Перевірка первинного рівня знань.

Теоретичні питання.

• Визначення ГХ

• Фактори ризику ГХ.

• Етіологія та патогенез ГХ.

• Клініка ГХ.

• Методи діагностики ГХ.

• Класифікація ГХ.

• Ураження органів-мішеней при ГХ.

• Стратифікація ризику у хворих на АГ.

• Ускладнення ГХ

• Медикаментозні та немедикаминтозні методі лікування ГХ.

• Профілактика ГХ.

• Класифікація гіпертонічних кризів.

• Діагностичні критерії гіпертонічного кризу.

• Лікування гіпертонічних кризів.

Основні терміни:

Термін

Визначення

Артеріальна гіпертензія Ессенціальна АГ (первинна гіпертензія або ГХ) Вторинна АГ (симптоматична) Резистентна (рефрактерна) АГ Злоякісна АГ Гіпертензивний криз Стратифікація ризику у хворого на АГ

Синдром стійкого підвищення АТ, коли при повторних вимірюваннях АТ (не менше, ніж 2-3 рази в різні дні впродовж 3-4 тижнів) систолічний АТ ≥ 140 мм рт.ст., а діастолічний АТ ≥90 мм рт.ст. у осіб, які не приймають антигіпертензивного лікування захворювання, провідною ознакою якого є АГ, що не пов'язана з будь-яким іншим захворюванням і виникає в результаті дисфункції центрів, що регулюють АТ АГ, причина якої може бути виявлена. за умов призначення більше 3-х антигіпертензивних препаратів в адекватних дозах не вдається досягнути цільового рівня АТ. синдром з високим рівнем АТ (220/120 мм рт.ст.) з крововиливами та ексудатами в сітківці, часто з набряком зорового нерву. ускладнення ГХ і симптоматичних АГ, що характеризується гострим підвищенням АТ до індивідуально високих цифр і різким загостренням симптоматики захворювання з переважанням церебральних і серцево-судинних розладів. індивідуалізація терапевтичних підходів залежно від наявності ризик-факторів серцево-судинних ускладнень у хворого на АГ

0. Практичні завдання, які виконуються на занятті

1. Обстеження хворого на ГХ.

2. Постановка попереднього діагнозу

3 Складання плану необхідних лабораторних і інструментальних досліджень з метою підтвердження попереднього діагнозу.

4.Формулювання остаточного діагнозу згідно класифікації.

5.Обговорення принципів диференційної терапії хворого на ГХ.

6.Виписування рецептів хворому .

7. Обговорення прогнозу для хворого, питань медичної реабілітації і працевлаштування.

8. Питання первинної і вторинної профілактики ГХ.

Завдання для самоконтролю студентів.

Тестові завдання.

1. Артеріальна гіпертензія - це:

1. Рівень САТ ≥ 130 мм рт. ст. і/або ДАТ ≥ 80 мм рт.ст.

2. Рівень САТ ≥ 140 мм рт. ст. і/або ДАТ ≥ 90 мм рт.ст.

3. Рівень САТ ≥ 135 мм рт. ст. і/або ДАТ ≥ 85 мм рт.ст.

4. Рівень САТ ≥ 120 мм рт. ст. і/або ДАТ ≥ 80 мм рт.ст.

2. Ізольована систолічна артеріальна гіпертензія - це:

1. САТ > 140 мм рт. ст., ДАТ< 90 мм рт.ст.

2. САТ > 135 мм рт. ст., ДАТ < 90 мм рт.ст.

3. САТ > 140 мм рт. ст., ДАТ > 90 мм рт.ст.

4. САТ > 130 мм рт. ст., ДАТ > 90 мм рт.ст.

3. Патогенез артеріальної гіпертензії:

1. Підвищення утворення реніну клітинами юкстагломерулярного апарата нирок

2. Зменшення секреції альдостерону.

3. Зменшення чутливості артеріальних судин до впливу катехоламінів

4. Зменшення утворення серотоніну

1. Зменшення вмісту кальцію в міофібрилах.

4. Нехарактерні ускладнення гіпертонічної хвороби III стадії:

1. Тромбоемболія ниркових судин.

2. Мозковий інсульт.

3. Інфаркт міокарда.

4. Лівошлуночкова недостатність.

5. Характерні ураженні очного дна у хворих ГХ:

1. Симптом Салюса

2. Характерні всі симптоми

3. Симптом «срібного» і «мідного» дротиків

4. Симптом «перехрестя»

6. Ознаки гіпертрофії лівого шлуночка за даними ЕКГ:

1.Збільшення амплітуди зубців R I і S III.

2.Зсув перехідної зони в V5-6.

3.Збільшення зубця R V1_,V2 і збільшення амплітуди S V5_,V6.

4.R V1 +S V5,6> 10,5мм.

7. Ознаки неускладненої гіпертонічної кризи:

1.САТ < 240 мм рт. ст., ДАТ < 140 мм рт.ст.

2.Інсульт.

3.Кровотеча.

4.Еклампсія.

8. Лікування ускладненої гіпертонічної кризи:

1.Ніфедипін per os.

2.Лазікс per os.

3.Нітропрусид натрію в/в.

4.Папаверин.

9. Неускладнену гіпертонічну кризу не лікують:

1.Пентаміном в/в.

2.Ніфедипіном per os.

3.Клофеліном per os.

4.Каптоприлом per os.

10. Гіпотензивний ефект бета-адреноблокаторів обумовлений:

1. Зниженням периферичного симпатичного тонусу

2. Зниженням транспорту натрію у гладком‘язові клітини судин

3. Гальмуванням перетворення ангіотензина I в ангіотензин II

4. Збільшенням ниркового кровообігу