10.5.Припинення приватної медичної практики

Підприємства можуть припинити свою діяльність не лише з причини нерентабельності, а й через зміну форми функціонуван­ня (об’єднання з іншим підприємством, відокремлення з розподі­лом майна тощо). Однак в будь-якому разі порушуються інтереси як власників, так і найманих працівників, які потребують допо­моги, захисту, а тому можуть розраховувати на державу.

Для припинення діяльності суб’єкта підприємництва в медич­ній практиці існують два шляхи — реорганізація та ліквідація.

Підприємство (фірма), що займається приватною медичною практикою, реорганізовується у разі:

• злиття з іншим підприємством. У результаті утворюєть­ся нове підприємство, до якого переходять усі майнові права та обов’язки обох підприємств;

• приєднання одного підприємства до іншого. У результаті до останнього переходять усі майнові права та обов’язки підприєм­ства, що приєднується;

• поділу підприємства. Новоутвореним підприємствам пере­ходять (за домовленістю сторін) у відповідних частинах майнові права і обов’язки колишнього єдиного підприємства;

• відокремлення від підприємства одного або кількох нових. Відокремленим переходять за актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов’язки реорганізованого підприєм­ства;

• перетворення одного підприємства в інше. До нового підпри­ємства переходять усі майнові права і обов’язки реорганізованого.

Ліквідація підприємства (фірми), що займається приватною медичною практикою, здійснюється:

— із власної ініціативи підприємця;

— у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання;

— за рішенням вищого органу підприємства (фірми);

— на підставі рішення суду або арбітражного суду (за клопо­танням банківських органів у разі неплатоспроможності та ви­знання його банкрутом), контролюючих органів (за систематичне або грубе порушення чинного законодавства);

— за інших підстав, передбачених засновницькими докумен­тами та законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про ліцензування» під­ставою для анулювання ліцензії є:

• заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

• акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

• рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта гос­подарювання;

• нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності;

• акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії;

• акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господар­ської діяльності;

• акт про встановлення факту неподання у визначений термін повідомлення про зміну даних, зазначених у документах, що до­давалися до заяви про видання ліцензії;

• акт про невиконання розпорядження про усунення пору­шень ліцензійних умов;

• неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензій­них умов, встановлених для певного виду господарської діяль­ності;

• акт про відмову ліцензіата в проведенні перевірки органом ліцензування або спеціально уповноваженим органом із питань ліцензування.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцен­зії впродовж 10 робочих днів з дати встановлення підстав для ану­лювання ліцензії, яке вручають (надсилають) ліцензіату із зазна­ченням підстав анулювання не пізніше 3 робочих днів з дати його прийняття.

Ліквідує підприємство (фірму), що займається приватною ме­дичною практикою, ліквідаційна комісія, яку створює власник або уповноважений ним орган, а у разі банкрутства — суд або ар­бітражний суд. За рішенням судових органів ліквідувати може і орган управління підприємством (фірмою).

Ліквідаційна комісія або орган, що ліквідує, вміщує в офі­ційній пресі інформацію про ліквідацію підприємства (фірми); повідомляє порядок і строк прийняття претензій; оцінює наявне майно підприємства; виявляє дебіторів і кредиторів (розрахову­ється з ними); здійснює заходи щодо сплати боргів третім особам; складає ліквідаційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Майно підприємства (фірми), що займається приватною ме­дичною практикою, та його кошти (після розрахунків з бюдже­том, кредиторами, оплатою праці працівників) розподіляються між засновниками (учасниками) пропорційно до частки їх у май­ні підприємства в порядку та за умов, передбачених засновниць­кими документами і законодавчими актами України. Претензії, не задоволені у зв’язку з відсутністю майна, а також не визначені ліквідаційною комісією, вважають погашеними. Спори, що вини­кають у процесі ліквідації між фізичними та юридичними особа­ми, розглядають у судовому порядку.