
- •1. Загальні правила звернення до виконання судових рішень
- •2. Підстави виконання та виконавчі документи
- •3. Учасники виконавчого провадження,їх права та обов’язки
- •4. Поворот виконання
- •5. Строки, протягом яких судові рішення мають бути виконані
- •6. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень
- •7. Запровадження недержавних форм виконання судових рішень
Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут»
Факультет соціології і права
Реферат
з дисципліни «Цивільне-процесуальне право»
на тему:
«Звернення до виконання та поворот виконання судових рішень »
Виконала:
студентка 3 курсу
групи СП-82
Кушкевич Марина
К
иїв
– 2011р
ПЛАН
Вступ
1.Загальні правила звернення до виконання судових рішень
2. Підстави виконання та виконавчі документи
3. Учасники виконавчого провадження,їх права та обов’язки
4. Поворот виконання
5. Строки, протягом яких судові рішення мають бути виконані
6. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень 7. Запровадження недержавних форм виконання судових рішень
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
У Конституції України закріплено принцип, що кожне судове рішення підлягає обов’язковому виконанню на всій території України. Однак досі не забезпечено дійових механізмів гарантування виконання судових рішень, система організації виконання яких і процесуально-ідеологічно, і організаційно деформована.
Обов’язковість виконання рішень суду як основна засада судочинства, гарантована Конституцією України, забезпечується Державною виконавчою службою. Крім завдань із виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), державні виконавці своєю діяльністю мають сприяти захистові прав і законних інтересів громадян.
Рішення суду чи іншого органу (посадової особи) має реалізовуватися у завершальній його стадії — виконанні, де, власне, й відновлюються порушені права та охоронювані законом інтереси.
Невиконання будь-якого рішення підриває авторитет органів законодавчої, виконавчої та судової влади, що ускладнює виконання ними повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Необхідно зазначити, що Закон України «Про виконавче провадження» надає можливість боржнику самостійно виконати рішення. У разі, якщо у встановлений строк для самостійного виконання рішення боржником не буде виконано державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Оскільки від правильного розуміння державним виконавцем змісту рішення, що підлягає виконанню, залежать зміст і характер виконавчих дій, потрібних для виконання рішення, усвідомлення ним змісту рішення є необхідною передумовою здійснення виконавчого провадження.
Закон України «Про виконавче провадження» в новій редакції (із змінами від 08.07.2011р) містить більше можливостей для забезпечення повного й належного виконання судових рішень. Зміни до Закону дали можливість співробітникам державної виконавчої служби суттєвіше впливати на боржника, звісно, в рамках законності.
Узагальнення інформації щодо реального стану виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконання яких, відповідно до закону, покладено на державних виконавців, засвідчило необхідність поглибленого аналізу наявних проблем та визначення концептуальних напрямів реформування системи примусового виконання рішень, що мають бути реалізовані терміново.
1. Загальні правила звернення до виконання судових рішень
Виконання судових рішень — це стадія цивільного процесу, в якій здійснюється реалізація прав сторін, підтверджених судовим рішенням. Виконавче провадження характеризується тим, що воно може бути порушено і не в зв'язку з судовим розглядом справи, оскільки закон (ст. 348 ЦПК) доручає органам виконання виконувати і акти інших правоохоронних органів (арбітражного суду, адміністративних органів, нотаріату, товариських, тре тейських судів та ін.).
Органами, здійснюючими примусове виконання судових постанов і актів інших правоохоронних органів, є судові виконавці. У випадках, прямо вказаних в законі, виконання судових Постанов і постанов інших правоохоронних органів здійснюється органами банку, Міністерства фінансів,виборчими комісіями, виконкомами сільських Рад народних депутатів та ін. Проте центральне місце серед всіх органів примусового виконання займає судовий виконавець, оскільки він виконує більшість судових постанов і постанов інших органів.
Судовий виконавець перебуває при народному суді і працює під керівництвом і контролем голови народного суду, народного судді і судді з адміністративного та виконавчого провадження.
Крім суду, судді, судового виконавця, учасниками процесуальних правовідносин в стадії виконання є сторони в справі (стягувач, боржник) та їх представники, інші особи, які беруть участь у справі, особи, у яких зна- ходиться майно або грошові суми боржника, які мають права, належні особам, що беруть участь у справі. У виконавчому провадженні учасниками можуть бути і особи, які сприяють виконанню рішень,— поняті, охоронці майна, експерти, перекладачі, представники органів міліції та ін.
У виконавчому провадженні, як і в інших стадіях процесу, сторони можуть діяти особисто чи через законних або договірних представників.
Вимоги судового виконавця по виконанню судових рішень є обов'язковими для всіх організацій, службових осіб та громадян.
У виконавчому провадженні сторони зобов'язані сумлінно користуватись своїми процесуальними правами, не перешкоджати виконанню, виконувати вимоги судового виконавця.
Звернення до виконання зазначених документів покладається на суд, який їх виніс. Вироки, рішення, ухвали і постанови звертаються до виконання після того, як вони набрали законної сили, крім випадків негайного їх виконання (ст. 217, 218 ЦПК України).
Все листування по зверненню до виконання вироків, рішень, ухвал і постанов покладається на канцелярію суду (секретарів відповідних колегій).
Про дії, пов'язані із зверненням до виконання вироків, рішень, ухвал, постанов, зазначається в довідковому листі справи.
Звернення до виконання і контроль за виконанням вироків, рішень, ухвал, постанов покладається на суддів, під головуванням яких розглядалися справи, та на секретарів.
Копії вироків, рішень, ухвал і постанов, що надсилаються на виконання, а також виконавчі листи, що видаються судом, завіряються підписами голови суду або судді, головуючого по справі, і секретаря суду з проставленням гербової печатки суду, супровідні листи, що надсилаються разом із копіями зазначених документів, підписуються тими ж особами.
Якщо вирок, рішення, ухвала, постанова були залишені без змін судом касаційної, наглядної інстанцій, секретар робить про це відповідний запис на копіях зазначених документів, засвідчує своїм підписом і гербовою печаткою.
У тих випадках, коли вирок, рішення, ухвала, постанова були змінені обласним (Верховним) судом, про це зазначається на копії, що видається. До копії вироків, рішень, ухвал, постанов, змінених у касаційному порядку і порядком нагляду, приєднуються копії ухвал, постанов касаційної чи наглядної інстанцій.
Копії окремих ухвал надсилаються відповідним установам, організаціям, підприємствам, службовим особам, зазначеним в ухвалах.
Вивчення судової практики у справах про звернення до виконання рішень іноземних судів в Україні, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, вказує на той факт, що юридичні і фізичні особи все частіше звертаються до українських судів з питань виконання рішень іноземних судів в Україні.
Разом із цим, важливість завершальної стадії судового процесу для осіб, які звертаються до українських судів з питань виконання рішень іноземних судів, полягає у потребі, як правило, стягнути заборгованість із контрагента по договору або аліменти, якщо рішення повинно бути виконане в Україні.
Окремі аспекти виконання рішень іноземних судів викладені в Постанові Пленуму Верховного суду України № 12 від 24.12.99р «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України»,ст.84 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 35, 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" і у відповідних міжнародних договорах України, що передбачають порядок визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів в Україні.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №12, суди повинні з'ясовувати наявність міжнародних договорів про взаємне надання правової допомоги між Україною і державою, про визнання й виконання рішення суду чи арбітражу якої надійшло клопотання. Клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до них будь-які зміни.