4.1. Cum temporale
Визначає тільки час, коли відбувалася дія головного речення. Частіше за все відноситься до теперішнього або майбутнього часу і вживається з praesens indicativi, futurum I, futurum II. Минулі часи індикатива зустрічаються рідше.
В головному реченні сполучникові quum (cum) temporale можуть відповідати такі слова: eo die, eo tempore, tum, tunc, nunc. Ці слова мають значний вплив на постановку дійсного способу при quum і є формальним свідченням того, що зв'язок між змістом головного і підрядного речень має виключно часовий характер. Якщо їх немає, то переважно ставиться при quum умовний спосіб, якщо мова йде про минулі події, так зване quum historicum.
Розглянемо приклади вживання часових речень quum temporale у творі Саллюстія “Bellum Catilinae”.
Operae pretium est , cum domos atque villas cognoveris in urbium modum exaedificatas, visere templa deorum, quae nostri maiores , religiosissumi mortalе, fecere. (Sall., 12) – Важливо є, коли ти дізнаєшся про будинки і вілли, створені на зразок міст, оглянеш храми богів, які зробили наші предки, найсвідоміші смертні.
У поданому реченні присудок підрядного речення cognoveris вжитий у Futurum II , що вказує на дію, майбутню по відношенню до дії головного речення.
4.2. Quum iterativum
Підрядні речення часу, які виражають повторюваність дії (в теперішньому, минулому або майбутньому), вводяться сполучником quum = «всякий раз, як»,
Який в цьому випадку називається quum iterativum.
Якщо дія підрядного і головного речень відбувається (відбулася, відбудеться) одночасно, то в підрядному реченні ставиться, як і в українській мові, той самий час, що і в головному реченні: praesens, imperfectum, futurum I.
Cum est (eram, erit) otium, poetarum libros lego (legebam, legam). – Коли (всякий раз як) є (був, буде) вільний час, я читаю (читала, буду читати) книги поетів.
Якщо дія підрядного речення попередня по відношенню до дії головного речення, в підрядному реченні ставляться часи індикатива за правилом:
Perfectum, коли в головному реченні вжитий praesens
Plusquamperfectum, коли в головному реченні вжитий imperfectum
Futurum II, коли в головному реченні вжитий futurum I.
Cum Romam veni (perfectum), scribo (praesens) ad te. – Коли (вякий раз) я приїжджаю в Рим, я пишу тобі.
На українську мову perfectum такого підрядного речення при praesens в головному перекладається теперішнім або майбутнім доконаного виду.
Cum Romam veneram (plusqumperfectum), scriberam (imperfectum) ad te. –
Коли (всякий раз як), я приїжджав до Риму, я писав тобі.
Cum Romam venero (futurum II), scribam (futurum I) ad te. – Всякий раз, як я буду приїжджати в Рим, я буду писати тобі.
(приклад).
У Саллюстія таких типів речень не зустрічаємо.
4.3. Quum historicum/narrativum
Quum «розповідне» вживається в розповіді про минулі події і вказує звичайно на глибокий внутрішній зв'язок між діями підрядного і головного речень: дія підрядного речення є необхідною умовою, без якої не могла б здійснитися дія керуючого речення. В підрядному реченні з Quum historicum вживається coniunctivus згідно з правилом consecutio temporum, а саме:
imperfectum coniunctivi означає дію одночасну із дією головного речення;
plusquamperfectum coniunctivi – дію попередню по відношенню до дії головного речення.
Речень з Quum historicum у Саллюстія виявлено не було.