2.Основні прийоми активізації глядача.

Активізації глядача

Основними прийомами активізації масової аудиторії в процесі запрограмованої театралізованої дії є :

- вербальна активізація, що дає учасникам можливість самовираження за допомогою слова ;

- Фізична активізащція, що спонукає масу до руху , переміщенню та до інших фізичних дій ;

- художня активізація, що стимулює емоційну сферу учасників і викликає

їхню художню самодіяльність

Ці прийоми допомагають організувати реальну дію мас, що є суттю

театралізації як творчого методу.

До основних типів реальної дії відносяться :

1 . Колективні виходи и хід - вони можуть бути як прологом , що дає емоційний настрій всім учасникам , активно включає їх у те , що відбувається ,так і кульмінацією - проявом вищого ступеня ентузіазму тими , що зібралися на святі і були підготовлені до цього всією художньою дією , що розгорталася.

2. Колективні виступи, перегукування, що перетворюють свято на колективну трибуну.

3. Церемоніальна дія (запалювання вогню, естафета).

4. Ігрова дія .

Свято повинно бути організоване , лише тоді воно справить високо естетичне враження.

Білет №6

1.Конфлікт як двигун сценічної дії.

Конфлікт у сценарному творі.

Конфлікт – це рушійна сила сюжету твору і сценічної дії. Він мотивує появу

та рух у сценарному творі худоніх номерів й інших документально-художшх матеріалів. Конфлікт — це завжди боротьба, зіткнення протилежних думок, це завжди «удар» і відповідь на нього. I коли в сценарії його нема, захід перетворюється на збірний концерт з окремими художніми номерами, який рухається тільки завдяки оголошенням ведучого.

Конфлжт з'являеться там, де є непорозуміння та незгода, там, де Добро збирається дати бій Злу. А це значить, що при створенні сценарію режисер-сценарист повинен ставити питания (проблему), яке викликало б незгоду іншої сторони.

Без конфлікту нема заходу — це аксіма.

Конфлікти можуть бути особисті, групові, соціальні, куль-турні, політичні тощо. Конфліктуючі сторони можуть бути пред­ставлені двома чи декількома персонажами-антагоністами. Інколи це герой і вороже до нього суспільство, герой і сила природи.

Що може бути причиною конфликту? Фактично, це погляди героїв на життя в цілому, на конкретні життєві ситуації, один на одного. У центрі конфлікту може постати розбіжність між ідеалом та дійсністю тощо.

Конфлікт може розвиватися тільки в активних діях героївв. Адже це зіткнення різних точок зору, виражене у вчинках і словах. Із цих вчинків і слів героїв формуеться, по-перше, наше уявлення про їхні характери, по-друге, про причини та розвиток їх протистояння. Це взаємопов'язано: характери визначаються поведінкою геро­їв у конфлікті, а конфлікт — позицією героїв у запропонованих сценаристом обставинах.

Розглянемо особливості конфлшту в сценарному творі.

У драматичних творах у боротьбі конфлттуючих сил завжди є зміст цієї боротьби. Кожна трупа чи герой мають своє розуміння суті протистояння та чітку кінцеву мету, до якої вони цілеспря-мовано (кожен своїм шляхом) прямують. Зміст конфлікту — це не завжди битва світів. Протистояння базується на повсякденних непорозуміннях, сутичках, незгодах. Усе, як у житті.

Обов 'язкові складові конфлікту — предмет протистояння, роз-ташування конфліктуючих сил у боротьбі таїї характер.

Для прикладу проаналізуємо конфликт у театралізованому заході, де розроблялася тема Великої Вітчизняної Війни. За сюжетом трупа журналістів була шокована, коли побачила на прилавках базару ордени та медалі ветеранів. Їх продавали! Журналісти запитали продавців: «А хіба продаються героїзм та бойова слава?!». I отримали відповідь: «Сьогодні продається все!».

Зміст конфлікту — у жадібності та нерозумінні деяких лю­дей, що героїзм і слава батьків не продаються. Зміст конфликту — це суть суперечностей, яі виникають між конфліктуючими силами.

Предмет конфлтту — ордени та медалі, які символізують героїзм і славу предків.

Розташування сил у конфлікті: «ЗА» — продавці орденів та ме­далей, «ПРОТИ» — група молодих журналістів.

Характер конфлікту — серйозний, відповідальний, драматичний. Відповідно, буде серйозним і жанр.

Звертаємо увагу на те, що в конфлікт має бути закладене важливе актуально соціально-етичне питания, яке потребує виршення і привнесе у твір глибинний зміст.

Предмет конфлікту повинен бути чітко визначеним, щоб глядач розумів, що стало каменем спотикання, що примусило окремі групи (героя) стати на шлях боротьби. Режисер-сценарист має окреслити кінцеву мету кожної конфліктуючої групи, вибудувати та розташувати конфліктуючі сили в часі і просторі, розгорнувши в сюжеті твору боротьбу, тобто дії кожної з груп для досягнення мети.

Трапляється, що за сценарієм у творі не подано конфліктуючих сил, немає цілеспрямованої боротьби між супротивниками. У та­кому випадку герої повинні рухатися вперед, долаючи на шляху до мети різні життеві перешкоди.

Конфлікт у сценарії може будуватися на основі об'єктивних протиріч, на зіткненні певних соціальних сил та тенденцій їх розвитку. Однак ці протиріччя, зіткнення, тенденції повинні бути конкретизованими, зрозумілими та доступними глядачеві. У таких випадках конфлікт чітко будується на подоланні конкретною людиною якихось перешкод, труднощів, протиріч. Вони можуть бути об'єктивними, які від людини не залежать: розруха, голод, хвороби, війна; і суб'єктивними: слабкість характеру, невпевненість у собі, гоноровість тощо.

Характер конфлікту залежить від того, на чому робимо акцент. Коли в основу сценарного твору покладено, наприклад, подвиг ге­роя, то конфлікт буде служити тільки розкриттю художніх образів дійових осіб. Коли ж ми хочемо через подвиг героя розкрити витоки героїзму людей, то конфлікт буде засобом розкриття не тільки образів (художнього чи документального), а й самої ідеї театралізованого заходу в цілому.

Постає питания: як проявляється конфлікт і що є в сценарному творі його носієм?

У різних формах це відбувається по-своєму.

Конфліктні ситуації, визначені режисером-сценаристом, можуть бути закладені в текст ведучих театралізованого заходу, а художні номери та інший літературно-художній матеріал ілюструватиме правоту тез того чи іншого ведучого.

У театралізованих виставах, видовшцах та подібних заходах конфліктна ситуація найчастіше закладається в діалоги дійових осіб, які вступають у боротьбу, роблять конкретні вчинки, а художньо-документальний матеріал знаходить своє місце в сценарному творі як підтвердження правоти, думок, розповідей дійових осіб.

У театралгзовант концертах конфлікту, у його первинному розумінні, майже не буває. Тут головне — знайти сюжетний хід, за до-помогою якого буде рухатися дія, з'являтимуться художні номери.

Наголошуємо, що все залежить від режисерського задуму. Режисер-сценарист будує свій задум так, як йому диктує час та його розуміння визначеної проблеми в цьому часі. I коли йому треба буде вивести дві конфліктуючи сили — він їх виведе. А коли буде нагода показати, як бореться з перешкодами певна група — у творі така група з'явиться.

Конфлікт завжди має свій характер — комедійний, драматичний чи трагедійний. Робота над ним потребує від режисера-сценариста відповідних літературно-художшх засобів виразності. Це і пошук різноманітних ситуацій, в які потрапляють герої, і мова ведучих чи дшових осіб тощо.

Отже, підсумовуємо, що конфлікт у театралізованих заходах має тільки два основних напрямки.

Перший — це конфлікт, який перегукується з конфлжтом у драматичних творах (п'єсах), коли є чітко визначені дві (або і більше) протиборствуючі сили, які цілеспрямовано вступають у боротьбу. Це конфлікт антагоністичний, тобто непримиримий.

Другий — неантагоністичний, коли є тільки одна свідома сила, яка долає перешкоди на шляху до визначеної мети. Наприклад, у театралізованій виставі «Про наших людей заспіваємо пісню» у сюжеті одного з епізодів йшлося про те, як пожежа охопила склади з зерном. Люди кинулися на боротьбу з вогнем. I все, що вони робили протягом епізоду — це долали перешкоди до своєї мети, а мета — загасити пожежу і врятувати хліб.

Висновок: конфликт — це один з основних елементів у побудові сценарного твору. Його присутність у сценарії обов'язкова. Не може бути безконфліктних творів. Відсутнтсть конфлікту — це відсутність професійного подходу до створення сценарію клубного заходу.

Білет №6