2.Діагностичне значення дослідження порушення вітаміну а і каротину

Каротин відноситься до групи пігментів каротиноїдів і являється про­вітаміном А. він міститься в рослинних кормах, а також в молоці, молозиві, яєчному жовтку, печінці, риб'ячому жирі і т. д. відомо декілька видів ізомерів каротину, з яких найбільше значення має β-каротин.

β - каротин - це ненасичений вуглевод з 11 подвійними зв'язками С40Н56, який в тонкому відділі кишечнику і в печінці з участю ферменту каротинази приєднує дві молекули води і перетворюється в дві молекули вітаміну А (ретинолу), що являється ненасиченим високомолекулярним спиртом С20Н29ОН.

Основним депо каротину і вітаміну А являється печінка, тут міститься 75-90% від загальної кількості вітаміну А в організмі. (Смірнов A.M. 1981)

Вітамін А всмоктується в кишечнику і переноситься з током крові в тканини і органи. Утворення вітаміну А із каротину відбувається в стінці кишечнику, печінці, молочній залозі.

Ферментативні системи організму ВРХ, порівняно з іншими видами тварин мають найнижчу здатність до трансформації каротину у вітамін А. Для ВРХ 1мг каротину еквівалентний 400 М.О. вітаміну А з коливаннями від 270 М.О. для каротину кукурудзяного силосу до 700-950 М.О. для каротину люцернової муки штучної сушки. Каротин перетворюється у вітамін А в основному в печінці, тому його концентрація в крові буває порівняно висока. У тварин цього виду частина каротину відкладається в печінці.

У свиней, птиці, овець, і коней майже весь адсорбований каротин переходить у вітамін А в кишечнику, тому в сироватці крові знаходять сліди каротину (Антохін Б.М. 1991р.).

Фізіологічне значення вітаміну А в організмі заклечається в тому, що він приймає участь в реакціях окиснення, що протікають в клітинах епітелію, входить до складу світлочутливого зорового пурпура (родопсина), сприяє біосинтезу холестерина, прискорює обмін фосфорних сполук, приймає участь в обміні речовин (білків, ліпідів, вуглеводів та ін.), підвищує опір організму до інфекцій і інвазій, приймає участь у процесах імуногенезу, в підвищенні фагоцитарної активності лейкоцитів і виробленні антитіл, стимулює ріст і розвиток тварин.

Зменшення кількості каротину в сироватці крові - гіпокаротинемія, а вітаміну А – А гіповітаміноз. А при дуже низькому змісті вітаміну А, або при повній його відсутності говорять про авітаміноз А. (Смірнов A.M. 1981р.)

Основна причина гіповітаміноза А - недостатнє надходження вітаміну А або каротину з кормом. Це відбувається при однотиповій годівлі по раціонах з дефіцитом сіна, трав'яної січки, трав'яної муки, сінажу і силосу доброї якості та інших кормів багатих вітаміном А і каротином. При згодовуванні

недоброякісних кормів сіна, що було пізно зібране або довго зберігалось розсипаним, силоса з дуже високим або низьким рН. (Анохін Б.М. 1991р.)

Вторинна або ендогенна вітамінна недостатність мас значно складніше походження. Цей стан пов'язаний з первинними захворюваннями, при яких: знижується асиміляція вітамінів з кормів внаслідок ураження шлунка, кишечника, печінки, підшлункової залози, серцево - судинної системи, порушується синтез вітамінів мікрофлорою шлунково - кишкового тракту або біологічно - активних сполук внаслідок патології окремих органів і недостатності ферментативних систем, які беруть участь у перетворенні окремих вітамінів,знижується депонування вітамінів, посилюється виведення вітамінів з організму внаслідок недостачі білка, ураження різних органів, хронічно перебігаючих інфекцій, збільшується потреба у вітамінах внаслідок підвищення до обміну речовин. (Левченко В. І. 1994р.)

При недостачі каротину і вітаміну А відмічається у молодняка відмічається затримка в рості і знижується приріст маси. Відмічаються дистрофічні зміни епітеліальної тканини, порушення зору і різке зниження організму до інших хвороб.

Найбільш раннім симптомом гіповітамінозу А являється ослаблення зору: хворі тварини з настанням сутінок погано орієнтуються, натикаються на перешкоди. У ягнят повіка підгинається всередину, подразнює віями кон'юнктиву, внаслідок чого спостерігається сльозотеча. Температура тіла не змінюється, зменшується апетит, тварини втрачають масу. Шкіра втрачає еластичність стає сухою і складчастою.

Дератизація слизових оболонок харчо-травного каналу призводить до порушення секреції шлункового і кишкового соків, розвитку гастроентериту, діарей. У самок відмічають зниження продуктивності, народження мертвих плодів, аборти, метрити, затримки посліду, яловість.