.

Моделі конституцій

1. Ліберальна модель. Застосування цієї моделі насамперед характерне для країн в яких сьогодні функціонують конституції першої хвилі. Особливості в К-П регулюванні насамперед підлягає організація державної влади. Натомість к-п статус особи охоплюється в тій мірі, в якій закріплені природні права людини та окремі політичні права. Діє економічне право - право власності (існує думка що це природне право).

Ліберальна модель закріплює теорія державного договору. Це означає держава здійснює мінімальне втручання в сферу відносин, тобто роль держави є пасивна. Виконує роль нічного сторожа, яке захищає суспілсьтво від посягань, але активного втручання не здійснює.

2. Етатистська (Китай, Куба, Північна Корея). Авторитарна конституція.

3. Ліберально-етатистська. На сьогодні більшість країн використовують саме цю модель. Ця модель поєднує в собі риси ліберальної та етатистської моделі. Крім природних прав в конституції передбачається закріплення соціальних, економічних, культурних та ін. Разом з тим сфера відносин, врегульованих в рамках цієї моделі є меншою, ніж при етатистській моделі.

Хвилі конституцій:

Перша хвиля конституцій (старі конституції) – Конституція США 1887, Конституція Норвегії, Конституція Франції 1891. Ознаки:

1. Зміни в організації політичної влади. Встановлюється конституційна монархія або республіка, а до цього була абсолютна монархія.

2. З’являється поняття парламентаризму

3. Закріплюється принцип народного суверенітету, вся влада від народу.

4. Закріплюється принцип поділу влади в його американському або європейському характері

5. Закріплюється 1 покоління прав людини.

Друга хвиля (нові конституції) – 1917-1939рр. Конституція Мексики 1917, Веймарська Конституція 1919, Конституція Австрії 1921. Ознаки:

1. Розширення меж конституційного регулювання (соціальна та економічна сфера)

2. Закріплення правового статусу окремих політичних партій та ін.

3. Поява нових конституційних органів

4. Закріплюються 2 покоління прав людини

5. Закриплення правового статусу національних меншин

Третя хвиля (після ІІ Світової війни та до наших днів) – Конституція Німеччини 1948р., Франції 1958Р., Іспанії 1978р., Португалії. Ознаки:

1. 3 покоління прав людини

2. Соціалізація конституцій (надання більших соціальних гарантій)

3. Демократизація виборчого права (зменшення віку, з якого можна брати участь у виборах, надання всім виборчого права)

4. Закріплює принципи зовнішньо-економічних відносин.

5. Розширення категоріального конституційного апарату.

Семінарське заняття #3: Конституційний контроль

Досить часто конституційний контроль розглядають як синонім конституційного нагляду.

Органи які здійснюють конституційний контроль мають право скасовувати норми права, а органи конституційного нагляду мають право лише звернути увагу на неконституційність нпа.

Іноді зазначають, що при конституційному контролі право охорони конституції здійснюється вибірково, а при конституційному нагляді - постійно та повністю щодо всіх нпа.

Конституційний контроль передбачає можливість скасування нпа з підстав невідповідності їх конституції.

Правова охорона конституції - це комплекс спеціальних юридичних заходів, покликаних забезпечити належну реалізацію конституційних норм, затвердити (або відновити в разі порушення) режим конституційної законності.

У більш широкому сенсі під правовою охороною конституції розуміють створення необхідних умов, розвиток відповідних гарантій, вдосконалення державно-правових засобів і методів забезпечення дії конституційних норм.

У спеціальному ж значенні правова охорона конституції передбачає застосування специфічних конституційно-правових засобів з метою забезпечення верховенства Конституції у правовій систем

Моделі конституційного контролю

1. Американська модель

Контроль здійснюється судами загальної юрисдикції:

- конституційний контроль має абсолютний характер. Це означає що неконституціним може бути визнаний будь-який нпа.

- модель децентралізованого контролю. Будь-який суд може визнати правову норму неконституційною. Ця обставина зумовлює те, що часто суди приймають суперечливі рішення, але в кінцевому випадку останнє слово належить ВС США.

- конституційний контроль США має матеріальний характер - тобто в процесі здійснення контролю прийняття нпа з порушенням процедури не має значення.

- контроль має казуальний характер - визнання норми неконституційною є можливим в результаті розгляду конкретної справи.

- при американській моделі суд формально не скасовує норми, норма визнана неконституційною перестаєьзастосовуватись судами. У зв'язку з цим виникає категорія мертвого законодавства, коли формально чинні норми фактично не застосовуються.

Існують види американської моделі: коли право має будь який суд (США) і коли лише верховний суд (Японія).

Також американська модель прийнята в Аргентинi, Бразилiї, Мексицi.

2. Європейська модель (Італія, Польща)

Німецька модель тотального конституційного контролю (Австрія).

- теоретичне напрацювання було здійснено Кельзеном, який вважав, що конституційний контроль має здійснюватися спеціально створеним органом, який має бути незалежним.

- конституціний контроль здійснюється спеціально створеним органом (як правило КС)

- крім функції визнання норм права неконституційними, до повноважень цього органу належать також функція тлумачення конституції.

- якщо в американській моделі контрольє завжди є таким, що здійснюється після набуття чинності нпа, то при Європейській моделі - відбувається поєднання наступного та попереднього контролю (наприклад, попередній контроль щодо проектів законів про внесення змін до конституції та в процесі ратифікації міжнародних договорів).

- поєднання абстрактного та конкретного контролю

- головна перевага - орган европейської констиутції повністю зосереджений на констиуційному контролі, що дозволяє фахово підійти до процесу.

- при американській моделі значну роль при прийнятті того чи іншого рішення відіграє політичний факт.

- може виступати у

3. Французська модель

- контроль здійснюється спеціальним органом (конституційною радою - щодо законів) державною радою - щодо актів виконавчої влади.

- квазісудова модель, бо в процесі розгляду справи не застосовувалися принципи гласності та змагальності;

- передбачає здійснити обов'язок конституційного контролю щодо органічних законів та регламенту палат парламенту, при чому такий обов'язок контролю є попереднім.

- тривалий час французська модель передбачала здійснення наступного контролю. Після вненсення змін у 2008р. у Франції він був...

На сьогодні в своєму класичному варіанті використовується у Казахстані.

4. Швейцарська модель

- поєднує риси американської моделі (контроль здійснюється всіма судами) та европейської (контроль може бути як абстрактним так і конкретним).

- федеральне законодавство не може бути визнане неконституціним (відсутній інститут конституційного контролю федерального законодавства).

- здійснюється ВС швейцарської федерації

- право контролю за федеративним законом належало народу через референдум.

- може бути подана будь-якою особою