Бухгалтерські проведення з обліку надходження основних засобів

	Кореспондуючі
Зміст господарської операції	субрахунки
	Дт	Кт
1	2	3
1. Одержано основні засоби, оплачені вищою
організацією за рахунок бюджетних
асигнувань; оприбутковані лишки, виявлені
при проведенні Інвентаризації; оприбутковано
конфісковане майно у випадках, передбачених
законодавством
на суму первісної або залишкової вартості	101—119	401
(для засобів, що були раніше у використанні)
на суму зносу для засобів, що раніше були	103—119	131,132
у використанні
2. Прибуткуються основні засоби, придбані за
рахунок колітів загального фонду:
на первісну вартість, вартість придбання	101—119	311,321,675,
(без ПДВ і суми копійок)		364, 362
на суму ПДВ	801,802	311,321,362,
		364, 675
на суму зносу для засобів, що раніше були	103—119	131,132
в експлуатації
на суму копійок у первісній вартості	801, 802	311,321.362,
засобів (крім бібліотечних фондів)		364, 675
одночасно другий запис про створення	801,802	401
фонду в необоротних активах (на Первісну
вартість без ПДВ і суми копійок)

Синтетичний облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів ведеться у книзі Журнал-головна у розрізі окремих субрахунків. Записи до цієї книги здійснюють на підставі попередньо складених меморіальних ордерів – накопичувальних відомостей за рахунками обліку грошових коштів та розрахунків (класи 3 «Кошти, розрахунки та інші активи» і 6 «Поточні зобов'язання»). При комп'ютеризації обліку з цією мстою використовують відповідні машинограми: «Головна книга», «Оборотна відомість основних засобів» і т. ін.

47. Облік зносу основних засобів

У процесі експлуатації основні засоби бюджетних установ поступово фізично і морально зношуються. Знос — це втрата об'єктом основних засобів фізичних якостей або технік о-економічних властивостей, а внаслідок цього — і вартості. Але, на відміну від виробничих підприємств, у бюджетних установах амортизаційні відрахування на основні засоби не проводять, а нараховують лише їх знос.

Знос нараховують на будинки та споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, робочу худобу, транспортні засоби, виробничий (включаючи пристрої) та господарський інвентар, багаторічні насадження, які досягли експлуатаційного віку.

Знос не нараховується па такі основні засоби:

• земельні ділянки;

• природні ресурси;

• будинки і споруди, що с унікальними пам'ятками архітектури та мистецтва;

• обладнання, експонати, зразки, діючі і недіючі моделі, макети та інші наочні посібники, що знаходяться в кабінетах та лабораторіях і використовуються для навчальних та наукових цілей;

• продуктивну і племінну худобу, буйволів, волів, оленів, експонати тваринного світу (в зоопарках та інших аналогічних установах);

• багаторічні насадження, що не досягли експлуатаційного віку;

• бібліотечні фонди, фільмофонди, сценічно-постановочні засоби;

• музейні і художні цінності;

• малоцінні необоротні матеріальні активи;

• основні засоби установ, що знаходяться за кордоном;

• білизну, постільні речі, одяг, взуття;

• орендовані основні засоби, які обліковують на забалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи».

Знос предметів (об'єктів) основних засобів нараховується один раз на рік (за повний календарний рік), незалежно від того, в якому місяці звітного року вони придбані чи побудовані. Процес нарахування зносу здійснюється таким чином. При відкритті інвентарних карток обліку основних засобів т. ф. № 03-6 (бюджет) та № 03-8 (бюджет) записується річна норма зносу в процентах до балансової вартості. Згідно з діючим порядком нарахування зносу основних засобів у бюджетних установах проводять за ставками в процентах до первісної вартості основних засобів на кінець року. При цьому використовують такі норми нарахування зносу за групами основних засобів: група 1—5%, група 2—25 і група 3-15%.

Групу і становлять основні засоби, що обліковуються на субрахунку 103 «Будинки та споруди»: ц_е — будинки, їхні структурні компоненти, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), а також на субрахунку 106 підгрупа 1 «Передавальні пристрої»: лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи з усіма пристроями.

Групу 2 становлять основні засоби, що обліковуються па субрахунках 104 «Машини і обладнання» (крім підгруп 1 і 2), 106 «Інструменти, прилади та інвентар» (крім підгрупи 1), 105 «Транспортні засоби» (тільки в частині автотранспорту та запасних частин до нього). Це можуть бути вимірювальні прилади, регулювальні прилади та пристрої, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, медичне обладнання (крім робочих та силових машин і обладнання), інструменти, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар.

Групу 3 становлять основні засоби, що обліковуються на субрахунках 104 (підгрупи 1 і 2), 105 (крім автомобільного транспорту і частіш до нього), 107 «Робочі і продуктивні тварини» (підгрупа 1), 108 «Багаторічні насадження» (крім молодих, які не досягли експлуатаційного віку), 109 «Інші основні засоби» (підгрупа 2). Це в першу чергу силові та роб очі машини і обладнання, усі транспортні засоби (крім автомобільного транспорту), робоча худоба, багаторічні насадження тощо.

В останній робочий день. грудня бухгалтер переносить з інвентарних карток у т. ф. № 03-12 (бюджет) «Відомість нарахування зносу на основні засоби» первісну вартість об'єкта, річну норму нарахування зносу, суму нарахованого зносу з початку експлуатації об'єкта до звітного періоду. На підставі цих даних визначають суму зносу за рік і на кінець року. На загальну суму нарахованого зносу у меморіальному ордері т. ф. № 274 оформляють бухгалтерське проведення:

Дт субрах. 401 «Фонд у необоротних активах за їх видами»,

Кт субрах. 131 «Знос основних засобів»,

132 «Знос інших необоротних матеріальних активів».

З меморіального ордера сума зносу переноситься у книгу Журна л-головна.

Сума нарахованого зносу з кожного об'єкта зокрема не може перевищувати 100% його первісної вартості. У той же час нарахування зносу в розмірі 100% первісної вартості об'єкта не с підставою для його списання з балансу.

Списання нарахованого зносу проводять при вибутті основних засобів бухгалтерським проведенням:

Дт субрах. 401 (на залишкову вартість об'єктів),

Дт субрах. 131, 132 (на суму зносу вибуваючих засобів),

Кт субрах. 103--119 (на первісну вартість об'єктів).

Треба мати на увазі, що загальна сума первісної вартості необоротних активів (дебетове сальдо рахунків 10, II, 12) дорівнює сумі фонду в необоротних активах і зносу необоротних активів (кредитове сальдо рахунків 13 і 40).

48. Облік запасів

До запасів бюджетних установ відносять оборотні матеріальні активи, що належать установі і забезпечують її функціонування, витрачання яких планується здійснити на протязі року.

Термін очікуваного використання встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю своїми наказами, а якщо таких нормативних документів нема, то термін використання встановлюється установою самостійно в момент придбання запасів.

При цьому використання запасів на протязі поточного бюджетного періоду не є обов’язковим — частина їх може бути перехідними залишками на наступний бюджетний рік з тим щоб забезпечити її діяльність на початку нового року. Використання запасів здійснюється тільки на передбачені статутними документами завдання або ж в процесі надання платних послуг, що заплановані та передбачені кошторисом установи.

На відміну від госпрозрахункових підприємств в бюджетних установах при використанні запасів їх вартість не відноситься на собівартість послуг чи діяльності установи, а списується на видатки кошторису за відповідним кодом ЕКВ. В частині спеціальних коштів, якщо установа здійснює госпрозрахункову господарську діяльність: виробництво сільськогосподарської продукції, вироби виробничих майстерень, науково-дослідні роботи по господарських договорах, надання платних

послуг тощо, вартість використаних запасів відноситься на собівартість

відповідного виробництва чи послуг за відповідним кодом ЕКВ.

Завдання обліку запасів:

1. Правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів.

2. Контроль за збереженням та рухом запасів на складах.

3. Контроль за раціональним використанням запасів і додержанням норм їх використання.

4. Своєчасне виявлення запасів, що не використовуються для прийняття рішень щодо їх реалізації чи списання.

5. Дотримання діючого законодавства з обліку запасів.

Запаси бюджетних установ обліковуються за місцем їх відповідального зберігання та в бухгалтерії.

49. Інвентаризація запасів

Відповідно до Інструкції з інвентаризації № 90 установи повинні проводити інвентаризацію запасів в такі терміни:

1) сировини та матеріалів, палива, готової продукції, кормів та інших матеріалів — не менше одного разу в рік, але не раніше 1 жовтня.

2) МШП — не рідше одного разу на рік.

3) молодняка тварин, тварин на відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сім’ї бджіл — не рідше 1 разу на квартал

4) продуктів харчування та спирту — не рідше 1 разу на квартал

5) дорогоцінного каміння та металів, в тому числі в складі лому — два рази на рік: на перше січня та на 1 липня.

Інвентаризація запасів проводиться за місцях зберігання та по матеріально-відповідальних особах при обов’язковій їх присутності. В процесі підрахунку, переважування запасів, вони заносяться до інвентаризаційного опису. На виявлені зіпсовані запаси чи непридатні до використання додатково складається акт в якому вказуються причини, ступінь та характер псування, а також винні особи, що допустили псування.

Інвентаризація МШП проводиться шляхом огляду кожного предмета. На ті з них, що виявлені як непридатні до використання складається Акт на списання цих предметів, а в інвентаризаційний опис їх не включають.

За результатами інвентаризації складається «Інвентаризаційний опис інших необоротних матеріальних активів та запасів» (встановленої форми).

Після закінчення інвентаризації ці описи передаються в бухгалтерію для складання Порівняльної відомості та виявлення результатів інвентаризації.

Комісія за цими даними виявляє розбіжності шляхом звіряння даних обліку та фактичних залишків і складає свої заключення про виявлені нестачі та надлишки, вносить пропозиції по питаннях упорядкування зберігання та контролю за їх обліком та відпуском.

Свої висновки щодо результатів інвентаризації та пропозиції вона оформляє у протоколі. Протоколи інвентаризаційної комісії затверджує керівник установи не пізніше ніж через 10 днів після закінчення інвентаризації.

Результати інвентаризації повинні бути відображені в обліку в тому місяці, в якому була проведена інвентаризація.

Виявлені під час інвентаризації розбіжності регулюються таким чином:

1) надлишки підлягають оприбуткуванню за рахунок доходів по спеціальному фонду з подальшим виясненням причин їх виникнення. При цьому складається «Довідка про надходження в натуральній формі» встановленої форми, яка надається в Держказначейство в місяці оприбуткування надлишків.

2) нестача матеріалів списується:

– в межах встановлених норм природного убутку по придбаних у поточному році списується за розпорядженням керівника установи на фактичні видатки;

– по придбаних у минулому році — відноситься на зменшення результатів виконання кошторису установи.

Норми природного убутку застосовуються лише при виявленні нестач. Списання в межах норм природного убутку до встановлення фактів нестачі забороняється. При відсутності затверджених норм природного убутку всі нестачі розглядаються як понаднормові.

Нестача зверх норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей списуються з балансу і відносяться на винних осіб по цінам, по яким визначається розмір збитків від краж, нестач, знищення і псування матеріальних цінностей.

Втрати і нестачі зверх норм природного убутку у випадках, коли винні особи не встановлені і справи знаходяться в суді, списують- ся установою з балансу та одночасно обліковуються за балансом до отримання інформації про можливість погашення боргу.

Але при цьому Інструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ № 142/181 встановлює такі обмеження.

1. За кожним випадком недостач або псування матеріальних цінностей на суму до 2500 грн включно — з дозволу керівника установи.

2. За кожним випадком нестач або псування на суму від 2500 до 5000 грн включно — з дозволу керівника установи вищого рівня.

3. За кожним випадком нестач або псування на суму понад 5000 грн — з дозволу Керівника центрального органу виконавчої влади чи

іншого головного розпорядника коштів.

50. класифікація і завдання обліку коштів спеціального фонду

Бюджетні установи в процесі своєї статутної діяльності можуть отримувати кошти не лише з державного або місцевих бюджетів, а й з інших джерел. Такі кошти прийнято називати позабюджетними.

Починаючи з 2000 р., усі позабюджетні кошти установ і організацій, що утримуються за рахунок асигнувань з державного або місцевого бюджетів, включаються до спеціального фонду бюджету як власні надходження цих установ та організацій і відповідні спеціальні видатки. Тобто усі позабюджетні кошти таких установ з 2000р. враховуються у складі спеціального фонду державного бюджету і по суті є бюджетними, їх надходження та витрачання планується в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи.

Спеціальний фонд складається :! власних надходжень (спеціальні кошти, кошти на виконання окремих доручень, інші власні надходження), субвенцій, одержаних з бюджетів іншого рівня та інших доходів спеціального фонду.

Спеціальні кошти — це доходи бюджетних установ і організацій, які вони отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації продукції або іншої діяльності, що провадиться па підставі відповідних нормативно-правових актів, і використовують за цільовим призначенням згідно з кошторисом доходів і видатків установи.

Суми на виконання окремих доручень (суми за дорученнями) — Це кошти, які бюджетні установи отримують від фізичних і юридичних осіб та благодійних фондів дня виконання окремих доручень або використати за цільовим призначенням, визначеним особою, що надає такі кошти.

Інші власні надходження — це надходження, не включені до складу спеціальних коштів або сум за дорученнями.

Субвенції, одержані і інших бюджетів,— це кошти, виділені з бюджету іншого рівня органам державної влади, що утримуються за рахунок державного бюджету, для виконання делегованих законами України повноважень органів місцевого самоврядування, або інших, визначених законодавством, функцій.

Інші доходи — це інші кошти спеціального фонду бюджету, включені до кошторису установи, крім інших власних надходжень.

Крім коштів спеціального фонду, окремим бюджетним установам можуть надходити кошти, що їм не належать і які необхідно перерахувати за призначенням при настанні відповідних умов. Це так звані депозитні суми. Вони не належать до коштів спеціального фонду і в кошторисі не плануються.

Розпорядниками коштів спеціального фонду с керівники бюджетних установ, яким надано право розпоряджатися бюджетними асигнуваннями. Планування доходів і видатків спеціального фонду здійснюється в тому ж кошторисі, що й бюджетних коштів загального фонд}', а їх облік ведеться за єдиним планом рахунків і на єдиному балансі. Операції з коштами спеціального фонду оформляються тими ж первинними документами; щодо них діє та ж сама класифікація видатків, що й для коштів загального фонду бюджету. Але облік операцій з коштами спеціального фонду ведуть у бюджетних установах на окремих, спеціально призначених для цього рахунках.

Для зберігання коштів спеціального фонду і проведення операцій з ними бюджетним установам відкриваються поточні рахунки в уповноважених установах банків, в яких їм відкрито поточні бюджетні рахунки, або спеціальні реєстраційні рахунки у відповідних органах ДКУ. При ньому в органах ДКУ для установи може бути відкрито не більше чотирьох спеціальних реєстраційних рахунків за всіма видами позабюджетних коштів.

У сучасних умовах питома вага спеціальних коштів у кошторисі доходів і видатків окремих установ значна, тому важливого значення набуває правильно організований облік них коштів, завдання якого такі:

- контролі, за повним і своєчасним надходженням та оприбуткуванням коштів спеціального фонду;

- облік і контроль витрачання коштів спеціального фонду суворо за призначенням відповідно до з кошторисних передбачень; — своєчасне складання і подання звітності про надходження і використання коштів спеціального фонду для забезпечення вірогідною інформацією всіх рівнів управління.

Зважаючи на важливість раціональної організації обліку коштів спеціального фонду та контролю за їх використанням ГУ ДКУ наказом від 11.08.1998 р. № 63 затвердило «Інструкцію про порядок використання і обліку позабюджетних коштів бюджетних установ та звітності про них» (деякі положення якої на сьогоднішній день, на жаль, уже застаріли), а наказом від 25.03.1999р. № 27 «Порядок казначейського обслуговування позабюджетних коштів установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету» (з подальшими змінами і доповненнями) визначило порядок відкриття спеціальних реєстраційних рахунків бюджетних установ в органах ДКУ та відображення на них руху позабюджетних коштів. Крім того, видано ряд положень та вказівок з облік}' окремих видів позабюджетних коштів (гуманітарної допомоги тощо).

51. Поняття власного капіталу бюджетних установ

та завдання обліку

Під власним капіталом бюджетних установ розуміють частину активів, що забезпечують функціонування та нормальний ритм роботи із здійснення основних функцій.

Власний капітал виступає гарантією організації діяльності бюджетних установ.

Він складається із сум створених фондів у необоротних активах, фондів у малоцінних та швидкозношуваних предметах, результатів виконання кошторисів та результатів переоцінок окремих активів.

Власний капітал обліковується на рахунках 4 класу. Вони пасивні, це означає, що створення фондів відображається по кредиту цих рахунків, а зменшення фондів по їх дебету.

Завдання обліку:

1. Контроль за формуванням фондів за джерелами утворення і їх

зменшення за напрямками і причинами.

2. Визначення результатів виконання кошторисів за бюджетний

рік.

3. Забезпечення користувачів різних рівнів управління інформа-

цією про власний капітал.

53. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів

До малоцінних та швидкозношуваних предметів (МШП) зараховують засоби праці, що придбані для використання у статутній діяльності установи па строк менше одного року. За функціональною роллю у процесі відтворення вони належать до оборотних активів, тому для них характерні всі ознаки, що стосуються ціп групи засобів. У той же час малоцінні та швидкозношувані предмети, як засоби праці, мають певну специфіку використання: вони можуть використовуватися у діяльності установи тривалий час (протягом декількох місяців), не змінюючи при цьому зовнішнього вигляду та основних фізичних властивостей. До таких засобів зараховують дрібний господарський інвентар, інструменти, сценічно-постановчі засоби вартістю до 10 грн за одиницю (комплект), посуд тощо.

Для обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ передбачено окремий синтетичний рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», облік за яким ведеться па двох субрахунках: 221 «Малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі і в експлуатації»; 222 «Малоцінні та швидкозношувані предмети спеціального призначення».

Рух малоцінних та швидкозношуваних предметів у бюджетних установах оформляється первинними документами типових міжвідомчих форм, затверджених наказом Міністерства статистики України від 22.05.1996 р. № 145:

— ф. № МШ-1 «Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів (пристроїв)»;

- ф. № МШ-2 «Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів»;

— ф. № МШ- 3 «Замовлення на ремонт або заточування інструментів (пристроїв)»;

— ф. № МШ -4 «Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів»;

— ф. № МШ-5 «Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні»;

— ф.№МШ-6 «Особова картка № обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв»;

— ф.№ МШ 7 «Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв»;

— ф.№ МШ-8 «Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів».

Крім того, в бюджетних установах за необхідності можуть використовуватися відомчі (галузеві) форми первинних документів з обліку МШП та форми документів і регістрів, затверджені ДКУ. такі як «Журнал реєстрації битого посуду» т. ф. № 3—10 та ін.

У процесі документування руху малоцінних та швидкозношуваних предметів, як і інших об'єктів, розрізняють документи оперативного і бухгалтерського обліку. До перших належать документи, що відображають передачу зазначених предметів у ремонт, поповнення їх запасу в роздавальних коморах, видачу предметів робітникам у тимчасове користування та повернення тощо.

Це, перш за все, документи типових форм № МШ 1, МШ-2. МЩ-3. МШ -6 та МШ-7. Складають їх, як правило, керівники підрозділів, комірники для оперативного контролю за збереженням, рухом, станом і використанням малоцінних та швидкозношуваних предметів.

До документів бухгалтерського обліку зараховуються документи, якими оформляється відпуск предметів у виробництво зі зміною матеріально відповідальної особи, їх списання та ін., тобто ті первинні документи, які с підставою для здійснення записів на рахунках. Це можуть бути забірні картки (т. ф. № 3-5), накладна-вимога (т. ф. № 3-3), акти на вибуття І списання МШП {т. ф. № МШ-4, МШ 5, МШ-8).

Форма № МШ-4 «Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів» застосовується для оформлення поломки та втрати МШП. Складається па одного або декількох робітників. Якщо поломка сталася з вини робітника, то акт ф. № МШ-4 складається у двох примірниках, один з яких передасться до бухгалтерії для стягнення у встановленому порядку з робітника вартості поламаного, .зіпсованого чи втраченого предмета. Другий примірник ф. № МШ-4 залишається в цеху і є підставою для списання МШП.

Форма № МШ-5 «Акт на списання інструментів (пристроїв) та обмін їх на придатні» застосовується на тих підприємствах, де облік ведеться за принципом встановлення постійного обмінного фонду. Складається на підставі актів вибуття (ф. № МШ-4) і подається до центрального складу, звідки видаються до цеху інструменти (пристрої) того ж найменування, марки та розміру без додаткової виписки накладних вимог або забірних карток. Зі складу акт ф. № МШ-5 передається до бухгалтерії, де на його підставі проводиться списання інструментів зі складу на втрати (без відображенім їх внутрішнього переміщення зі складу в експлуатацію).

Форма № МШ-8 «Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів» застосовується для оформлення списання морально застарілих, зношених і непридатних для подальшого використання інструментів (пристроїв), спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів після закінчення строку носіння, інших МШП і здавання їх в комору для утилю. Акт ф. № МШ-8 складається на підставі разових актів вибуття (ф. № МЩ -4). На різні види МШП акти на списання (ф. № МШ-8) складаються окремо. Після здавання списаних, предметів до комори для утилю акт з розпискою комірника передасться до бухгалтерії, де на його підставі здійснюють відповідні записи на рахунках.

Наказом ДКУ від 18.12.2000 р. № 130 затверджено форму «Акту списання» (т. ф. № 3-2), який бажано використовувати для списання матеріальних цінностей, у т. ч. і МШП, що зробилися непридатними. Складає цей акт комісія, призначена наказом по установі. При складанні «Акту списання» (т. ф. № 3-2) акт за ф, № МШ-8 не застосовують.

Особливістю обліку МШП в бюджетних установах є те, що їхня вартість при передачі зі складу в експлуатацію не списується з балансу, а залишається в обліку до повного використання, тобто До часу втрати придатності. Крім того, на вартість МШ.П, що надійшли в установу, створюють фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах за видами з одночасним відображенням фактичних видатків на придбання.

Основні господарські операції з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів у бюджетних установах відображають па рахунках такими записами.

На підставі наведених господарських операцій складається «Накопичувальна відомість про вибуття та переміщення малоцінних і швидкозношуваних предметів — Меморіальний ордер № 10», т. ф. № 439 (бюджет), підсумки якого переносяться до книги Журнал-головна.

54. Склад бухгалтерської звітності бюджетних установ та її регламентація

Звітність бюджетних установ досить різноманітна і глибоко деталізована. Це мас своє об'єктивне пояснення, адже на її підставі контролюється виконання бюджетів за видатками, перевіряється доцільність витрачання бюджетних коштів відповідно до кошторисних передбачень, аналізується повнота і доцільність використання майна, своєчасність і повнота платежів, стан розрахунків і т. ін. Цим можна пояснити і те, що бухгалтерська звітність бюджетних установ суворо регламентована як за змістом, так і за термінами подання. Для загального уявлення про склад звітності бюджетних установ наведемо її класифікацію ча складом та суб'єктами використання (рис. 8.1).

Бухгалтерська звітність бюджетних установ складається на підставі даних облікових регістрів про господарські операції з виконання кошторису доходів і видатків установи за звітний період або про стан ЇЇ коштів та розрахунків на звітну дату.

Установи та організації, що утримуються за кошти бюджету, щомісячно і щоквартально складають фінансові звіти про виконання кошторису доходів та видатків і подають їх вищим організаціям та органам Державного казначейства у терміни, передбачені нормативними документами. Так, згідно з «Порядком подання фінансової звітності», затвердженим постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419, бюджетні установи подають місячний звіт про використання бюджетних

асигнувань не пізніще 5 числа місяця, наступного за звітним, квартальний — не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, а річний — не пізніше 22 січня наступного за звітним року.

Склад місячної фінансової звітності бюджетних установ регламентовано «Інструкцією про порядок складання в 2003 році місячної фінансової звітності установами та організаціями, які отримують кошти з державною та/або місцевого бюджетів», затверджс-ною наказом ДКУ від 31.01.2003 р.№ 17.

Згідно з цією Інструкцією місячна звітігісп. бюджетних установ включає такі форми:

— № 2м «Звіт про виконання кошторису доходів і видатків установи (загальний фонд)»;

— № 2-валюта «Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України»;

— № 4-1м «Звіт про надходження і використання спеціальних коштів»;

— № 4-2м «Звіт про надходжеіпгя і використання сум за дорученнями»;

— № 4-Зм «Звіт про депозитні суми»;

— № 4-4м «Звіт про рух інших власних надходжень»;

— № 4-5м «Звіт про використання субвенціЙ, одержаних з інших бюджетів»;

— № 4—6м «Звіт про надходження і використання інших доходів (спеціальний фонд)»;

— № 7м «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;

— № 8м «Звіт про зобов'язання бюджетних установ».

Усі форми місячної звітності складаються бюджетними установами наростаючим підсумком з початку року в розрізі кодів функціональної та економічної класифікації видатків. При цьому звіт за ф. № 2м складають всі установи, які одержують кошти загального фонд}' Державного бюджету України та/або місцевих бюджетів, а звіт за ф. № 2-валюта — лише ті установи, які одержували кошти загального фонду бюджету в іноземній валюті.

Звіти за ф. № 4м складаються у розрізі видів спеціальних коштів: сум за дорученнями, депозитних еум та ін. Так, ф. № 4-ім складається установами, Ідо отримують доходи від надаїпія платних послуг, виконання робіт, реалізації продукції /а іншої діяльності відповідно до чинного законодавства і викорцс[овують їх за цільовим призначенням згідно ч кошторисом.

Звіт за ф. № 4-2м складають установи, що отримують кошти від юридичних, фізичних осіб та благодійних фондів для виконання окремих доручень згідно п затвердженим кошторисом. Звіти за ф, №4 -Зм, 4-4м, 4 5м та 4-6м складають і подають лише з. і установи, які отримують відповідні кошти.

Звіт (а ф. № 7м складають всі бюджетні установи ни підставі даних бухгалтерського обліку про фактичну дебіторську і кредиторську заборгованість на звітну дату, що виникла як за видатками, так і за нарахованими доходами. Звіт складають у розрізі кодів економічної і функціональної класифікації видатків.

Звіт за ф. № 8м складають всі установи, що отримують асигнування на свою діяльність з Державного бюджету України.

Квартальна фінансова звітність бюджетної установи дещо ширша порівняно з місячною і включає додатково ще такі форми;

• № 1 «Баланс»;

• № 3 «Звіт про виконання плану за штатами і контингентами»;

• № 4-1-їведена «Зведений звіт про надходження ы використання спеціальних коштів»;

• № 4-4-зведена «Зведений звіт про рух інших власних надходжень»;

• пояснювальна записка до звіту.

Зміст і порядок складання квартальної звітпості регламентовано «Інструкцією про порядок складання в 2002 році квартальної фінансової звітності установами та організаціями, які отримують кошти з державного та/або місцевого бюджетів», затвердженою наказом ДКУ від 29.03.2002 р. № 59.

Квартальний баланс скла даєтьсяиа підставі звірених даних про залишки на рахунках аналітичного і синтетичного обліку на кінець кварталу. При цьому слід враховувати, що доходи і видатки у квартальних балансах показуються наростаючими підсумками з початку року, а всі інші статті - етапом на кінець звітного періоду. До балансу додаються довідки «Доходи загального фонду» (за рахунком 70) та «Доходи спеціального фонду» (за рахунком 71 у частині інших доходів).

Звіт за ф. № 3 характеризує показники про штати і контингенти установи. Окремі установи подають цей звіт за спеціально затвердженими формами:

- № 3-1 «Звіт про виконання плану за штатами і контингентами органів державного управління, судів і прокуратури, науково-дослідних установ»;

• № 3-2 «Звіт про виконання плану за штатами і контингентами установ підготовки і підвищення кваліфікації кадрів» (складається окремо за кожним кодом функціональної класифікації: за державним замовленням; за контрактами);

• № 3-4 «Звіт про виконання плану щодо штатів і контингентів установ охорони здоров'я і соціального забезпечення»;

• № 3-19 «Звіт про виконання плану .за штатами і контингентами інших установ і закладів»;

• № 3дс «Звіт про утримання дитячих дошкільних закладів». Звіти за ф. № 4-2-зведена та № 4-4-зведепа складаються окремо з кожного виду спеціальних коштів або інших власних надходжень, але в цілому за всіма функціями. Вони подаються лише установі вищого рівня і не подаються органам Державного казначейства України.

У пояснювальній записці до квартального звіту необхідно відобразити таку інформацію:

• основні фактори, що вплинули на виконання кошторису доходів і видатків;

• зміни у фінансовому стані установи за звітний період;

• заборгованість за виплатами громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

• суми коштів спеціального фонд)', використані для погашення заборгованості за соціальними виплатами загального фонду;

• одержана гуманітарна допомога;

• суми сплачених до бюджету штрафів, їх підстави та винні особи;

• суми субвенцій, отримані з інших бюджетів, та ін.

Річний фінансовий звіт бюджетних установ, крім тих форм,

що подаються у складі квартальної звітності, додатково містить форми:

• № 5 «Звіт про рух необоротних активів»;

• № б «Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування»;

• № 9 «Звіт про результати фінансової діяльності»;

• № 15 «Звіт про недостачі та крадіжки грошових коштів і матеріальних цінностей в бюджетних установах».

У звіті за ф. № 5 відображається вартість необоротних активів установи на початок і кінець звітного року та їх рух протягом року. Складають цей звіт на підставі даних окремих субрахунків до синтетичних рахунків 10, 11 і 12.

Звіт за ф. № 6 характеризує- рух за рік окремих видів матеріалів і продуктів харчування та їх залишки на початок і кінець року.

У звіті за ф. № 9 відображають доходи і видатки, а також операції, внаслідок яких ці доходи (видатки) збільшуються або зменшуються. Звіт складається з двох частин: загальний фонд і спеціальний фонд.

Фінансовий результат із загального фонду визначають за таким алгоритмом: до одержаних бюджетних асигнуваш, додають вартість оприбуткованих надлишків матеріалів, суму дооцінки матеріалів, суми централічованого забезпечення Іа інших доходів, суми списаної кредиторської заборгованості; віднімають видатки загального фонду, суми списаних недостач, списаної дебіторської Іборгованості; додають або віднімають результати переоцінок. щалогічним порядком визначають також фінансовий результат за спеціальним фондом.

У звіті за ф. № 15 відображають виявлені протягом звітного року суми недостач, втрат і крадіжок грошей та матеріальних цінностей після заходів, вжитих для усунення їх наслідків: віднесено на винних осіб за рішенням суду, стягнено з винних осіб, списано за рахунок установи, знаходиться у слідчих органах.

До річного звіту, як і до квартального, додається пояснювальна записка.

Інструкції про порядок складання бухгалтерської звітності бюджетних установ переглядаються щорічно і затверджуються ДКУ відповідно до потреб обліку і контролю за виконанням Закону України про Державний бюджет на відповідний рік.