97. Правила проведення штучного дихання.

Найкращий спосіб штучного дихання - з рота в рот. Голову потерпілого закидають назад. Вказівним пальцем, завернутим хусткою, очищають рот потерпілого від слизу і сторонніх предметів. Утримуючи однією рукою його голову в закиненому положенні, іншою відтягують нижню щелепу донизу, щоб рот потерпілого був відкритий. Зробивши глибокий вдих, видихають у рот потерпілого повітря зі своїх легенів, стискаючи при цьому ніс хворого. Грудна клітка потерпілого розширюється - відбувається вдих. Вдихання припиняється, грудна клітка спадає - видих.

98. Правила проведення непрямого масажу серця.

За відсутності пульсу в постраждалого необхідно одночасно зі штучною вентиляцією легенів проводити зовнішній (непрямий) масаж серця, що полягає в ритмічному здавлюванні серця між грудиною і хребтом. При проведенні непрямого масажу серця потерпілого кладуть на спину на тверду основу (підлогу, землю). На м'якій поверхні масаж робити не можна. Варто стати збоку від потерпілого і долонями, накладеними одна на одну, надавлювати на грудину з такою силою, щоб прогнути її в напрямку до хребта на 4-5 см. (60-70 натискань на хвилину). Руки повинні знаходитися на нижній третині грудини, тобто на два пальці вище мечоподібного відростка. Масаж серця дітям роблять лише однією рукою, а дітям грудного віку - кінчиками двох пальців (100-120 натискань за хвилину).

99. Ознаки переломів і табельні та підручні засоби іммобілізації. Мета планування медико-санітарного забезпечення населення при надзвичайних ситуаціях.

Ознаки перелому:

- біль;

- неприродне положення кінцівки;

- патологічна рухливість;

- крепітація (своєрідний хрускіт) на місці перелому;

- гематома в ділянці перелому (частіше з’являється невідразу);

- набряк в ділянці ушкодження;

- порушення функції ушкодженої кінцівки.

Табельні засоби іммобілізації: шина, бинти для фіксування шини.

Підручні засоби іммобілізації: шматок тканини, одягу, простирадла, дошка, гілка.

Мета планування медико-санітарного забезпечення при НС: організація і забезпечення належного рівня і об̕ ємів медичної допомоги, підготовка кваліфікованого персоналу для надання невідкладної допомоги, медичних закладів за умови виникнення НС.

100. Завдання санітарно-епідеміологічної служби в районі стихійного лиха і шляхи їх реалізації.

В районі стихійного лиха – дотримання протиепідемічного режиму на етапі медичної евакуації серед уражених, інфекційних хворих, медичного персоналу відповідного етапу з метою попередження заносу і поширення інфекції на наступні етапи.

Це досягається за рахунок:

-медичного сортування уражених з метою виявлення серед них інфекційних хворих;

-проведення серед уражених, хворих, населення, що потерпіло, та персоналу етапів медичної -евакуації екстреної неспецифічної і специфічної профілактики інфекційних захворювань;

-дезінфекції транспорту і нош після евакуації інфекційних хворих;

-виконання вимог протиепідемічних заходів, що передбачені для ізоляторів і лікувальних закладів;

-підтримання санітарних умов на території розгортання етапів медичної евакуації.

101. Визначення поняття цивільний захист та єдина державна система цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Основні завдання цивільного захисту.

Цивільний захист населення — система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підлеглих їм сил і засобів, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, добровільних рятувальних формувань з метою запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій створена для реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей, довкілля від негативних наслідків НС у мирний час та особливий період, подолання наслідків НС.

Завдання цивільного захисту:

— збір та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

— прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

— здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

— розробка і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

— розробка і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

— створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;

— розроблення і виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;

— оперативне повідомлення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне та достовірне інформування про обставини, що склалися, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

— організація захисту населення і території від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

— проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

— забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

— надання з використанням сил цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

— навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;

— міжнародна співпраця у сфері цивільного захисту.