4.3.4. Визначення колірного показника

Визначення в крові вмісту гемоглобіну та кількості еритроцитів не завжди дає змогу виявити характер анемії і відповідно її причини. Для цього додатково потрібно визначити співвідношення між кількістю еритроцитів і гемоглобіном, тобто вирахувати так звані індекси "червоної'" крові - колірний показник (КП), і середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ).

Колірний показник свідчить про насиченість еритроцитів (Ер₂) гемогло­біном (Hb) у хворої тварини, порівняно з аналогічним середнім показником у здорових тварин певного виду.

Визначають його за наступною формулою:

КП = (НЬ₂: Ер₂): (НЬ1 : Ер1) = (НЬ2* Ер1): (НЬ1 х Ер2)

де: НЬ2 і Ер2 - кількість гемоглобіну та еритроцитів у досліджуваної тварини; НЬ1 і Ер1 - середній вміст гемоглобіну та еритроцитів у здорових тварин даного виду.

КП =1,14.

КП - величина відносна. У здорових тварин він коливається в межах 0,85-1,15.

4.3.5. Визначення вмісту гемоглобіну в одному еритроциті

Середній уміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ) визначають ділення вмісту його в одному літрі крові на кількість еритроцитів у тому ж об'ємі.

ВГЕ = (134*10¹²)/(6,64*10¹²)=20 пг

В нормі ВГЕ для ВРХ становить 15-20.

4.3.6. Виведення лейкограми

Визначення загальної кількості лейкоцитів не дає уявлення про кількість окремих видів лейкоцитів. Такі данні можна отримати при дослідженні лейкограми - відсоткового співвідношення окремих форм лейкоцитів.

Лейкограму визначають на забарвлених мазках периферичної крові диференційованим підрахунком 100 або 200 лейкоцитів за методами Філіпченка або Меандра. Підрахунок проводять при великому збільшенні мікроскопа під Імерсійним об'єктивом. За методом Філіпченка підрахунок ведеться на початку, посередині, та в кінці мазка, або тільки посередині від одного краю до протилежного. За методом Меандра клітини рахують у чотирьох різних місцях мазка.

Мазки крові готують на чистому, знежиреному предметному склі. Для цього скло кип'ятять у розчині натрію двовуглекислого, промивають проточною водою, а потім дистильованою водою. Насухо витерте скло зберігають у банці з притертою кришкою в суміші спирт-ефіру порівну. Перед використанням скло виймають і протирають чистою сухою серветкою, не торкаючись поверхні скла руками.

Краплю крові для мазка беруть з вени вуха. Першу краплю крові витирають, а наступи) наносять на середину предметного скла біля одного з його країв. Попереду краплі ставлять шліфований край скла під кутом 45-50°. Після розтікання краплі по шліфованому краю, скло рухають по предметному склу до протилежного краю.

Мазок сушать на повітрі, по товстому краю простим олівцем або голкою наносять дата виготовлення, інвентарний номер або кличку тварини. Після висушування мазок фіксують шляхом занурювання в одну з наступних речовин: метиловий спирт або ацетон на 5хв, абсолютний етиловий спирт чи суміш спирт ефіру порівну - 15-20хв.

	Базо­філи	Еозино­філи	Нейтрофіли			Лімфо­цити	Моно­цити
			Юні	Паличко- ядерні	Сегменто-ядерні
Досл. тварина	0	0	0	3	33	62	2
Норма ВРХ	0-2	5-8	0-1	2-5	20-35	40-65	2-7