1Наукова психодіагностика та діагностична практика.

Етап наукової психології започатковується у другій половині XIX ст. У

цей час психологія виборює право на самостійне — вже поза межами

філософії — існування. Складається сукупність наукових теорій,

представники яких прагнуть дослідити сутність психіки, опрацьовують

методи її дослідження, відкриваються наукові заклади та школи, в яких

досліджується психологічна проблематика. В останній чверті XX ст.

починає складатись психологічна практика: психологія заявляє про себе як

наука, що активно втручається у суспільне життя. Людині вона пропонує

різні форми психологічної допомоги. В. А. Роменець, послідовно

дотримуючись культурологічного підходу у тлумаченні історії психології,

і цей етап розглядає в контексті здобутків світової культури (див. табл.

2, 3). Проте наш виклад обмежується лише теоріями, які безпосередньо

визначають обличчя психологічної науки у XIX та XX ст.

2. Психологічний діагноз

Психологічний діагноз - це структуроване опис комплексу взаємозалежних психічних властивостей - здібностей, мотивів, стійких особливостей особистості.

Психологічний діагноз - це висновок про психічної хвороби або про схильності до якогось психічному захворювання. У сучасномупсиходиагностике психологічний діагноз не зводиться до фіксації і пов'язані з прогнозом можливих психічних захворювань. Він може бути поставлений кожному здоровому людини йозначає структуроване опис комплексу взаємозалежних психічних властивостей - здібностей, стильових чорт і мотивів особистості.

Підструктурированностью психологічного діагнозу розуміється приведення різноманітних параметрів психічного стану людини у певну систему: вони групуються за рівнем значимості, по спорідненості походження, по можливим лініях причинного взаємовпливу. Взаємини різних параметрів в структурованому діагнозі фахівці відбивають у вигляді >диагностограмм. Одне з найпростіших варіантів ">диагностограмми" - >психодиагностический профіль.

Психологічний діагноз важливий для психологічного прогнозу поведінки (крім діагностики поточного психічного стану, що необхідне вибору оптимального методу взаємодії з людиною у тому стані).

До основним поняттям психодіагностики відносять діагностичні ознаки діагностичні категорії і діагностичний висновок.

Ознаки різняться тим, що можна безпосередньо спостерігати й реєструвати. Категорії що приховані від безпосереднього спостереження, це внутрішні психологічні чинники (психологічні причини), що зумовлюють певна поведінка людини. Тож у соціальних науках діагностичні категорії прийнято називати "латентними перемінними". Для кількісних категорій часто застосовується також назва "діагностичні чинники".

>Диагностический висновок - це перехід від можна побачити ознак до рівня прихованих категорій.

Психологічний діагноз є кінцевий результат психологічного обстеження зі з'ясовування і опису сутностіиндивидуально-психологических особливостей особистості з оцінки її актуального стану, прогнозу подальшого розвитку та розробки рекомендацій, що випливають із завдань обстеження.

3. Етапи психодіагностичного процесу.

Процес психологічного дослідження складається з низки етапів: підготовки, збирання, обробки, інтерпретації фактичних даних і формулювання висновків.

На підготовчому етапі вивчають стан досліджуваної проблеми, проводять попередні спостереження, бесіди, анкетування, визначають мету й завдання дослідження. Важливим елементом цього етапу стає гіпотеза - уявлення про очікуваний результат дослідження.

Усі вихідні моменти зумовлюють планування дослідження, вибір контингенту і кількість піддослідних, місця та часу проведення дослідів, технічне оснащення, отримання попередніх експериментальних даних, форми протоколів, план кількісної (статистичної) та якісної обробки й інтерпретації даних.

На етапі збирання фактичних даних використовують емпіричні методи (експеримент, спостереження, тестування, бесіди тощо). Експериментальні дані фіксують у протоколі, що має бути досить повним і цілеспрямованим, включаючи реєстрацію всіх необхідних параметрів експериментальної ситуації та психічних властивостей.

Етап обробки даних передбачає кількісний та якісний аналіз і синтез зафіксованих даних.

На останньому етапі дослідження здійснюють інтерпретацію даних та формулювання висновків, встановлюють їхню відповідність чи невідповідність вихідній гіпотезі, виявляють нові питання та проблеми, на основі яких формують програму дослідження.