Хронічне обструктивне захворювання легень

ХОЗЛ – це хворобливий стан, що характеризується обмеженням повітряного потоку дихальних шляхів; є неповністю зворотним. Це повільно прогресуюче захворювання дихальних шляхів з поступовим зниженням функції легень, яке дуже поширене серед ППВ. Паління особливо в поєднанні з несприятливими соціальними чинниками є однією з основних причин виникнення ХОЗЛ.

У похилому і старечому віці вікові зміни функції легень погіршують перебіг ХОЗЛ і в поєднанні зі зниженням серцевого викиду і змінами ЦНС призводять до зменшення оксигенації артеріальної крові, зниження реакції легень на гіпоксію і гіперкапнію, толерантності до фізичного навантаження.

У щоденній клінічній практиці ХОЗЛ проявляється хронічним бронхітом і емфіземою легень.

Вікова емфізема – прояв загальних інволютивних змін у легенях. При цьому підвищується вміст повітря в легенях, пов'язаний з атрофією легеневої тканини (міжальвеолярних перетинок), а також виникають зміни в грудному відділі хребта.

Обструктивна емфізема зумовлена порушенням прохідності бронхів. Обструктивна хронічна емфізема буває первинною (зумовлена спадковими чинниками) і вторинною – при обструктивних захворюваннях легень. Вона є причиною розвитку недостатності легень і хронічного легеневого серця.

Причини: хронічний обструктивний бронхіт і бронхіальна астма, туберкульоз, хронічний абсцес легень, кіфоз, професійні хвороби (склодуви, музиканти, що грають на духових інструментах).

Клінічна картина включає хронічний кашель, гіперпродукцію слизу в бронхах і задишку при незначних фізичних навантаженнях. У ППВ спостерігають значне обмеження фізичної активності, появу потреби в постійній медичній і соціальний допомозі.

При об’єктивному обстеженні виявляють: грудна клітка бочкоподібної форми перебуває в інспіраторному положенні, ригідна, її рухливість обмежена, під час вдиху втягуються збільшені міжреброві проміжки; ребра розташовані горизонтально, надключичні і підключичні ямки згладжені. При перкусії коробочний відтінок звуку, рухливість нижніх меж легень обмежена. При аускультації – дихання послаблена, інколи жорстке, видих подовжений, супроводжується свистячими хрипами.

Границі серця прикриті розширеними легенями. Тони серця послаблені, акцент ІІ тону над легеневим стовбуром.

Діагностика. У ППВ діагностична цінність основних симптомів ХОЗЛ зменшується через такі причини:

1. вікове зниження кашльового рефлексу і наявність змін з боку ЦНС у пацієнтів з порушенням мозкового кровообігу, що призводить до зменшення вираженості кашлю або його відсутності;

2. більше половини ППВ з ХОЗЛ, які обмежують їх фізичну активність, взагалі не скаржаться на задишку, через уповільнені процеси адаптації і само-обмеженьня активної діяльності, вікове зниження чутливості дихального центру до гіпоксії. Кашель у ППВ може бути проявом інших захворювань (туберкульозу, бронхіальної астми, раку легень). Задишка може бути проявом серцевої недостатності, анемії, ожиріння тощо.

У ППВ слід відрізнити вікову та вторинну обструктивну емфізему легень. Слід відзначити, що в основі обструктивної емфіземи легень лежить порушення бронхіальної прохідності з перерозтягненням легеневої тканини, а при віковій емфіземі основним процесом являється зниження еластичних властивостей легень. В анамнезі хворих з віковою емфіземою відсутні хронічні захворювання легень і в першу чергу хронічний бронхіт.

Лікування. Через поліморбідність, що характерна для ППВ, загострення одного захворювання погіршує перебіг інших аж до розвитку декомпенсації супутньої патології. Тому своєчасне розпізнання і лікування загострень ХОЗЛ у ППВ особливе актуальне.

Принципи лікування ХОЗЛ співпадають з такими при лікуванні хронічного обструктивного бронхіту. Дивись інструкцію про діагностику, клінічну класифікацію та лікування ХОЗЛ. Наказ МОЗ України від 28.10.03 №499.