
- •12.Системи координат і координатна «прив’язка» матеріалів дз
- •13.Попередня обробка цифрових матеріалів дз: геометрична, радіометрична та атмосферна корекції.
- •14. Основні геометричні властивості аеро- та космознімків.
- •15. Стереофотограмметрія. Основи, способи формування 3-д зображення, область застосування, вирішувані задачі.
- •16.Загальні принципи дешифрування даних дз. Дешифрувальні ознаки.
- •17.Дешифрування гірських порід із субгоризонтальним та нахиленим заляганням.
- •18. Дешифрування складчастих структур і розривних порушень.
- •19.Дешифрування вивержених та метаморфічних порід.
- •20.Дешифрування четвертинних відкладів.
- •21.Дешифрування лінеаментів та кільцевих структур.
- •22.Тематичне картування за даними дз. Вегетаційні індекси.
- •23.Автоматизована класифікація даних дз.
14. Основні геометричні властивості аеро- та космознімків.
Центральна проекція: знімки умовно поділяються на планові та перспективні. А перспективні у свою чергу – з видимим горизонтом та невидимим. Плановий знімок – знімок, у якого відхилення центральної вісі від вертикалі.
т.S-вузлова точка; т.O- центральна точка знімку; a,b- центральна проекція т. А і т.В денної поверхні; a0 ,b0 – ортогональна(ортографічна) проекція точок А, В, що розташовані на денній поверхні; промінь SO- центральна вісь знімку; fk – фокусна відстань. Визначення місцеположення знімку на місцевості: прив’язка знімків здійснюється за характерними точками, що близькими за висотою. Визначення масштабу аеро- та космознімку:1/ m= fk /H, де H= SO – відстань знімання, m – показник масштабу. У випадку відсутності інформації про фокусну відстань і відстань знімання, масштаб знімку визначається за допомогою крупно масштабної топографічної карти: M/m=d/D, де d- відстань між 2-ма характерними точками, D - відстань між тими самими точками, але на карті, М= знаменник масштабу топографічної карти. Особливі вимоги для контурних точок:1) перевищення між точками має бути до можливості найбільшим; 2) прямолінійний відрізок, що з’єднує точки має проходити в околі+- 1см відносно центральної точки знімку; 3) відстань контурних точок від центр. Точки має бути не < 3 – 4 см і по можливості рівновіддаленими від центр. Точки; 4) графічна точність визначення координат точок має бути не > 0,1 мм; 5) вибирається щонайменше 2 пари контурних точок, що знах. У вершинах приблизно рівностороннього прямокутника.
15. Стереофотограмметрія. Основи, способи формування 3-д зображення, область застосування, вирішувані задачі.
Принцип формування стереозображень полягає у розділенні оптичних променів від лівого і правого аерофотознімків з метою їх роздільного спостерігання лівим і правим оком. 2 й спосіб: принцип формування стереозображень – анагліфічний. Зображення або цифрові або діапозитивні через проектор просвічуються червоним(ліве), бірюзовий(праве). Головний недолік – швидко стомлюються очі. Основи стереофотограмметрії: в основу різних вимірів на стерео моделях зокрема визначення висотних перевищень точок місцевості над обраним рівнем приведення лежить явище паралаксу(принцип вимірювання повздовжніх паралаксів). Загалом в геології застосування визначаються координати планового положення на місцевості(x, y) і висоти (z). Повздовжній параллакс – різниця абсцис однакових точок місцевості, що ідентифікуються на лівому і правому знімках.
В – базис фотографування, fk – фокусна відстань камер; а1, а2, d1, d2 – точки проекції відповідно т. АД, які на поверхні на площину фотознімку, РА- паралакс
16.Загальні принципи дешифрування даних дз. Дешифрувальні ознаки.
Використання матеріалів ДЗ для цілей геологічного дешифрування базується на тісних зв’язках між геологічними явищами, формами і процесом та відображенням ситуації на знімках. Встановлення і локалізація таких зв’язків і складають сутність геолог. Де шифр. Основні задачі: -виявлення й оконтурення літологічних комплексів за типовими характерними ознаками(фототон, мікрорельєф); -виявлення і простеження елементів теконічної будови території; -визначення геоморфологічних форм та встановлення зв’язку між ними і глибинною будовою; -виявлення на знімках пошукових ознак на певні види корисних копалин. Критерії дешифрування знімків поділяються на 2 групи: прямі і опосередковані. Прямі у свою чергу поділяються на геометричні та фотограмметричні, а опосередковані: 1) геоморфологічні ознаки, які пов’язані з гідро мережею і її закладеннями в сучасному рельєфі, умови залягання порід, тектонічна будова території і її фізико- географічні особливості; 2) геоботанічні – базуються на існуванні зв’язків(літо- геохімічні) мі певними видовим складом рослинності і типом гірських порід та/або геохімічної обстановки, але геоботанічні критерії діють не завжди; 3) антропогені. Прямі ознаки. Геометричні ознаки – конфігурація у площині геолог. Об’єктів, їхні лінійні форми та розміри. Фотограметричні – фототон зображення( для чорно- білих) і кольрові. Інтенсивність фототону або кольору залежить від: спектрально- відбиваючої здатності, будови і речовинного складу, ступеня і кута освітлення, спектрального діапазону дослідження і від типу плівки для аерофотознімків. Геоморфологічні ознаки: переважним чином в геоморфологічному відношенні найкраще в рельєфі виявляються механічно міцні породи. Форми рельєфу, що утворюються такими породами зазвичай виявляються у вигляді терас, уступів, грабенів в умовах сильно розчленованого рельєфу і у вигляді плато та бронюю сих горизонтів у випадку спокійного рельєфу(з невеликими кутами нахилу).