2. Необхідність та сутність кредиту. Принципи кредитування

Поява кредиту обумовлена історичним розвитком удосконалення економічних і грошових відносин. Розвиток функцій грошей як засобу накопичення і засобу платежу призвели до можливості не тільки накопичення грошових засобів. Але й їх перерозподілу серед них, хто відчуває в них потребу.

Кредитні відносини зародилися ще на ранніх етапах простого товарного виробництва в період розпаду первісно суспільного ладу і існували у вигляді лихварського кредиту. Позики лихварів були капіталом (самозростаючою вартістю). Всебічного розвитку кредитні відносини набули за умов капіталізму. Розвиваючись одночасно з розвитком економіки і за її законами, кредит досяг розвитку в умовах ринкової економіки.

Необхідність кредиту в ринковій економіці обумовлена природою капіталу і закономірностями його обігу. В процесі обігу змінюються форми капіталу з грошової у виробничу, товарну і знову грошову.

Фінансові відношення мають два полюси. З одного боку, існують економічні агенти, які відчувають потребу в грошових засобах для розширення виробництва, продажу товарів, обумовлені зростаючим попитом на них. З іншого, існують економічні агенти у яких відбувається тимчасове вивільнення грошових засобів. Ця ситуація природно призводить до виникнення відношення перерозподілу грошових коштів. Основним джерелом кредиту є нагромадження вільних грошових засобів, які акумулюються в межах економічної системи, перетворюються в позичковий капітал, який передається за плату на тимчасове використання в ті сфери економіки, де в ньому є потреба.

Капітал, накопичений у вигляді засобів виробництва не може переходити фізично з однієї галузі в іншу. Тому процес перерозподілу капіталу відбувається в грошовій формі завдяки кредиту.

Отже кредит необхідний як механізм перерозподілу вільного капіталу з одних галузей виробництва в інші і вирівнювання норми прибутку між ними.

Перерозподілу відповідає і друга функція грошей, яка пов’язана з розвитком і обслуговуванням кредитних відносин – платіжна. Вона виступає як форма відкладених платежів, тобто продаж товарів у кредит.

Кредит необхідний як засіб підтримки кругообігу капіталу діючих підприємств, а також для обслуговування процесу реалізації виробленої продукції. Нехватка грошей на даний момент і небажання переривати кругообіг капіталу призводить до появи кредитних відносин, які обслуговуються кредитними грошима.

Ще однією причиною появи кредиту є те, що вільні кошти неефективно використовувати як “мертве багатство”. Природне бажання – розмістити їх таким чином, щоб отримувати доход. Використання грошей у вигляді позичкового капіталу завжди приносить доход.

Зміст кредиту має дві головні риси. Кредит (від латинського creditum – позика, борг) – це

1. побудований на довірі специфічний тип економічних відносин;

2. позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення, строковості і платності.

Кредит – це економічна категорія, яка виражає відносини між суб’єктами з приводу надання в позику певної суми капіталу в грошах або товарах на умовах повернення, платності і строковості.

Кредит в умовах ринкової економіки уявляє собою форму руху позичкового, тобто грошового капіталу, який надається в позику. Відбувається трансформація вільного грошового капіталу в позичковий і повернення його в кругообіг капіталу.

В умовах ринку всі кредитні відношення є грошовими, навіть коли господарюючий суб’єкт одержує позику в натуральному вигляді, вона оформлюється у вигляді грошового кредиту. .

До кредитних відносин можна віднести всі грошові відношення по наданню і поверненню позик, організації грошових розрахунків, емісії грошових знаків і цінних паперів, а також кредитування капітальних уложень і страхові операції. Гроші виступають в засобі платежу всюди де є кредит.

Основними принципами кредитування є:

*цільове призначення позички;

*строковість передання коштів кредитором позичальнику;

*повернення позичальнику коштів кредитору в повному обсязі;

*забезпеченість позички;

*платність користування позиченими коштами.

Цільове призначення позички полягає в тому, що економічні суб’єкти, що виявили намір вступити в кредитні відносини, повинні заздалегідь чітко визначити, на яку ціль будуть використані кошти. Визначену ціль повинні однаково розуміти й оцінювати обидві сторони, погоджуючись на її кредитування.

Строковість позички передбачає, що вільні кошти кредитора передаються позичальнику на чітко визначений строк, який сторони повинні узгодити в момент вступу в кредитні відносини. Строковість впливає з цільового призначення позички і сама слугує передумовою для подальшого розгортання кредитних відносин між сторонами позички: визначення плати за позичені кошти, порядку повернення коштів тощо.

Повернення позиченої вартості кредитору означає, що позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичку вартості. Визначення строку позички при укладенні відповідної угоди зовсім не гарантує того, що вона буде погашена якраз у цей термін. Але якщо навіть вона погашається в установлений термін, це не значить, що вся позичена вартість повернута. Девальвація валюти позички , інфляція можуть знецінювати грошову одиницю та основну суму грошової позички, тому у разі повернення номінальної суми позички кредитор зазнає збитків.

Забезпеченість полягає в тому, що кредитор при наданні позички мусить вжити додаткових заходів щодо гарантування повернення позички у визначені строки. Додатковими ці заходи є відносно принципів цільового спрямування та строковість позички, які за своєю сутністю поверненню позички.

Забезпеченням позички може бути майно (нерухоме, рухоме, цінні папери, валютні цінності), що береться у заставу, а також зобов’язання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, поручительства). Розмір майнового забезпечення звичайно встановлюється на рівні, що перевищує розмір позички, на випадок зниження ринкової ціни застави.

Платність користування позичкою полягає втому, що позичальник повертає кредитору не тільки основну суму боргу, а й сплачує додаткові кошти в формі процента Для встановлення такого принципу є вагомі економічні підстави. Адже коли кредитор передає свої вільні кошти в позичку, то зазнає при цьому подвійних втрат:

*втрачає дохід, який припадає на вилучену ним з обороту частину коштів, що стає джерелом кредиту;

*втрачає ті переваги та зручності, які властиві утриманню вивільне

них з обороту коштів у ліквідній формі.

Усі принципи кредитування тісно між собою пов’язані, оскільки випливають із сутності кредиту і тільки в комплексі можуть забезпечити її реалізацію