3.7. Робота генераторів

У РЕЖИМІ СИНХРОННИХ КОМПЕНСАТОРІВ

У ряді випадків для підтримки необхідного рівня напруги в системі доцільно генератори використовувати як синхронні компенсатори. Включений в мережу генератор переводиться в режим синхронного компенсатора припиненням подачі в турбіну енергоносія (пари або води). На гідротурбіні потім зривається вакуум, а якщо робоче колесо розташоване нижче за рівень води в нижньому б'єфі, то додатково виробляється відтисканням води тиском повітря з ресиверів. Видалення води з області робочого колеса скорочує до мінімуму втрати на його обертання.

Тривале обертання парових турбін, за винятком деяких типів потужністю менше 6 МВт, в безпаровому режимі не допускається через можливість перегріву лопаток ротора. Останнім часом для усунення перегріву лопаток застосовують схеми вентиляції турбін невеликою кількістю пари, що дозволяє використовувати потужні турбогенератори як синхронні компенсатори без від'єднання від турбіни.

Регулювання реактивного навантаження на генераторі, переведеному в режим компенсатора, виконується зміною струму в роторі.

У разі використання турбогенератора як синхронний компенсатор при тривалому простої турбіни в ремонті або з інших причин муфта між генератором і турбіною розбирається. Установкою спеціальних упорів обмежується осьове переміщення ротора генератора. Змащення підшипників генератора виконується від маслонасосів турбіни з установкою заглушок на напірні маслопроводи до підшипників турбіни. Як правило, пуск від'єднаного від турбіни генератора виконується підніманням швидкості обертання з нуля від іншого генератора. Такий пуск називається частотним. При частотному пуску потужність провідного (розвертаючого) генератора щоб уникнути його перевантаження повинна складати не менше однієї третини потужності веденого (розкручуваного) генератора. Обидва генератори до пуску включаються на резервну систему шин.

До пуску на веденому генераторі включається маслонасос для прогрівання масла в підшипниках до температури 35—40 ⁰ С. Готуються до поштовху турбіна і провідний генератор. Після того, як всі підготовчі роботи закінчені, включається АГП і на провідному генераторі встановлюється струм збудження, рівний струму, який забезпечує номінальну напругу статора при XX генератора. На веденому генераторі встановлюється струм збудження, рівний половині струму, що забезпечує номінальну напругу статора при XX. Потім без зволікання виконують пуск провідної турбіни з мінімально можливою первинною швидкістю обертання. Зразу ж повинне початися обертання ротора веденого генератора. Якщо ротор веденого генератора не зрушиться з місця або за показами амперметрів статора і ротора спостерігатимуться його гойдання, слід трохи збільшити струм збудження провідного генератора.

Якщо з пуском турбіни почнеться синхронне обертання ротора веденого генератора, швидкість обертання обох генераторів плавно піднімають до номінальної. Регулюванням струму збудження вирівнюють ЕРС генераторів для зниження до мінімального значення зрівняльного струму між статорами генераторів і потім виконують синхронізацію обох генераторів з мережею.