4.Ефективність суспільного виробництва.

Сучасна економічна теорія і світова практика господарюван­ня оцінюють результати функціонування економіки країн дво­ма способами: економічним зростанням і ефективністю су­спільного виробництва. Ці поняття близькі та взаємопов'язані одне з одним, проте не тотожні.

Економічне зростання — це розвиток національної еконо­міки протягом певного періоду, що вимірюється абсолютним при­ростом обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП), валового національного продукту (ВНП) та національного доходу (НД).

Ефективність виробництва — категорія, яка характери­зує віддачу, результативність виробництва. Вона свідчить не лише про приріст обсягів виробництва, а й про те, якою ціною, якими витратами ресурсів досягається цей приріст, тобто свідчить про якість економічного зростання.

Ефективність виробництва сьогодні є однією з головних ха­рактеристик господарської діяльності людини. Вона має багатоаспектний та багаторівневий характер.

Розрізняють ефективність процесу відтворення в цілому та ок­ремих його фаз: виробництва, розподілу, обміну та споживання. Виокремлюють ефективність всього народного господарства, ок­ремих його галузей, підприємств та ефективність господарської діяльності окремого працівника. Беручи до уваги Інтенсивний роз­виток міжнародних інтеграційних процесів, визначають ефек­тивність зовнішньоекономічних зв'язків та світового господарства.

Все це дає змогу зробити висновок про те, що ефективність — це не випадкове явище, а закономірний, стійкий, об'єктивний про­цес функціонування економіки, що набув рис економічного за­кону. Він може бути сформульований як закон підвищення ефек­тивності суспільного виробництва. Найбільший простір для дії цей закон отримує в умовах інтенсивного типу економічного зро­стання, який є характерним для економіки розвинутих країн.

В економічній теорії та практиці розрізняють економічну і соціальну ефективність виробництва (рис.8).

Рис.8. Види ефективності виробництва

Рівень ефективності суспільного виробництва визначається за допомогою системи показників.

Для визначення ефективного використання кожного фактора виробництва окремо, застосо­вується система конкретних показників: продуктивність праці; трудомісткість; фондовіддача; фондомісткість; матеріаловіддача; матеріаломісткість; капіталомісткість; екологоефективність.

Рис.9. Показники економічної ефективності

Продуктивність праці на макрорівні визначають як відно­шення національного доходу до середньої чисельності праців­ників, зайнятих у його створенні.

Трудомісткість — це показник, зворотний продуктивності праці, який відображає кількість затраченої живої праці на ви­робництво одиниці продукції,

^ Вартість затрат живої праці

Трудомісткість = .

Вартість продукції

Фондовіддача — це показник, який характеризує ефектив­ність використання засобів праці, тобто кількість продукції, виробленої з одиниці основних виробничих фондів. Він розра­ховується як відношення вартості виробленої продукції до вар­тості основних виробничих фондів.

Фондомісткість — це зворотний показник фондовіддачі, який показує вартість витрат виробничих фондів на одиницю виробленої продукції.

Матеріаловіддача характеризує ефективність використа­них предметів праці, тобто показує, скільки вироблено про­дукції з одиниці витрачених матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.). Розраховується як відношення вартості виробленої продукції до вартості витраче­них матеріальних ресурсів.

Матеріаломісткість є зворотним показником матеріа- ловіддачі, який характеризує вартість витрат матеріальних ре­сурсів на одиницю виробленої продукції.

Капіталомісткість — це показник, близький до показни­ка фондомісткості продукції. Він визначається як відношення обсягу капітальних вкладень до зумовленого ним приросту об­сягу виробленої продукції:

Екологоефективність. Сучасна економічна наука вважає, що поряд з показниками економічної ефективності слід визна­чати й ефективність природокористування суб'єкта господарю­вання за допомогою показника екологоекономічної ефектив­ності.

Показники соціальної ефективності виробництва

Соціальна ефективність суспільного виробництва показує, наскільки його розвиток відповідає вирішенню своєї головної, кінцевої мети — служити споживачу, задовольняти особисті по­треби кожної людини (рис.10).

Розмір ВВП	Частка фонду	Рівень життя	Якість життя
та НД на душу	споживання	населення	населення,
населення	в НД		або ІРЛ

Рис.10. Показники соціальної ефективності виробництва

Рівень життя — це фактичний рівень забезпеченості людей матеріальними і духовними благами певної країни в конкретно-історичний період.

Він визначається рівнем фактичного споживання матеріаль­них і духовних благ та послуг надушу населення, на одну сім'ю, а також його відповідністю національному соціальному стандар­ту — прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум — це вартісна величина набору про­дуктів харчування достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум відображає так звану межу бідності населення, за якою настає деградація особистості.

У розвинутих країнах існує і такий показник, як якість життя населення, сформований на основі так званих індексів розвитку людини (ІРЛ), який характеризують:

• обсяг реального ВВП на душу населення;

• середню тривалість життя;

• рівень грамотності населення;

• середню тривалість навчання в країні.

Між економічною та соціальною ефективністю виробництва існує тісний взаємозв'язок. Економічна ефективність є матеріа­льною основою вирішення соціальних проблем. У свою чергу, соціальний розвиток суспільства (зростання добробуту народу, його освітнього й культурного рівня, свідомого ставлення робі­тників до праці та ін.) суттєво впливає на підвищення ефектив­ності суспільного виробництва.