1) За змістом:

Бюджетне право є підгалуззю фінансового права тому, що:

по-перше, включає в себе величезний масив фінансово-правових норм. Більша частина цих норм міститься в Бюджетному кодексі, в законах про Державний бюджет на поточний рік, інших законах і підзаконних актах, а також рішеннях органів місцевого самоврядування, що стосуються бюджетної сфери;

по-друге, володіє окремою системою принципів, що є спеціальними, доповнюючими щодо принципів фінансового права, і є обов’язковими для усіх інститутів бюджетного права;

по-третє, володіє власним видом юридичної відповідальності – бюджетно-правовою відповідальністю.

Предметом бюджетного права України є суспільні відносини, що складаються в процесі формування і виконання державного бюджету.

Склад бюджетного законодавства

Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є (ст.. 4 БКУ):

1) Конституція України;

2) Бюджетний кодекс України (Цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.);

3) закон про Державний бюджет України;

4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу;

(закони виставлені в чіткій ієрархії, тобто Закон Дпро державний бюджет не може суперечити Бюджетному кодексу України; немає постанов Верховної ради України)

5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті;

(1) немає розпоряджень Кабінету Міністрів України. Дивись, наприклад:

„Про схвалення Концепції реформування місцевих бюджетів” від 23 травня 2007 р. N 308-р;

Про вдосконалення структури розпорядників бюджетних коштів” від 31 травня 2006 р. N 296-р;

„Про перелік видатків державного бюджету на потреби оборони” від 13 вересня 2001 р. N 419-р; 2) з’являється новий акт: „Перелік бюджетних програм, по яких затверджуються порядки використання коштів державного бюджету, визначається дорученням Кабінету Міністрів України” (ст.. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”

6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієї статті;

(немає центральних органів, що не належать до виконавчої влади, зокрема, Рахункової палати України: Постанова Рахункової палати „Про затвердження Стандарту Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів”  вiд 27.12.2004  № 28-6)

7) рішення:

- органів Автономної Республіки Крим,

- місцевих державних адміністрацій,

- органів місцевого самоврядування.

13. 31. Сучасне поняття та проблеми правової регламентації суб’єктивного

14. бюджетного права. Суб’єкти бюджетного права.

бюджетне право розкривається через два елементи:

• Право власності на кошти бюджету;

• Право здійснювати владні функції в сфері бюджету.

З метою реалізації правомочностей власників органи держави і органи місцевого самоврядування наділяються спеціальною компетенцією, в тому числі й бюджетною компетенцією.

• В бюджетному праві чітко окреслені дані повноваження та їх гарантії, які в сукупності визначаються як бюджетна компетенція органів держави та органів місцевого самоврядування, а права держави та територіальних громад щодо бюджетних коштів як об’єкта їх власності отримали назву «бюджетні права».

Таким чином, бюджетні повноваження (права і обов’язки) України та територіальних громад сформованих в межах визначених адміністративно-територіальних утворень — це сукупність прав та обов’язків у галузі бюджетної діяльності, що регулюються нормами чинного законодавства і реалізуються відповідними представницькими і виконавчими органами влади.

Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами) (ч. 3 ст. 19 БКУ).

Держава, Автономна республіка Крим та територіальні громади стосовно власних грошових фондів можуть (як власники):

1) вчиняти щодо цього майна не просто будь-які дії, що не суперечать закону, а лише ті дії, які визначені законом та в законному порядку, врегульованому в бюджетно-процесуальному (або загалом фінансовому) законо­дав­ст­ві;

2) суб’єктивне право власності реалізується не одним суб’єктом, а цілим колом, що за фінансово-правовим законодавством визначається як система органів фінансової діяльності держави, які реалізують правомочності по володінню, розпорядженню або користуванню відповідними фінансовими публічними фондами коштів;

3) у правовідношенні власності на публічні фінансові фонди коштів вказані суб’єкти протистоять абсолютно усім іншим третім особам, оскільки на території держави практично не існує дієздатного суб’єкта, частину власності якого б, наприклад, шляхом оподат­ку­вання, регулярно не “привласнювала” держава, Автономна республіка Крим або певна територіальна громада;

4) підхід до формування власності приватних та публічних суб’єктів на кошти, з яких формуються фінансові фонди, діаметрально протилежний: якщо у держави від оподаткування залежить, скільки вона отримає у власність, то у приватних власників - скільки у них залишиться;

5) держава (наприклад, в особі уряду) зобов’язана звітувати перед усіма іншими суб’єктами (наприклад, в особі парламенту), про те, як вона здійснювала правомочності по володінню, розпорядженню та користуванню фінансовими фондами держави і є відповідальною перед народом України за ефективність управління даним майном, в той час як приватні суб’єкти власності здійснюють правомочності по володінню, розпорядженню та користуванню на власний ризик.

Згідно з Конституцією України бюджеті права (повноваження) держави можна об’єднати в такі групи:

• повноваження по здійсненню правового регулювання в галузі бюджету;

• повноваження з встановлення податків і обов’язкових платежів, які надходять на утворення державного і місцевих бюджетів, їх розподіл між державним бюджетом і місцевими бюджетами вищого рівня. Конституція, визначаючи основні напрямки діяльності держави, тим самим визначає і напрями видатків державного бюджету, оскільки витрати опосередковують здійснення функцій держави;

• повноваження по складанню, розгляду, затвердженню, виконанню бюджету та звіту про його виконання (Стаття 85 Конституції України);

• встановлення видів бюджетів, порядку і принципів їх об’єднання в бюджетній системі України (стаття 92 Конституції України);

• визначення видів видатків, які включаються в Державний бюджет України та місцеві бюджети. Стаття 95 Конституції України встановила, що виключно законом про Державний бюджет України визачаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків;

• визначення доходних джерел, які надходять у Державний та місцеві бюджети. Це випливає, по-перше, з статті 92 Конституції України, яка встановила, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України, а по-друге, стаття 143 вказує на те, що через органи місцевого самоврядування можуть вводитися місцеві податки і збори відповідно до закону,

• встановлення загального порядку формування видаткової частини бюджетів різного рівня. Згідно з положенням статті95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове скерування цих видатківвизначаються виключно законом про Державний бюджет. Цим самим встановлено, що видатки на загальносуспільні потребина всій території України встановлюються на підставі законодавства і це належить до повноважень України в особі Верховної Ради і Кабінету Міністрів;

• затвердження єдиної бюджетної класифікації. Чинну бюджетну класифікацію, єдину для всіх видів бюджетів, затвердив Міністр фінансівУкраїни.

• встановлення принципів і основ бюджетного процесу для всіх рівнів бюджетів здійснюється БКУ, але Закон України “Про місцеве самоврядування в статті 58 забороняє державним органам втручатися у процес складання, затвердження і виконання бюджетів місцевого самоврядування»;

• здійснення методичного керівництва в бюджетній діяльності та контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

• встановлення системи заходів по збалансуванню бюджетів усіх рівнів на підставі статтей 95 та 142 Конституції України, в яких приписано: Держава прагне до збалансованості бюджету України та бере участь у формуванні доходів бюджетівмісцевого самоврядування і фінансово підтримує його

15. Встановлення основ бюджетних повноважень органів місцевого самоврядування проведено в розділі XI Конституції України в статтях 142 та 143. Ці положення Конституції розвинені в Законі України “Про місцеве самоврядування” та в БКУ

16. 32. Сучасні проблеми правового регулювання бюджетного устрою та

2. Бюджетного системи. система та принципи міжбюджетних відносин

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Структура бюджетної системи України (ст. 5 БКУ).

• Бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів (ч.1 ст. 5 БКУ).

• Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування (ч. 3 ст. 5 БКУ).

• Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань (ч. 2 ст. 5 БКУ).

Складові частини бюджету (ст. 13 БКУ)

1. Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

2. Загальний фонд бюджету включає:

• 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

• 2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

• 3) фінансування загального фонду бюджету.

3. Спеціальний фонд бюджету включає:

1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Стаття 95 Конституції України:

«Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.».

Бюджетний устрій в Україні ґрунтується на принципах бюджетної системи, визначених Бюджетним кодексом України (стаття 7):

• 1) принцип єдності бюджетної системи України;

• 2) принцип збалансованості;

• 3) принцип самостійності ;

• 4) принцип повноти;

• 5) принцип обґрунтованості ;

• 6) принцип ефективності;

• 7) принцип субсидіарності;

• 8) принцип цільового використання бюджетних коштів;

• 9) принцип справедливості і неупередженості;

• 10) принцип публічності та прозорості;

• 11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу.

Бюджетний устрій - це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу.

Бюджетний устрій залежить від державного устрою. Україна - унітарна держава, в якій, відповідно до статті 7 Конституції, визнається і гарантується місцеве самоврядування, функціонування якого без власних бюджетів неможливо.

Виділяють два принципи бюджетного устрою:

• “Матрьошки” – єдиний Державний бюджет СРСР консолідував всі бюджети (за принципом «зібраної матрьошки», коли кожен нижчестоящий бюджет включався як складова частина до вищестоящого бюджету), затверджувався вищим законодавчим органом влади держави — Верховною Радою СРСР. 

• “Водоспаду” – бюджети відокремлені, затверджуються і виконуюються самостійно, кошти переміщуються через трансфери.

Бюджетний устрій включає:

• структуру бюджетной системы;

• принципи бюджетної системи;

• міжбюджетні відносини (види трансферів, умови їх здійснення); 

• склад та структуру бюджетів (загальний та спеціальний фонди, цільові бюджетні фонди, резервний фонд, стабілізаційний фонд, бюджет розвитку тощо)

• умови формування та використання бюджетних коштів (взаємовідносини з іншими позабюджетнихми фондами).

Міжбюджетні відносини — це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами.

Бюджетне регулювання передбачає надання коштів із загальнодержавних дохідних джерел, що закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижчих рівнів з метою збалансування їх на рівні, необхідному для виконання планів економічного і соціального розвитку на певній території (можливий і зворотній напрям руху фінансових ресурсів).

Міжбюджетні трансферти поділяються на (ст. 96 БКУ): 1) дотацію вирівнювання; 2) субвенцію; 3) кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; 4) інші дотації.

Дивіться:

1) БК України (глава 15 та 16);

2) Постанова КМУ від 8 грудня 2010 р. N 1149 “Деякі питання розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів”

3) Постанова КМУ від 15 грудня 2010 р. N 1132 “Про затвердження Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів”

4) Постанова КМУ вiд 24.12.2003  № 1994 “Про затвердження Методики розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів між районним бюджетом та бюджетами міст районного значення, сіл, селищ”

Принципи міжбюджетних відносин:

• ·  розподіл і закріплення видатків за рівнями бюджетної системи.

• ·  розмежування на постійній основі й розподіл по нормативах регулюючих доходів. Відповідно до податкового законодавства та БКУ за кожним рівнем бюджетної системи закріплюються конкретні доходи або в повному розмірі, або в певній частці, ці доходи називаються власними. ( Для покриття видатків власних доходів як правило буває недостатньо, тому з вищого бюджету частина доходів передається в нижчестоящі бюджети у вигляді %-х відрахувань, ці доходи називаються регулюючими.

• ·  рівність бюджетних прав суб’єктів бюджетного права залежно від рівня їх бюджету в бюджетній системі;

• ·  вирівнювання рівнів мінімальної бюджетної забезпеченості – бюджет будь-якого рівня повинен формуватися виходячи з мінімально припустимої вартості послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів, розраховуючи на одиницю населення (мінімальна бюджетна забезпеченість). Якщо недостатньо власних доходів на вирівнювання рівня мінімальної бюджетної забезпеченості з вищого бюджету виділяється трансфер, у формі дотації вирівнювання.

• ·  рівність усіх місцевих бюджетів у взаєминах з Державним бюджетом, ця рівність проявляється у встановленні єдиних нормативів відрахувань від доходів місцевих бюджетів, єдиного порядку сплати загальнодержавних податків, визначення єдиного підходу до формування трансферу, що надається до місцевих бюджетів.

Взаємодія між бюджетами різних рівнів проявляється в перерозподілі доходів, який здійснюється:

I. шляхом передачі частини регулюючих доходів у нижчестоящі бюджети. Бюджет будь-якого рівня формується за рахунок власних доходів, що регулюють доходів, а так само безоплатних перерахувань.

• Власні доходи бюджетів (коштик доходів – це види доходів, закріплені на постійній основі, повністю або частково за відповідними бюджетами законодавством.

• Регулюючі доходи бюджетів – це державі податки й інші платежі, по яких установлюються нормативи відрахувань до місцевих бюджетів (наприклад, податок з доходів фізичних осіб).