5.Як співвідносяться поняття «мудрець», «філософ», «вчений». Якого мислителя, на Вашу думку, можна назвати еталоном філософа, чому?

Фило́соф — человек, который занимается поиском истины, изучением сущего. В связи с тем, что каждый человек на протяжении всей своей жизни занимается поиском истины, философами называют тех людей, которые этому занятию уделяют первоочередное внимание.

Мудрец во многих культурах — особо почитаемый человек, часто старейшина, наделённый мудростью, которой часто приписывается божественное происхождение.

Учёный — специалист в какой-либо научной области, внёсший реальный вклад в науку.

Еталон філософа – Сократ

Сокра́т (др.-греч. Σωκράτης, ок. 469 г. до н. э., Афины — 399 г. до н. э., там же) — древнегреческий философ, учение которого знаменует поворот в философии — от рассмотрения природы и мира к рассмотрению человека. Его деятельность — поворотный момент античной философии. Своим методом анализа понятий (майетика, диалектика) и отождествлением добродетели и знания он направил внимание философов на безусловное значение человеческой личности.

Сократ излагал свои мысли в устной форме, в разговорах с разными лицами; до нас дошли сведения о содержании этих разговоров в сочинениях его учеников, Платона и Ксенофонта и лишь в ничтожной доле в сочинениях Платонова ученика, Аристотеля

Философские взгляды Сократа

Используя метод диалектических споров Сократ пытался восстановить через свою философию авторитет знания, поколебленный софистами. Софисты пренебрегали истиной, а Сократ сделал её своей возлюбленной.

Грань между присущими человеку духовными процессами и материальным миром, уже намеченная предшествующим развитием греческой философии (в учении Пифагора, софистов и др.), была более отчетливо обозначена именно Сократом: он акцентировал своеобразие сознания сравнительно с материальным бытием и одним из первых глубоко раскрыл сферу духовного как самостоятельную реальность, провозгласив её как нечто не менее достоверное, чем бытие воспринимаемого мира.

В вопросах этики Сократ развивал принципы рационализма, утверждая, что добродетель проистекает из знания, и человек, знающий, что такое добро, не станет поступать дурно. Ведь добро есть тоже знание, поэтому культура интеллекта может сделать людей добрыми

5.Проаналізуйте співвідношення філософської, релігійної та наукової картин світу. Які відомі досягнення сучасної науки змінюють сприйняття релігії?

Якщо говорити про взаємовідносини філософії з іншими науками, то вона не тільки є методологічною основою пізнання, а й інтегрує знання. Тому не дивно, що практично кожен видатний вчений-природник піднімається до рівня філософського осмислення отриманих ним знань. І все-таки філософія - це не що регламентує орган у "державі наук", а самостійна галузь духовного знання, що бере участь в безпосередньому виробництві ідей. Філософія може і повинна світоглядно реагувати на різні, що здаються іноді фантастичними, фундаментальні відкриття приватних наук - будь то ідея Великого Вибуху або методи генної інженерії. Вона не може їх не осмислювати і не пов'язувати в єдину світоглядну картину світу.

При розгляді питання про співвідношення філософії і науки є, принаймні, три аспекти його інтерпретації : 1) чи являється філософія наукою; не можна заперечувати наукового характеру філософії взагалі як одного з потужних потоків розвитку людського знання і культури. І якщо до неї підходити не лише з боку конкретних концепцій, а розглянути з позиції історії, то можна виявити спадкоємність в розвитку філософського знання, його проблематики, спільність категоріального апарату і логіки дослідження. Не випадково Гегель розглядав філософію передусім з точки зору "науки логіки". 2) взаємодія філософії і приватних (конкретних) наук; Сучасна філософія вже не може претендувати на роль науки наук, включати усі знання. Конкретні науки мають власний предмет дослідження, свої закони і методи, свій рівень узагальнення знання. Філософія ж робить предметом свого аналізу узагальнення приватних наук. Основним методом філософії при цьому виступає теоретичне мислення, що спирається на досягнення приватних наук, звичайно, у тому випадку, якщо сама філософія претендує на науковість. Найбільші відкриття в конкретних науках сприяли і інтенсивному розвитку філософії. 3) співвідношення філософії і позанаукового знання. Відношення філософії і паранауки, оскільки паранаука виконує деяку психо- і інтелектуально-терапевтичну функцію, служить певним прожитком адаптації в період соціальної і індивідуальної нестабільності. Що ж до раціоналістичної і наукової філософії, то її статус, загальнокультурне значення і просвітницька функція.

Філософія і релігія. Для релігії характерна віра в трансцендентну і авторитет. Релігії не потрібні докази. Філософія ж, навпаки, потребує доказів.