Передмова

Друга половина XX ст.. початок XXI ст. характеризувалися різким збільшенням обсягу суспільного виробництва у світі (в 7 разів із 1950 по 1990 рр.), появою нових видів техніки й сучасних, у тому числі високих, матеріале й енергозберігаючих, наукомістких технологій. Почалася третя технологічна революція в історії людства, з'явилося постіндустріальне суспільство з високим рівнем інтелектуальної складової праці, що прийшло на зміну індустріальному суспільству конвеєрного виробництва. Різке збільшення обсягу використовуваної інформації привело до створення інформаційного світу.

Все більше людей зайняті обробкою інформації за допомогою ЕОМ: у США більше 80% працездатного населення,- в країнах Західної Європи і Японії - більше 70%, в Україні - більше 50%. Електронно-обчислювальна техніка виступає тут як інструмент вирішення виникаючих історичних завдань, у першу чергу, пов'язаних з обробкою матеріалів і використанням енергії, для створення потрібних людям матеріальних виробів.

Швидка зміна технологій вимагає відповідної перебудови напряму діяльності працівників, які протягом свого трудового життя повинні 4-5 разів міняти сферу діяльності, одержуючи доступ до високих технологій. Однак лише 5% економічно активного населення України, 56% у ФРН і 43% у США може бути віднесене до категорії фахівців із вищою кваліфікацією.

Сучасна технологічна епоха загострила проблему взаємодії природи, людини й технологічного середовища. Технології виробництва не мають шкодити людині й оточенню. Тому технологічний етап науково-технічного прогресу визначає пріоритети способу виробництва над результатами діяльності з урахуванням її соціальних, економічних, екологічних, психологічних, етичних та інших чинників і наслідків.

Людина в сучасному технологічному світі має усвідомлювати себе господарем усього сущого, здатною оцінювати відповідність своїх дій інтересам природи й суспільства. Вона повинна бути спеціально підготовленою до гармонійного існування в інформаційно та технологічно насиченому світі. Жити в такому світі й не знати його - небезпечно.

Отже, запровадження у виробництво нової техніки й технологій, становлення і розвиток ринкових відносин та нових форм господарювання, зростання обсягу знань про перетворення матеріалів, енергії й інформації в інтересах людини, про загальні принципи цих перетворень вимагають підвищення рівня технологічної культури підростаючого покоління.

Шлях до високої технологічної культури лежить через ефективну технологічну освіту. А це призвело до введення в навчальні плани загальноосвітніх шкіл багатьох країн світу освітньої галузі або навчального предмета «Технологія», який обов'язково вивчається в школах Великої Британії, Франції, ФРН, США, Австралії, Ізраїлю. Нідерландів, Росії, Швеції. Болгарії. Казахстану й багатьох інших країн. Вона входить у перелік обов'язкових предметів для всіх учнів. Наявність «Технології» в навчальному плані активно підтримується промисловістю й бізнесом цих країн, тому що цей предмет спрямований на розвиток творчих

здібностей учнів і включення їх у творчу працю.

Треба однак відзначати, що предмет, який презентує освітню галузь, у Великій Британії називається «Дизайн і технологія» і вивчається з 1 по 13 класи, в Ізраїлі -«Наука й техніка», в Росії «Технологія», яка представлена двома напрямами «Техніка і технічна творчість» і «Культура побуту і художньо-декоративна творчість».

Технологічна освіта підростаючого покоління на порозі третього тисячоліття стала необхідною складовою загальної середньої освіти, важливою умовою цілісного й гармонійного розвитку особистості школяра. Важливість її здійснення в школі відзначалася і в резолюції «Освіта для інноваційних суспільств у XXI столітті» саміту Великої вісімки, проведеного в м. Санкт-Петербурзі 16 липня 2006р., де говорилося, шо дана спільнота буде сприяти впровадженню високих стандартів, особливо в сфері вивчення математики, природничих, технічних, прикладних наук й іноземних мов на всіх рівнях освіти. В зв'язку з цим навчальні програми початкової й середньої школи мають стимулювати більш інтенсивне вивчення математики, природничих наук та інженерії, а також розвиток критичного мислення й здатності до вирішення проблем. Ми вітаємо зусилля країн, що розвиваються, спрямовані на підвищення якості викладання математики, природничих наук і технічних дисциплін у початковій і середній школі.

Концепція технологічної освіти ґрунтується на таких теоретико-методологічних засадах:

1. Проблема формування творчої особистості багато десятиліть є предметом уваги педагогів усього світу. Поряд із багатьма іншими якостями школа має сформувати в учнів потребу в самостійній творчій діяльності. Вітчизняні педагоги завжди надавали цьому надзвичайно великого значення, ставлячи в центрі вирішення проблеми залучення учнів до трудової діяльності. Будь-які спроби уникнути праці закінчуються неприємностями як для особистості, так і для

суспільства в цілому. Цю закономірність виявив свого часу ще К.Ушинський, виходячи із того, що вільна праця необхідна людині сама по собі, для розвитку й підтримки в ній почуття людської гідності. Він підкреслював, що якби люди винайшли філософський камінь, то біда була б ще невелика: золото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, із якого вискакує все, чого душа бажає, або винайшли б машину, яка повністю замінила б усяку працю людини, тоді б припинився розвиток людства: неробство й дикість панували б у суспільстві.

За К. Ушинським, тільки внутрішня духовна животворна сила праці є джерелом людської гідності, а разом із тим, і моральності, і щастя. Цей животворний вплив особиста праця має лише на того, хто працює. Матеріальні результати праці можна успадкувати, купити, відібрати; але внутрішньої, духовної животворної сили праці не можна ні успадкувати, ні купити, ні відібрати - вона залишається в того, хто працює.

Про значну роль праці в розвитку особистості заявляли відомі педагоги А. Макаренко, С. Шацький, В. Сухомлинський, і. Ткаченко та інші.

2. Зміна освітніх парадигм у нашій країні з «педоцентризму» на «дитиноцентризм» передбачає, що мета розвитку дитини є провідною по відношенню до засвоєння змісту, який, у свою чергу, є лише засобом розвитку дитини.

3.Теорія розвитку змісту освіти свідчить як мінімум про дві детермінанти, які визначають зміст освіти: інваріантно-діяльнісні сторони особистості і генеральні галузі наукового знання. У відповідності до такого підходу, перетворювальній діяльності з матеріальними об'єктами відповідають практичні науки і їм, у свою чергу, має відповідати навчальний предмет, або освітня галузь у навчальному плані, інтерактивна за своєю суттю.

4.Склалася нова галузь філософії - філософія технології. Тут можна виділити декілька основних напрямів. По-перше, це дихотомія «технологія - техніка» (в англомовних країнах - це філософія технології, в німецькомовних - філософія техніки). По-друге, це інженерна філософія технології (або парадигма «технологія як прикладна наука»).

5.Формується нова галузь наукового знання - технологічні знання, які є рядоположними з природничо-науковими знаннями. Існують різні підходи до класифікації технологічних знань. Найбільш розповсюджений - за рівнем генералізації: на одному кінці спектра перебувають систематизовані й формалізовані знання інженерів, на іншому - приховані знання ремісників.

6.Високий рівень освіченості може бути досягнутим за умови високого рівня мотивації учнів. Основним засобом розвитку мотивів у сучасних умовах є гуманітаризація освіти й відмова від тсхнократизації, а тому надзвичайно важливо розвивати технологічну освіту в гуманістичній парадигмі.

7.Ринкові відносини також серйозно вплинули на формування концепції технологічної освіти. Орієнтація на споживача, на ринок, на покупця, а не на усереднену людину - важливі і невід'ємні риси технологічної підготовки.

Об'єктивна необхідність технологічної освіти обумовлена тим, що практика політехнічної, трудової й професійної підготовки школярів, яка склалась сьогодні, безсистемно розкиданий по навчальних предметах практичний матеріал у вигляді прикладів із життя не дозволяє в повному обсязі реалізувати принципи системностій цілісності. Загальноосвітні предмети мають невелику технологічну спрямованість.

8. Розрізнені шкільні навчальні предмети не можуть у повному обсязі забезпечити розвиток в учнів технологічного світогляду й мислення, сформувати уявлення про технологічні процеси на мета-, макро-, меза- та мікрорівнях, показати загальне значення технологій. Тому технологічна освіта передбачає перехід від предметного до проблемно-орієнтованого навчання. Школі потрібні інтегровані галузі знань, побудовані на міжпредметній основі.

У сучасному виробництві швидко змінюються технології виробництва (у розвинутих країнах ця зміна проходить кожні 2-3 роки), тому людині необхідно постійно підвищувати свою загальну й технологічну підготовку. Попередній лозунг: «Знання на все життя», - замінюється установкою: «Знання через усе житгя». Отже, акцент в освіті треба перемістити з оволодіння званнями, вміннями й навичками на формування потреби в знаннях і навичках самоосвіти.

Концепція складена з урахуванням сучасного стану, вітчизняного та зарубіжного досвіду технологічної підготовки і перспектив розвитку суспільного знання, спрямована на формування технологічної культури особистості школяра відповідно до вимог часу й основних положень Конституції України, Законів України «Про освіту»,«Про загальну середню освіту», Національної доктрини розвитку освіти в XXI столітті, Концепції профільного навчання, Державного стандарту освітньої галузі «Технологія».