4. Організація обліку переоцінки основних засобів і нематеріальних активів

Відхилення залишкової вартості об'єктів основних засобів і нематеріальних активів від їх справедливої вартості відбувається внаслідок:

- фізичного зносу в процесі експлуатації, який може відрізнятися від зносу, нарахованого внаслідок амортизації;

- морального зносу;

- зміни ринкових цін на об’єкти;

- інфляційних процесів.

Основні засоби оцінюються або за первинною вартістю за вирахуванням зносу (залишковій вартості), або за переоціненою вартістю, тобто вартістю після переоцінки. Переоцінка об'єкта проводиться в тому випадку, якщо його залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату балансу (п.16 П (С) БО 7). Підприємства самостійно визначають поріг суттєвості, при якому проводиться переоцінка. Переоцінена сума первинної вартості і зносу об'єкта основних засобів визначається таким чином:

Впер = В х І, (7.8)

Зпер = З х І, (7.9)

де Впер- переоцінена вартість об’єкта;

В- первинна вартість об’єкта;

І- індекс переоцінки;

Зпер- переоцінений знос;

З- нарахований знос.

Основою переоцінки є індекс переоцінки, який може бути визначений двома способами:

1) порівнянням первинної вартості використовуваного об'єкта і справедливої вартості іншого об'єкта, аналогічного тому, який оцінюється, виходячи з ринкових цін;

2) порівнянням залишкової вартості об'єкта з експертною оцінкою його фактичної вартості, тобто вартості з урахуванням фізичного і морального зносу (це можливо для об'єктів, що мають широкий ринок — нерухомість, транспортні засоби).

При обліку об'єкта за первинною вартістю сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума зниження ціни — до складу витрат. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту ж дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої відноситься цей об'єкт, тобто однорідних за технічними характеристиками об'єктів, що враховуються, як правило, на одному субрахунку.

Економічна сутність переоцінки полягає в наступному:

- завдяки проведенню переоцінки визначається реальна (або справедлива) вартість активів підприємства, тобто, і реальна вартість і самого підприємства;

- переоцінка дає можливість змінити витрати підприємства, перш за все собівартість продукції (робіт, послуг) і товарів, що дозволить відкоригувати цінову політику.

Процедура переоцінки, особи, які здійснюють переоцінку, форма документа, в якому відображаються результати переоцінки, встановлюються в обліковій політиці підприємства. Згідно із ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні» переоцінка основних засобів проводиться суб’єктами оціночної діяльності. Переоцінка нематеріальних активів здійснюється відповідно до вимог П(С)БО 8 «Нематеріальні активи». Переоцінка нематеріальних активів може виконуватися підприємством самостійно без суб’єктів оціночної діяльності. Переоцінка здійснюється за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. Тобто не всі нематеріальні активи можуть бути переоцінені, а тільки такі, відносно яких можна здійснити порівняння цін. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив. Організація переоцінки об'єктів нематеріальних активів здійснюється шляхом створення комісії в кожному підрозділі підприємства з покладанням на неї відповідальності за відстежування справедливих цін на об'єкти і порівняння їх із залишковою вартістю. Комісії оформляють свої пропозиції з переоцінки об'єктів у формі акту, який подається до бухгалтерії підприємства для остаточного ухвалення рішення. Акти переоцінки доцільно супроводжувати обґрунтуваннями справедливої вартості, в яких наводять результати дослідження цін. Інформацію про зміни первинної вартості й суми зносу нематеріальних активів заносять в регістри їх аналітичного обліку . Якщо підприємством проведена переоцінка об'єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.

Переоцінена первісна вартість і накопичена амортизація об'єкта нематеріального активу визначаються як добуток відповідно первісної вартості або накопиченої амортизації та індексу переоцінки. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки - у складі витрат звітного періоду.