3. Економічні закони та категорії

При допомозі абстрактного мислення, в процесі аналізу та синтезу формуються економічні категорії.

Економічні категорії – це теоретичне вираження, уявні форми окремих властивостей сторін, моментів реальної економічної дійсності, яка проявляється в певних виробничих відносинах. Наприклад, „засоби виробництва”, „робоча сила”, „поділ праці” тощо.

На наступному, більш вищому рівні пізнання, на основі попередньо визначених економічних категорій виявляються економічні закони.

Економічні закони – це внутрішньо-необхідні, сталі, найсуттєвіші, причинно-наслідкові зв’язки між протилежними сторонами, властивостями явищ і процесів економічного життя.

Закони проявляються не в кожному окремому явищі, а у вигляді пануючої тенденції, яка простежується у всій сукупності явищ та процесів.

Економічні закони мають об’єктивний характер, тобто вони виникають та діють незалежно від волі та свідомості людей.

Однак, економічні закони не реалізуються самі по собі. Вони проявляються, розвиваються і функціонують лише у процесі економічної діяльності людей.

Економічні закони не вічні, вони носять історично минущий характер. Це обумовлено специфікою суспільного розвитку, особливостями різних історичних періодів.

В залежності від терміну дії можна виділити чотири типи законів:

• всезагальні економічні закони – притаманні всім суспільно-економічним формаціям;

• загальні – діють у декількох формаціях;

• специфічні – характерні лише для однієї економічної формації;

• стадійні або ступеневі закони – діють на одній із стадій певної суспільно-економічної формації.

4. Місце політекономії в системі економічних наук.

Сама назва “політична економія “, як вже зазначалося, означає мистецтво державного управління народним господарством. Оскільки сучасне господарство у розвинутих країнах світу є надзвичайно складною системою ( наприклад в США воно складається із понад 23 млн. підприємств, а лише у промисловості налічується майже 700 галузей ), то й управління нею має бути системним, а для цього потрібно створити відповідну систему управління.

Остання означає свідомо організований, цілеспрямований і активний вплив різних суб’єктів управління на процес розвитку та функціонування суспільного способу виробництва, економічної системи, їх окремих ланок та елементів.

Ядро системи управління в економіці – цілеспрямований вплив на потреби, інтереси та цілі окремих індивідів, колективів людей, верств і прошарків населення для досягнення поставленої мети.

Мета, напрями і методи такого управління на рівні народного господарства визначаються економічною політикою держави. Адже саме слово “політика” означає, передусім, діяльність органів державної влади і державного управління залежно від суспільного устрою та структури економічної системи країни, а також спосіб дій, спрямованих на досягнення певної мети.

Виходячи з цього, економічну політику можна визначити як цілісну систему науково обґрунтованих ідей, положень і основну лінію цілеспрямованих дій та відповідний комплекс заходів держави на коротко-, середньо- і довготерміновий періоди, спрямованих на стабільний розвиток економічної системи у всіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживанні) для досягнення стратегічної мети. Така мета визначається соціально – економічною структурою суспільства і, насамперед, типом існуючих відносин власності на засоби виробництва.

Обґрунтована економічна політика включає, з одного боку, чітке формулювання основної мети та похідних від неї завдань, а з другого - комплекс засобів, важелів, необхідних для досягнення такої мети.

Найважливішими елементами економічної політики держави є фінансова, податкова, грошова, цінова, кредитна, структурна, промислова, наукова, інвестиційна, інноваційна, амортизаційна, екологічна, аграрна, зовнішньоекономічна політика. Наукове обґрунтування такого спектра основних елементів економічної політики є завдання економічної науки в цілому.

Якщо виходити з того, що політична економія є ядром економічної науки, то її ( політекономії ) завданням, що випливає з практичної функції, є , передусім, обґрунтування наукової основи економічної політики.

Економічна політика за умов інтенсивної інтернаціоналізації соціально – економічних систем реалізується і на наднаціональному рівні, наприклад, у межах Європейського Союзу.

Контрольні завдання

Визначте єдино правильну відповідь

1.1. Предметом політичної економії є:

а) вивчення шляхів розв’язання людством своїх завдань відносно виробництва і споживання;

б) вивчення механізму функціонування економічної системи;

в) вивчення законів еволюції виробничих відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил в усіх сферах суспільного відтворення.

1.2. Функціями політичної економії як науки є:

а) теоретико-пізнавальна, практична, управлінська, методологічна;

б) теоретико-пізнавальна, практична, світоглядна, методологічна;

в) прогностична, практична, світоглядна, методологічна.

1.3. Сутність методу наукової абстракції полягає у:

а) розчленуванні цілого на окремі елементи і дослідженні кожного з них окремо;

б) логічному висновку про ціле на основі окремих фактів;

в) відмові від поверхневих, несуттєвих сторін явища і зосередженні на з’ясуванні внутрішніх, суттєвих зв’язків.

1.4. Спільною рисою, властивою економічним законам і законам природи, є:

а) діють вічно;

б) проявляються лише через економічну діяльністю людей;

в) мають об’єктивний характер.

1.5. Економічні закони відрізняються від законів природи тим, що:

а) вони мають об’єктивний характер;

б) вони проявляються лише через діяльністю людей;

в) вони не можуть бути змінені чи ліквідовані державою.