
- •36.Філософський зміст проблеми буття: особливості розуміння поняття “світ”
- •Уявлення про буття в історії філософії.
- •Види і структурні рівні матерії. Форми руху матерії
- •Простір і час як форми існування матерії
- •42.Загальні уявлення про теорію пізнання, її предмет і метод
- •Проблема пізнання в історико-філософському контексті
- •Основні форми чуттєвого та раціонального пізнання
- •46.Істина та її критерії. Види істин
- •47.Структура та основні форми наукового пізнання
- •Соціальні інститути у структурі суспільства
- •Основні етапи взаємодії людини і природи
- •Коеволюція в контексті взаємодії суспільства і природи
- •Географічне середовище” та „географічний детермінізм”
- •Філософський зміст екологічної проблеми
- •Людина як предмет філософського осмислення. Проблема людини в історії філософської думки
- •Єдність природного та соціального в людині
- •Індивід, індивідуальність, особа, особистість
- •Типи особи
Типи особи
Всі люди є унікальні і неповторні, і разом з тим мають загальнолюдські характеристики. Різні природні задатки, свідомість, діяльність, ставлення до життя, світогляд, потреби, мету кожної людини врахувати неможливо. Разом з цим у багатьох людей є багато соціально-спільного, тобто такого, що має суттєве значення для суспільства. Одна з перших типізацій особистості була здійснена на основі тотожності характеру і темпераменту людей. Її здійснив античний лікар Гіппократ, давньогрецький філософ Арістотель, пізніше розвивав німецький філософ XVIII ст. І.Кант, а вже науково обґрунтував російський біолог XIX ст. Іван Павлов. Отже, за параметрами психіки виділяють чотири головні типи особи: сангвінічний: висока нервово-психічна активність, багатство міміки, емоційна вразливість, мобільність; холеричний: надзвичайно висока нервово-психічна активність і енергійність дій, різкість і стрімкість рухів, висока імпульсивність, неврівноваженість, запальність, яскравий вираз емоційних переживань; меланхолічний: стриманість та приглушеність дій, глибина та стійкість почуттів при слабкому зовнішньому їх виразі; флегматичний: низький рівень активності поведінки, стриманість, повільність дій, спокійність міміки, мови, постійність та глибина почуттів і настрою.
Більш поширеною сьогодні є типізація особи, яку здійснив К.- Г. Юнг за такими ж ознаками на інтровертів (звернених на себе) та екстравертів (звернених на зовнішній світ) .
Цікаву типізацію особи запропонував у 70-х роках ХХ ст. психолог Борис Додонов. Взявши за основу типізації головний вид діяльності людини, від якої вона отримує максимальне задоволення, він виділив наступні типи особистості: альтруїсти: отримують задоволення від допомоги іншим); егоїсти: люблять лише себе і вся діяльність спрямована лише на задоволення власних потреб; практичний тип: максимум задоволення від продуктивно-корисної праці; гностичний тип: задоволення в пізнанні, науці, спостереженні. Приблизно таку ж саму типізацію особи пропонує психолог Євген Шаров, який, досліджуючи особливості життя та навчання студентів, виділив такі типи, як гедоніст: головний принцип життя – отримання задоволення; діловий тип; інтелектуал.
Типізація особи здійснюється також за ознаками соціального типу, психологічного складу, характеру, темпераменту на три відносно самостійні категорій: рядову, історичну, видатну особу. Усі типи особи живуть і діють у певному історичному середовищі, а їх творчість зумовлена економічними, соціальними, культурними, психологічними чинниками, тобто носить детермінований характер.