4. Кумулятивний метод

Кумулятивний метод, або метод суми цифр років, заснований на розрахунку кумулятивного коефіцієнта. При цьому методі річна сума амортизації визначається як множення вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується на кожен рік використання об'єкту як відношення кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкту основних засобів, на суму числа років його корисного використання. Сума років (або цифр років) корисної експлуатації об'єкта — це результат складання порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт. Ефект від використання цього методу такий же, як і від використання методу зменшення залишкової вартості — в перші роки експлуатації списується основна частина первинної вартості. Це досягається за рахунок зменшення норми амортизації. Після закінчення останнього терміну корисної експлуатації об'єкта його залишкова вартість дорівнює ліквідаційній.

5. Виробничий метод

Виробничий метод передбачає нарахування місячної суми амортизації множенням фактичного місячного обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) на виробничу ставку амортизації (пп.5 п.26 П(С)БО 7). Це єдиний метод, при якому місячна сума амортизації визначається безпосередньо, а не діленням на 12 річної суми амортизації (або норми амортизації), як це має місце при застосуванні прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості і кумулятивного методу. Виробнича ставка амортизації обчислюється відношенням вартості, що амортизується, до загального обсягу продукції (робіт, послуг), який підприємство планує виробити (виконати) з використанням об'єкту. Для визначення цієї ставки потрібна інформація про очікуваний обсяг виробництва, який може виражатися як в натуральних одиницях (штуках, метрах, тоннах і ін.), так і в грошовому виразі. Відповідно, норма амортизації може встановлюватися на штуку, тонну, гривну і т.д. Перевага цього методу - він забезпечує максимально рівномірний розподіл амортизаційної вартості на вироблену продукцію. Проте використання цього методу обмежене, оскільки він може застосовуватися тільки для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), за якими може бути визначений випуск продукції (обсяг робіт, послуг). Основним недоліком цього методу є те, що в ряді випадків важко визначити загальний обсяг виробленої продукції.

При застосуванні вищезгаданих методів однією з проблем є визначення ліквідаційної вартості. Під ліквідаційною вартістю розуміється сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство чекає отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією). На практиці важко визначити ліквідаційну вартість основних засобів. Тому на підприємстві прийнято, що ліквідаційна вартість об'єкта дорівнює нулю.

Ключовим поняттям для нарахування амортизації є термін корисного використання об'єкта. На практиці визначити термін корисної експлуатації на момент визнання об'єкта активом, тобто на момент отримання об'єкта, а не на момент введення його в експлуатацію, досить складно. У п.24 П (С) БО 7 «Основні засоби» встановлений перелік чинників, які необхідно враховувати при визначенні терміну експлуатації (використання) об'єкта:

— очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

— фізичний і моральний знос, що передбачається;

— правові або подібні обмеження щодо термінів використання об'єкта та інші чинники.

Вибір найбільш оптимального методу нарахування амортизації залежить від цілей і завдань, що стоять перед підприємством. В умовах, коли основні засоби підприємства знаходяться у зношеному стані, найбільш оптимальним є той метод, який може забезпечити найбільш швидке накопичення амортизаційних відрахувань - ресурсів, які можуть бути використані з метою оновлення основних засобів.