
- •Професія режисера, його місце і значення в творчому процесі
- •Монтажний лист – графічний виклад постанов чого плану.
- •1.Емоційно – виразні засоби впливу в театральних заходах.
- •2.Особливості роботи режисера над концертним номером
- •1.П’ять принципів системи к.С. Станіславського – основи виховання актора
- •1.Робота режисера над масовими сценами
- •1.Режисерська діяльність л. Курбаса.
- •2.Улаштування сцени.
- •1.Мізансцена - мова режисера
- •2.Основні прийоми активізації глядача.
- •1.Конфлікт як двигун сценічної дії.
- •2.Форми монтажу.
- •1.Особливості режисури тематичного театралізованого концерту.
- •2.Сценарно – режисерський хід як образний прийом, зєднання матеріалу в ціле.
- •1.Відмінності масового свята від театрального видовища.
- •2.Монтаж творчий метод режисера. Види монтажу.
- •1.Запропоновані обставини за визначенням к.С. Станіславського
- •2.Робота режисера над постанов чим планом
- •1.Сценічна дія - основний матеріал театрального мистецтва.
- •2.Художній образ вистави. Основні види.
- •1.Особливості режисури масового свята просто неба
- •2.Побудова сценічного простору
- •1.Н.Данченко про три функції режисера.
- •2.Робота режисера по створенню атмосфери.
2.Основні прийоми активізації глядача.
Активізації глядача
Основними прийомами активізації масової аудиторії в процесі запрограмованої театралізованої дії є :
- вербальна активізація, що дає учасникам можливість самовираження за допомогою слова ;
- Фізична активізащція, що спонукає масу до руху , переміщенню та до інших фізичних дій ;
- художня активізація, що стимулює емоційну сферу учасників і викликає
їхню художню самодіяльність
Ці прийоми допомагають організувати реальну дію мас, що є суттю
театралізації як творчого методу.
До основних типів реальної дії відносяться :
1 . Колективні виходи и хід - вони можуть бути як прологом , що дає емоційний настрій всім учасникам , активно включає їх у те , що відбувається ,так і кульмінацією - проявом вищого ступеня ентузіазму тими , що зібралися на святі і були підготовлені до цього всією художньою дією , що розгорталася.
2. Колективні виступи, перегукування, що перетворюють свято на колективну трибуну.
3. Церемоніальна дія (запалювання вогню, естафета).
4. Ігрова дія .
Свято повинно бути організоване , лише тоді воно справить високо естетичне враження.
Білет №6
1.Конфлікт як двигун сценічної дії.
Конфлікт у сценарному творі.
Конфлікт – це рушійна сила сюжету твору і сценічної дії. Він мотивує появу
та рух у сценарному творі худоніх номерів й інших документально-художшх матеріалів. Конфлікт — це завжди боротьба, зіткнення протилежних думок, це завжди «удар» і відповідь на нього. I коли в сценарії його нема, захід перетворюється на збірний концерт з окремими художніми номерами, який рухається тільки завдяки оголошенням ведучого.
Конфлжт з'являеться там, де є непорозуміння та незгода, там, де Добро збирається дати бій Злу. А це значить, що при створенні сценарію режисер-сценарист повинен ставити питания (проблему), яке викликало б незгоду іншої сторони.
Без конфлікту нема заходу — це аксіма.
Конфлікти можуть бути особисті, групові, соціальні, куль-турні, політичні тощо. Конфліктуючі сторони можуть бути представлені двома чи декількома персонажами-антагоністами. Інколи це герой і вороже до нього суспільство, герой і сила природи.
Що може бути причиною конфликту? Фактично, це погляди героїв на життя в цілому, на конкретні життєві ситуації, один на одного. У центрі конфлікту може постати розбіжність між ідеалом та дійсністю тощо.
Конфлікт може розвиватися тільки в активних діях героївв. Адже це зіткнення різних точок зору, виражене у вчинках і словах. Із цих вчинків і слів героїв формуеться, по-перше, наше уявлення про їхні характери, по-друге, про причини та розвиток їх протистояння. Це взаємопов'язано: характери визначаються поведінкою героїв у конфлікті, а конфлікт — позицією героїв у запропонованих сценаристом обставинах.
Розглянемо особливості конфлшту в сценарному творі.
У драматичних творах у боротьбі конфлттуючих сил завжди є зміст цієї боротьби. Кожна трупа чи герой мають своє розуміння суті протистояння та чітку кінцеву мету, до якої вони цілеспря-мовано (кожен своїм шляхом) прямують. Зміст конфлікту — це не завжди битва світів. Протистояння базується на повсякденних непорозуміннях, сутичках, незгодах. Усе, як у житті.
Обов 'язкові складові конфлікту — предмет протистояння, роз-ташування конфліктуючих сил у боротьбі таїї характер.
Для прикладу проаналізуємо конфликт у театралізованому заході, де розроблялася тема Великої Вітчизняної Війни. За сюжетом трупа журналістів була шокована, коли побачила на прилавках базару ордени та медалі ветеранів. Їх продавали! Журналісти запитали продавців: «А хіба продаються героїзм та бойова слава?!». I отримали відповідь: «Сьогодні продається все!».
Зміст конфлікту — у жадібності та нерозумінні деяких людей, що героїзм і слава батьків не продаються. Зміст конфликту — це суть суперечностей, яі виникають між конфліктуючими силами.
Предмет конфлтту — ордени та медалі, які символізують героїзм і славу предків.
Розташування сил у конфлікті: «ЗА» — продавці орденів та медалей, «ПРОТИ» — група молодих журналістів.
Характер конфлікту — серйозний, відповідальний, драматичний. Відповідно, буде серйозним і жанр.
Звертаємо увагу на те, що в конфлікт має бути закладене важливе актуально соціально-етичне питания, яке потребує виршення і привнесе у твір глибинний зміст.
Предмет конфлікту повинен бути чітко визначеним, щоб глядач розумів, що стало каменем спотикання, що примусило окремі групи (героя) стати на шлях боротьби. Режисер-сценарист має окреслити кінцеву мету кожної конфліктуючої групи, вибудувати та розташувати конфліктуючі сили в часі і просторі, розгорнувши в сюжеті твору боротьбу, тобто дії кожної з груп для досягнення мети.
Трапляється, що за сценарієм у творі не подано конфліктуючих сил, немає цілеспрямованої боротьби між супротивниками. У такому випадку герої повинні рухатися вперед, долаючи на шляху до мети різні життеві перешкоди.
Конфлікт у сценарії може будуватися на основі об'єктивних протиріч, на зіткненні певних соціальних сил та тенденцій їх розвитку. Однак ці протиріччя, зіткнення, тенденції повинні бути конкретизованими, зрозумілими та доступними глядачеві. У таких випадках конфлікт чітко будується на подоланні конкретною людиною якихось перешкод, труднощів, протиріч. Вони можуть бути об'єктивними, які від людини не залежать: розруха, голод, хвороби, війна; і суб'єктивними: слабкість характеру, невпевненість у собі, гоноровість тощо.
Характер конфлікту залежить від того, на чому робимо акцент. Коли в основу сценарного твору покладено, наприклад, подвиг героя, то конфлікт буде служити тільки розкриттю художніх образів дійових осіб. Коли ж ми хочемо через подвиг героя розкрити витоки героїзму людей, то конфлікт буде засобом розкриття не тільки образів (художнього чи документального), а й самої ідеї театралізованого заходу в цілому.
Постає питания: як проявляється конфлікт і що є в сценарному творі його носієм?
У різних формах це відбувається по-своєму.
Конфліктні ситуації, визначені режисером-сценаристом, можуть бути закладені в текст ведучих театралізованого заходу, а художні номери та інший літературно-художній матеріал ілюструватиме правоту тез того чи іншого ведучого.
У театралізованих виставах, видовшцах та подібних заходах конфліктна ситуація найчастіше закладається в діалоги дійових осіб, які вступають у боротьбу, роблять конкретні вчинки, а художньо-документальний матеріал знаходить своє місце в сценарному творі як підтвердження правоти, думок, розповідей дійових осіб.
У театралгзовант концертах конфлікту, у його первинному розумінні, майже не буває. Тут головне — знайти сюжетний хід, за до-помогою якого буде рухатися дія, з'являтимуться художні номери.
Наголошуємо, що все залежить від режисерського задуму. Режисер-сценарист будує свій задум так, як йому диктує час та його розуміння визначеної проблеми в цьому часі. I коли йому треба буде вивести дві конфліктуючи сили — він їх виведе. А коли буде нагода показати, як бореться з перешкодами певна група — у творі така група з'явиться.
Конфлікт завжди має свій характер — комедійний, драматичний чи трагедійний. Робота над ним потребує від режисера-сценариста відповідних літературно-художшх засобів виразності. Це і пошук різноманітних ситуацій, в які потрапляють герої, і мова ведучих чи дшових осіб тощо.
Отже, підсумовуємо, що конфлікт у театралізованих заходах має тільки два основних напрямки.
Перший — це конфлікт, який перегукується з конфлжтом у драматичних творах (п'єсах), коли є чітко визначені дві (або і більше) протиборствуючі сили, які цілеспрямовано вступають у боротьбу. Це конфлікт антагоністичний, тобто непримиримий.
Другий — неантагоністичний, коли є тільки одна свідома сила, яка долає перешкоди на шляху до визначеної мети. Наприклад, у театралізованій виставі «Про наших людей заспіваємо пісню» у сюжеті одного з епізодів йшлося про те, як пожежа охопила склади з зерном. Люди кинулися на боротьбу з вогнем. I все, що вони робили протягом епізоду — це долали перешкоди до своєї мети, а мета — загасити пожежу і врятувати хліб.
Висновок: конфликт — це один з основних елементів у побудові сценарного твору. Його присутність у сценарії обов'язкова. Не може бути безконфліктних творів. Відсутнтсть конфлікту — це відсутність професійного подходу до створення сценарію клубного заходу.
Білет №6