11.5.Роль санітарно-епідеміологічного нагляду

Державний санітарно-епідеміологічний нагляд, відповідно до п. 5 Постанови про санітарно-епідеміологічний нагляд, здій­снюють головні державні санітарні лікарі, їхні заступники, інші посадові особи, а також установи й заклади державної санітарно- епідеміологічної служби як запобіжний та поточний нагляд.

Запобіжний державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється за допомогою таких заходів:

1)державне санітарно-епідеміологічне нормування;

2)державна санітарно-епідеміологічна експертиза;

3)видача передбачених законодавством висновків та дозво­лів;

4)погодження таких документів:

• проекти місцевих програм соціально-економічного розви­тку;

• схеми передпроектної документації, що стосуються район­ного планування й забудови населених пунктів, курортів тощо;

• санітарні й протиепідемічні (профілактичні) заходи;

• документи про надання земельних ділянок під будівництво та інші види землекористування, місць водозаборів і скидання стічних вод, розміщення промислових та інших об’єктів;

• різноманітна проектна та технічна документація на будів­ництво, реконструкцію тощо, документація на розроблення, ви­готовлення й використання нових машин, механізмів, устатку­вання, інших засобів виробництва, нових технологій, виробни­чих процесів тощо;

5)визначення необхідності профілактичних щеплень та ін­ших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень;

6)проведення перевірок стану будівництва й видача висно­вків про відповідність вимогам санітарних норм об’єктів і споруд, що вводяться в експлуатацію;

7)видача різноманітних дозволів на розроблення й вироб­ництво нових видів продуктів харчування, впровадження нових технологічних процесів виробництва та оброблення нових видів матеріалів, що контактують з продовольчою сировиною чи про­дуктами харчування в процесі їх виготовлення, зберігання, тран­спортування й реалізації; іншу діяльність, для провадження якої відповідно до законодавства державна санітарно-епідеміологічна служба видає дозвіл.

Спробуємо з’ясувати, що таке поточний державний санітарно- епідеміологічний нагляд. Згідно з п. 8 Постанови про санітарно- епідеміологічний нагляд, заходами подібного нагляду є:

а)контроль за дотриманням юридичними й фізичними осо­бами передбачених санітарним законодавством, санітарними та протиепідемічними (профілактичними) заходами, приписами, постановами, висновками, дозволами та реєстраційними свідо­цтвами, умовами державної реєстрації вимог безпеки для здоров’я і життя людини;

б)контроль за організацією й проведенням органами вико­навчої влади й органами місцевого самоврядування, підприєм­ствами, установами, організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів;

в)видача обов’язкових для виконання приписів, постанов та ви­сновків щодо усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров’я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, причин та умов виникнення й поширення інфекційних хвороб;

г)встановлення обмежень або заборони в’їзду на територію України її громадян, іноземців та осіб без громадянства, експор­ту, імпорту, транзиту вантаясів і товарів з окремих країн або ре­гіонів у зв’язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на їх територіях;

ґ) проведення обстеження, розслідування, лабораторного та інструментального дослідження й випробування, а також сані­тарної, гігієнічної, токсикологічної, епідеміологічної та інших видів оцінювання середовища життєдіяльності людини, об’єктів господарської та інших видів діяльності, продукції, робіт, послуг, проектної документації і видача за їх результатами висновків щодо відповідності (невідповідності) вимогам санітарних норм;

д)підготовка і внесення в установленому порядку органам ви­конавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозицій щодо проведення санітарних і протиепідемічних (профілактич­них) заходів для забезпечення санітарного та епідемічного благо­получчя населення, потреби у встановленні карантину.

Поточний державний санітарно-епідеміологічний нагляд як діяльність головних державних санітарних лікарів, їх заступни­ків, інших посадових осіб установ і закладів державної санітарно- епідеміологічної служби з контролю за дотриманням юридични­ми й фізичними особами санітарного законодавства, санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів, приписів, поста­нов та висновків здійснюється шляхом обстеження й перевірки об’єктів нагляду щодо дотримання і реалізації вимог безпеки для здоров’я і життя людини. Обстежують і перевіряють об’єкти на­гляду вибірково за планами, що розробляють органи, установи й заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, позапла­ново — залежно від санітарної та епідемічної ситуації, а також за повідомленнями підприємств, установ і організацій та за за­явами громадян.

Плани обстеження та перевірки об’єктів нагляду затверджує головний державний санітарний лікар. Позапланові обстеження та перевірку проводять також за рішенням головного держав­ного санітарного лікаря. Він на підставі результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи встановлює періодичність такого обстеження та перевірки. При цьому обов’язково потріб­но враховувати ступінь впливу результатів експертизи на стан здоров’я і життя людини.

За направленням головного державного санітарного ліка­ря або його заступників посадові особи державної санітарно- епідеміологічної служби проводять обстеження та перевірку об’єктів. Результати обстеження й перевірки мають оформлюва­ти актом, форму й порядок складання якого визначає головний державний санітарний лікар.

Чинне законодавство визначає черговість перевірок, але не містить переліку підстав для перевірки, наприклад, санітарно- гігієнічного стану якогось ресторану чи аптеки. Як уже згадува­лося, перевіряти можуть за повідомленнями підприємств, установ і організацій, а також за заявами громадян. А відтак ці перевірки можуть стати або результатом скарги якогось «доброзичливця» на стан певного магазину чи іншого закладу торгівлі, харчуван­ня, або результатом зусиль конкурентів (уже давно відомо, що ді­євішим засобом боротьби з конкурентами є «послуги» різноманіт­них державних органів, у тому числі органів СЕС).

На сьогодні форми цих документів затверджені Наказом Мі­ністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Інструк­ції про порядок накладення і стягнення штрафів за порушення санітарного законодавства» від 14 квітня 1995 р. № 64.

Оскарження актів

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про санітарне благопо­луччя населення», постанови, розпорядження, приписи, висно­вки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби впродовж 1 міс. можуть бути оскаржені так:

— головного державного санітарного лікаря України — до Кабінету Міністрів України або до суду;

— головного державного санітарного лікаря центрального органу виконавчої влади з питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань внутрішніх справ, центрального ор­гану виконавчої влади у справах охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з питань виконання пока­рань, Державного лікувально-оздоровчого управління, Служби безпеки України — Головному державному санітарному лікарю України або до суду;

— інших головних державних санітарних лікарів та посадо­вих осіб державної санітарно-епідеміологічної служби — голов­ному державному санітарному лікарю вищого рівня або до суду.

При цьому не варто забувати, що оскарження рішення не при­пиняє його дії, тому в такій ситуації можна рекомендувати оскар­жувати дії санітарних органів відразу в суді та порушувати пи­тання щодо зупинення дії цього рішення до судового розгляду.

Відповідальність за порушення санітарного законодавства

Зупинимося на ситуаціях, коли за результатами перевірки СЕС виявила порушення санітарного законодавства. У такому разі, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопо­рушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х, складається відповідний протокол. Зауважимо, що на посадову особу підприємства за по­рушення санітарного законодавства може бути накладено штраф незалежно від того, чи застосовано до її підприємства (установи, організації) фінансову санкцію чи ні. Розмір штрафу залежатиме від наявності в діях порушника обставин, які пом’якшують від­повідальність. До таких обставин належать:

• відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, до­бровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;

• вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або в разі збігу тяжких особистих або сімейних об­ставин;

• вчинення правопорушення неповнолітнім;

• вчинення правопорушення вагітною або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Штраф на таку особу може бути накладений у меншому роз­мірі або взагалі не застосовуватися.

Чинне законодавство надає посадовій особі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка вирішує справу про адмі­ністративне правопорушення внаслідок порушення санітарного законодавства або невиконання постанов, розпоряджень, припи­сів, висновків посадових осіб органів, установ і закладів держав­ної санітарно-епідеміологічної служби, право визнати пом’якшу­вальними й інші обставини, які не зазначені в законодавстві.

При цьому до посадових осіб можуть застосовувати штрафні санкції в розмірі від одного до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а до громадян — від одного до два­дцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До порушників санітарних норм застосовують досить серйоз­ні фінансові санкції:

• передача замовникові або у виробництво й застосування конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам державних санітарних норм, правил і гігіє­нічних нормативів (далі — санітарних норм), тягне накладення штрафу на порушника (розробника цієї документації) у розмірі 25 % вартості розроблення;

• реалізація продукції, забороненої до випуску й реалізації по­садовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби, тягне накладення штрафу на порушника в розмірі 100 % вартості реалізованої продукції;

• випуск, реалізація продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, санітарних норм є небезпечною для життя і здоров’я людей, тягне накладення штрафу на порушника в роз­мірі 100% вартості випущеної або реалізованої продукції;

• ухилення від пред’явлення посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби продукції, яка підлягає конт­ролю, тягне накладення штрафу на порушника в розмірі 25 % вартості продукції, що випущена з моменту ухилення.

Сплата фінансової санкції не звільняє порушника від обов’язку відшкодовувати збитки підприємствам, установам, ор­ганізаціям і громадянам, яких ті зазнали внаслідок порушення санітарного законодавства.

На сьогодні, якщо порушник не виконав постанову в 15-денний термін з дня її видання, сума фінансової санкції стягу­ється в судовому порядку.

Тобто зникає потреба сплачувати державне мито й вартість судово-інформаційних послуг за оскарження постанови, оскіль­ки можна просто дочекатися, коли санітарна служба сама по­дасть позов до суду, і тоді вже в судовому засіданні довести свою правоту.