
- •Тема 11 основи екологічного права та завдання санітарно-епідеміологічного нагляду в галузі охорони навколишнього середовища План викладу і засвоєння матеріалу
- •11.1.Екологічне право: поняття, предмет та джерела
- •11.2.Об’єкти екологічного права
- •11.3.Правове забезпечення екологічної безпеки
- •11.4.Екологічна експертиза
- •11.5.Роль санітарно-епідеміологічного нагляду
- •11.6.Юридична відповідальність у галузі екології
- •Завдання для самостійної роботи Завдання 1. Питання для самоконтролю
- •Завдання 3. Ситуаційні задачі
- •Нормативна
- •Навчальна
- •Відповіді на завдання
- •Тема 1. Основи теорії держави і права України. Право, мораль, медична етика та деонтологія Завдання 2. Тести-тренінги
- •Тема 2. Основи конституційного права України. Права та обов’язки медичних працівників. Захист прав пацієнта.
- •Тема 3. Основи адміністративного права України. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров’я.
- •Тема 4. Основи цивільного права і цивільного процесу. Цивільно- правовий статус сімейного лікаря.
- •Тема 5. Основи трудового права. Особливості регулювання праці медичних працівників
- •Тема 6. Основи кримінального права. Кримінальна відповідальність в охороні здоров’я
- •Тема 7. Основи сімейного права. Медико-правові проблеми штучного запліднення
- •Тема 8. Основи права соціального захисту. Медичне обслуговування — одна з форм соціального забезпечення
- •Тема 9. Основи фінансового права України. Державна система медичної допомоги, її фінансування
- •Тема 10. Основи господарського права України. Приватна медична практика як вид спеціальної підприємницької діяльності
- •Тема 11. Основи екологічного права та завдання санітарно- епідеміологічного нагляду в галузі охорони навколишнього середовища
11.5.Роль санітарно-епідеміологічного нагляду
Державний санітарно-епідеміологічний нагляд, відповідно до п. 5 Постанови про санітарно-епідеміологічний нагляд, здійснюють головні державні санітарні лікарі, їхні заступники, інші посадові особи, а також установи й заклади державної санітарно- епідеміологічної служби як запобіжний та поточний нагляд.
Запобіжний державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється за допомогою таких заходів:
1)державне санітарно-епідеміологічне нормування;
2)державна санітарно-епідеміологічна експертиза;
3)видача передбачених законодавством висновків та дозволів;
4)погодження таких документів:
• проекти місцевих програм соціально-економічного розвитку;
• схеми передпроектної документації, що стосуються районного планування й забудови населених пунктів, курортів тощо;
• санітарні й протиепідемічні (профілактичні) заходи;
• документи про надання земельних ділянок під будівництво та інші види землекористування, місць водозаборів і скидання стічних вод, розміщення промислових та інших об’єктів;
• різноманітна проектна та технічна документація на будівництво, реконструкцію тощо, документація на розроблення, виготовлення й використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових технологій, виробничих процесів тощо;
5)визначення необхідності профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень;
6)проведення перевірок стану будівництва й видача висновків про відповідність вимогам санітарних норм об’єктів і споруд, що вводяться в експлуатацію;
7)видача різноманітних дозволів на розроблення й виробництво нових видів продуктів харчування, впровадження нових технологічних процесів виробництва та оброблення нових видів матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи продуктами харчування в процесі їх виготовлення, зберігання, транспортування й реалізації; іншу діяльність, для провадження якої відповідно до законодавства державна санітарно-епідеміологічна служба видає дозвіл.
Спробуємо з’ясувати, що таке поточний державний санітарно- епідеміологічний нагляд. Згідно з п. 8 Постанови про санітарно- епідеміологічний нагляд, заходами подібного нагляду є:
а)контроль за дотриманням юридичними й фізичними особами передбачених санітарним законодавством, санітарними та протиепідемічними (профілактичними) заходами, приписами, постановами, висновками, дозволами та реєстраційними свідоцтвами, умовами державної реєстрації вимог безпеки для здоров’я і життя людини;
б)контроль за організацією й проведенням органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів;
в)видача обов’язкових для виконання приписів, постанов та висновків щодо усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров’я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, причин та умов виникнення й поширення інфекційних хвороб;
г)встановлення обмежень або заборони в’їзду на територію України її громадян, іноземців та осіб без громадянства, експорту, імпорту, транзиту вантаясів і товарів з окремих країн або регіонів у зв’язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх територіях;
ґ) проведення обстеження, розслідування, лабораторного та інструментального дослідження й випробування, а також санітарної, гігієнічної, токсикологічної, епідеміологічної та інших видів оцінювання середовища життєдіяльності людини, об’єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг, проектної документації і видача за їх результатами висновків щодо відповідності (невідповідності) вимогам санітарних норм;
д)підготовка і внесення в установленому порядку органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозицій щодо проведення санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів для забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, потреби у встановленні карантину.
Поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд як діяльність головних державних санітарних лікарів, їх заступників, інших посадових осіб установ і закладів державної санітарно- епідеміологічної служби з контролю за дотриманням юридичними й фізичними особами санітарного законодавства, санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів, приписів, постанов та висновків здійснюється шляхом обстеження й перевірки об’єктів нагляду щодо дотримання і реалізації вимог безпеки для здоров’я і життя людини. Обстежують і перевіряють об’єкти нагляду вибірково за планами, що розробляють органи, установи й заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, позапланово — залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за заявами громадян.
Плани обстеження та перевірки об’єктів нагляду затверджує головний державний санітарний лікар. Позапланові обстеження та перевірку проводять також за рішенням головного державного санітарного лікаря. Він на підставі результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи встановлює періодичність такого обстеження та перевірки. При цьому обов’язково потрібно враховувати ступінь впливу результатів експертизи на стан здоров’я і життя людини.
За направленням головного державного санітарного лікаря або його заступників посадові особи державної санітарно- епідеміологічної служби проводять обстеження та перевірку об’єктів. Результати обстеження й перевірки мають оформлювати актом, форму й порядок складання якого визначає головний державний санітарний лікар.
Чинне законодавство визначає черговість перевірок, але не містить переліку підстав для перевірки, наприклад, санітарно- гігієнічного стану якогось ресторану чи аптеки. Як уже згадувалося, перевіряти можуть за повідомленнями підприємств, установ і організацій, а також за заявами громадян. А відтак ці перевірки можуть стати або результатом скарги якогось «доброзичливця» на стан певного магазину чи іншого закладу торгівлі, харчування, або результатом зусиль конкурентів (уже давно відомо, що дієвішим засобом боротьби з конкурентами є «послуги» різноманітних державних органів, у тому числі органів СЕС).
На сьогодні форми цих документів затверджені Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Інструкції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства» від 14 квітня 1995 р. № 64.
Оскарження актів
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про санітарне благополуччя населення», постанови, розпорядження, приписи, висновки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби впродовж 1 міс. можуть бути оскаржені так:
— головного державного санітарного лікаря України — до Кабінету Міністрів України або до суду;
— головного державного санітарного лікаря центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань, Державного лікувально-оздоровчого управління, Служби безпеки України — Головному державному санітарному лікарю України або до суду;
— інших головних державних санітарних лікарів та посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби — головному державному санітарному лікарю вищого рівня або до суду.
При цьому не варто забувати, що оскарження рішення не припиняє його дії, тому в такій ситуації можна рекомендувати оскаржувати дії санітарних органів відразу в суді та порушувати питання щодо зупинення дії цього рішення до судового розгляду.
Відповідальність за порушення санітарного законодавства
Зупинимося на ситуаціях, коли за результатами перевірки СЕС виявила порушення санітарного законодавства. У такому разі, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х, складається відповідний протокол. Зауважимо, що на посадову особу підприємства за порушення санітарного законодавства може бути накладено штраф незалежно від того, чи застосовано до її підприємства (установи, організації) фінансову санкцію чи ні. Розмір штрафу залежатиме від наявності в діях порушника обставин, які пом’якшують відповідальність. До таких обставин належать:
• відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
• вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або в разі збігу тяжких особистих або сімейних обставин;
• вчинення правопорушення неповнолітнім;
• вчинення правопорушення вагітною або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Штраф на таку особу може бути накладений у меншому розмірі або взагалі не застосовуватися.
Чинне законодавство надає посадовій особі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка вирішує справу про адміністративне правопорушення внаслідок порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, приписів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, право визнати пом’якшувальними й інші обставини, які не зазначені в законодавстві.
При цьому до посадових осіб можуть застосовувати штрафні санкції в розмірі від одного до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а до громадян — від одного до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До порушників санітарних норм застосовують досить серйозні фінансові санкції:
• передача замовникові або у виробництво й застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам державних санітарних норм, правил і гігієнічних нормативів (далі — санітарних норм), тягне накладення штрафу на порушника (розробника цієї документації) у розмірі 25 % вартості розроблення;
• реалізація продукції, забороненої до випуску й реалізації посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби, тягне накладення штрафу на порушника в розмірі 100 % вартості реалізованої продукції;
• випуск, реалізація продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров’я людей, тягне накладення штрафу на порушника в розмірі 100% вартості випущеної або реалізованої продукції;
• ухилення від пред’явлення посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби продукції, яка підлягає контролю, тягне накладення штрафу на порушника в розмірі 25 % вартості продукції, що випущена з моменту ухилення.
Сплата фінансової санкції не звільняє порушника від обов’язку відшкодовувати збитки підприємствам, установам, організаціям і громадянам, яких ті зазнали внаслідок порушення санітарного законодавства.
На сьогодні, якщо порушник не виконав постанову в 15-денний термін з дня її видання, сума фінансової санкції стягується в судовому порядку.
Тобто зникає потреба сплачувати державне мито й вартість судово-інформаційних послуг за оскарження постанови, оскільки можна просто дочекатися, коли санітарна служба сама подасть позов до суду, і тоді вже в судовому засіданні довести свою правоту.