1.П’ять принципів системи к.С. Станіславського – основи виховання актора

П’ять принципів системи К.С. Станіславського – основи виховання актора

В основу виховання актора закладена система К.С.Станіславського і його вчення про п’ять принципів.

1.Принцип: головний – життєва правда. Дух системи Станіславського вимагає не прощати ні самому собі, ні своїм учням нічого приблизного, умовного, театрального, яким ефектним воно не було б . Це є шлях до істинної театральності . Але, якщо на сцену не слід допускати нічого, що заперечувало б життєву правду, це зовсім не означає, що на сцену можна тягнути з життя все, що тільки на очі попаде. Потрібен відбір. Але як відрізнити справжню правду мистецтва від того,що називається правдонькою.

Тут приходить на допомогу 2. принципів вчення Станіславського про над завдання. Над завдання – це те , заради чого художник хоче внести свою ідею в свідомість людей; те до чого прагне художник в кінцевому результаті. Надзавдання – це найбільше бажання художника, це вираження його ідейної активності, його направленості, його пристрасті в боротьбі за ствердження ідеалів.3. принцип – це принцип активної дії, який говорить про те, що не можна грати образи і пристрасті. Потрібно діяти в образах і пристрастях ролі. Неважко встановити, що всі вказівки Ст.. мають одну мету розбудити людську природу актора органічної творчості у відповідності з над завданням. Нічого умовного, нічого механічного, штучного не повинно бути, все повинно підкорятися вимогам органічності – 4 принцип Станіславського.

Кінцевим етапом творчого процесу в акторському мистецтві з т.з. Ст… є створення сценічного образу через органічне творче перевтілення актора в цей образ. Принцип перевтілення є – 5 принципом і вирішальним. Де нема художніх образів – там нема мистецтва драматурга. Тому завдання актора не займатися само показом, а розкрити перед глядачем створений ним образ.

Вимоги системи: привести в робочій стан інструмент актора – його організм, щоб він був готовим в кожну мить здійснити потрібні дії. Для цього потрібно вдосконалити як внутрішню так і зовнішню техніку актора.

Внутрішня техніка дає змогу знаходити акторові в собі вірне самопочуття, яке складається з таких елементів як: активна зосередженість (сценічна увага), вільне від перенапруження тіло (сценічна воля), вірна оцінка запропонованих обставин (сценічна віра) і виникають на цій основі потреба і бажання діяти.

Виховання актора в області зовнішньої техніки має мету зробити фізичний апарат актора(тіло) сприятливим внутрішнього імпульсу.

Почуття правди і почуття форми взаємодіючи народжують сценічну виразність акторської гри.

Чистота і чіткість зовнішнього малюнка в рухах і мові, простота і ясність форми вираження, точність кожної сценічної краски, кожного жесту і інтонації, а також їх художня закінченість роблять гру актора виразною.

Одним із важливих якостей високої акторської майстерності є здатність актора підпорядковувати свою гру ще й вимогам форми даної вистави. Одні вистави потребують монументальної і строгої форми, інші – легкості і рухливості, треті – ювілейного оздоблення, витонченості акторського малюнку, четверті вистави потребують яскравих побутових фарб.

Білет №3