3.3. Ablativus absolutus
Ablativus absolutus – це граматично незалежний від жодного члена речення дієприкметниковий зворот , що стоїть у ablativus і має значення обставини часу, причини, допусту, умови, способу дії. На українську мову цей зворот перекладається відповідними обставинними підрядними реченнями, іменниками з прийменниками та іноді дієприслівниковим зворотом.
Participium praesentis activi означає одночасну дію: Graeci advenientibus Persis Thermopylas ceperunt. «Греки, коли (= в той час, як) наближались перси (= під час наближення персів), зайняли Фермопіли».
Participium perfecti passivi означає дію попередню: Tarquinio Superbo expluso duo consules creati sunt. «Коли (після того, як) Тарквіній Гордий був вигнаний (після вигнання Тарквінія Гордого), були обрані два консули».
У старогрецькій мові йому відповідає зворот genetivus absolutus, у давньоруській та старослов’янській – давальний самостійний. У Ломоносова, наприклад, зустрічається такий зворот: «Бывшу мне на море, восстала великая буря» - Коли я був на морі, найшла велика буря. Особливі прислівникові звороти є у французькій, німецькій, англійській мовах.
Порівняймо два речення : Troia capta Aeneas in Italiam venit. «Коли Троя була взята, Еней прибув до Італії». Troia capta Graeci domos reverterunt. «Взявши Трою, греки вернулися додому».
Є очевидним, що ablativus absolutus можна перекладати дієприслівниковим зворотом тільки тоді, коли логічний виконавець дії в обох частинах речення один і той самий (греки взяли Трою і греки ж повернулися додому).
Оскільки дієприслівників теперішнього і минулого часу в дієслова esse не існує, то буває неповний Аblativus absolutus, що складається з логічного підмета та іменної частини присудка . У якості останньої зазвичай виступають іменники: adiutor «помічник», dux «вождь», testis «свідок», praetor «претор», auctor «діяч, радник», iudex «суддя», consul «консул», senex «старик», та інші і прикметники : vivus «живий», «здоровий», invitus «неохочий, проти волі», conscius «знаючий, свідомий», inscius «незнаючий, несвідомий» и др.: Natus est Augustus Cicerone et Antonio consulibus. «Август народився у час консульства Ціцерона і Антонія».
Наведемо приклади вживання Аblativus absolutus у творі Саллюстія “Bellum Catilinae”.
Sed civitas incredibile memoratu est adepta libertate quantum brevi creverit: tanta cupido gloriae incesserat (Sall., 7). – Але неймовірно пригадати, наскільки за короткий час держава зросла, отримавши свободу, і яке велике бажання слави з’явилося.
Аblativus absolutus у поданому реченні представлений виразом «adepta libertate», компонентом якого participium perfecti passivi, що вказує на дію, попередню до дії головного речення.
…in pace vero quod benificiis quam metu imperium agitabant et accepta iniuria ignoscere quam persequi malebant (Sall., 9). - …а насправді під час миру вони керували влідою більше доброзичливістю, ніж страхом, а отримавши образу, веліли прощати, ніж переслідувати.
У цьому реченні Аblativus absolutus – «accepta iniuria», де participium perfecti passivі вказує на попередність дії.
Розділ 4. Складнопідрядні речення
Підрядні речення часу в латинській мові мають чітко окреслені показники граматичної структури, такі як: спеціальні сполучники, сполучні слова, відповідні форми присудків. Визначальними семантичними компонентами , які формують часові відношення у складнопідрядних реченнях часу, є дієслова-присудки із значенням одночасності/неодночасності. Одночасність чи неодночасність дії виражається різними засобами – сполучниками, відповідними формами присудків, спеціальними частками тощо.
Сполучник cum ( quum, quom )- "коли" є одним з основних часових сполучників, що вказує на загальну співвіднесеність кількох ситуацій у часі. Він вживається як для вираження одночасності, переважно з однаковими формами присудків складових частин речення, так і для неодночасності дій. Сполучник cum звичайно класифікується як “загальночасовий”, як сполучник з недиференційованим часовим значенням.