Особливості перебігу захворювань органів дихання у пацієнтів похилого віку Гострий бронхіт

Гострий бронхіт – захворювання, що характеризується дифузним ураженням слизової оболонки бронхіального дерева. В осіб похилого і старечого віку гострий бронхіт часто буває наслідком катару верхніх дихальних шляхів або грипу.

Сприятливими чинниками є:

• хронічні джерела інфекції (синусити, гайморити, тонзиліти);

• тютюнопаління, зловживання алкоголем;

• порушення дихання;

• кіфосколіоз;

• недостатність кровообігу і застійні явища в легенях.

Скарги на загальну слабкість, відчуття стиснення в грудях, температура тіла переважно нормальна або субфебрильна, сухий, часто надсадний кашель, до якого надалі приєднується виділення слизово – гнійного харкотиння.

При об’єктивному дослідженні вислуховуються сухі свистячі і дзизчачі хрипи. Особливістю гострого бронхіту у старих людей є те, що запальний процес у них часто поширюється на кінцеві розгалуження бронхів, і це призводить до розвитку бронхопневмонії, яка часто протікає атипово. Тому, при тривалому перебігу бронхіту необхідно зробити рентгенографію органів грудної клітки, виключити наявність туберкульозу, онкопатології, тощо. Поряд з цим важливим є загальний аналіз крові і дослідження харкотиння на мікобактерії туберкульозу і атипові клітини.

Лікування. ППВ з гострим бронхітом при підвищені температурі тіла треба дотримуватися ліжкового режиму протягом декількох днів. Якщо немає протипоказань з боку серцево – судинної системи, призначають достатню кількість рідини (фруктові соки, чай з малиновим варенням, з липового цвіту, гаряче молоко з содою або мінеральні лужні води). При кашлі з виділенням харкотиння не призначають протикашльові препарати (кодеїн,діонін, екстракт беладони, тощо), тому що їх застосування порушує самоочищення бронхів, спричиняє їх закупорення і розвиток бронхопневмонії. З самого початку захворювання призначають антибіотики, еуфілін, теофілін, відхаркувальні засоби, гірчичники, перцевий пластир.

Хронічний бронхіт

Згідно з визначенням експертів ВООЗ про хронічний бронхіт можна говорити за умови коли кашель і виділення харкотиння тривають не менше 3 місяців щороку протягом 2 років поспіль, за відсутності у пацієнта інших захворювань, які могли б спричиняти ці симптоми. Це надзвичайно поширене захворювання органів дихання у ППВ. Однією з основних причин є тривала дія на слизову оболонку бронхів шкідливих домішок, що містяться в повітрі, перш за все це тютюновий дим, промислові чинники (запиленість і загазованість), загальне забруднення повітря. При кожному загостренні зміни в бронхах збільшуються. Запальний процес, крім слизової оболонки бронхів, поширюється на інші шари стінки бронхів, що призводить до виникнення дифузного пневмосклерозу, обструктивної емфіземи легень, бронхоектазів і легенево – серцевої недостатності.

Основною проблемою при хронічному бронхіті є кашель з незначною кількістю харкотиння слизово – гнійного характеру. При прогресуванні захворювання з’являється задишка і ціаноз як наслідок розвитку пневмосклерозу і обструктивної емфіземи легень. У подальшому розвивається хронічне легеневе серце, правошлуночкова недостатність.

Лікування. У період загострення лікувальна програма включає:

• усунення чинників, що зумовлюють розвиток захворювання або підтримують його перебіг;

• стаціонарне лікування і ліжковий режим за показаннями

• лікувальне харчування;

• антибактеріальна терапія ( у період загострення гнійного ХБ застосовують методи ендобронхіального введення ліків;

• відхаркувальні засоби, бронходилятатори, дренаж «положенням», масаж грудної клітки, фітотерапія, гепаринотерапія;

• дезінтоксикаційна терапія при загостренні гнійного бронхіту;

• корекція дихальної недостатності: тривала оксигенотерапія, гіпербарична оксигенація;

• підвищення захисних властивостей організму;

• фізіотерапевтичне лікування, ЛФК, дихальна гімнастика, масаж;

• санаторно – курортне лікування.

У пацієнтів похилого і старечого віку протипоказанням до лікування в умовах гірського клімату є виражені явища пневмосклерозу і серцево – легеневої недостатності.