Виразкова хвороба

Виразкова хвороба (ВХ) – хронічне рецедивуюче захворювання, що характеризується формуванням виразкового дефекту в слизовій оболонці шлунка або дванадцятипалої кишки внаслідок порушення загальних місцевих механізмів регуляції трофіки слизової оболонки. У похилому віці це захворювання зустрічається не часто, але в останні десятиліття спостерігається значне зростання.

До основних вікових чинників розвитку ВХ належать:

- порушення нейрогуморальної регуляції діяльності шлунка і 12 – палої кишки;

- зменшення кровопостачання слизової оболонки шлунку;

- порушення трофіки і слизоутворення.

Виразкові ураження у ППВ поділяються на:

1. «застарілу» виразкову хворобу – це ВХ, що виникла в молодому і середньому віці і існує тривалий час;

2. «пізню» виразкову хворобу – це ВХ, що розвинулася в похилому або старечому віці;

3. «старечі» виразки, які є симптоматичними виразками при хронічних захворюваннях системи кровообігу, дихальної системи, тривалому вживанні медикаментів.

Етіологія і патогенез «застарілої» та «пізньої» ВХ однакові і полягають в порушенні співвідношення між факторами агресії і факторами захисту слизової оболонки шлунка та 12 – палої кишки. У пацієнтів молодшого віку більш посилені агресивні фактори шлункового соку, а у ППВ більшою мірою послаблюються захисні чинники (знижені регенеративні можливості епітеліальних клітин, порушений кровообіг, змінена слизова оболонка шлунка, тривале тютюнопаління, вживання алкоголю, медикаментів тощо). У ППВ усе це зумовлює частішу локалізацію виразки шлунку. Для «застарілої» виразки рідко виявляється чітка сезонність загострень і частіше зустрічається постійно прогресуючий тип перебігу хвороби з тривалішими періодами загострень. Нерідко загострення ускладнюється масивною кровотечею або перфорацією. Терміни рубцювання виразкового дефекту у ППВ подовжуються, а частота загострень зменшується.

«Пізня» виразкова хвороба у ППВ має кілька особливостей:

• в одних пацієнтів переважає больовий синдром, який буває постійного характеру, помірно виражений, не залежить від споживання їжі;

• у деяких випадках болю може не бути, а переважає диспепсичний синдром і значна кровотеча;

• сезонність рецидивів відсутня, кислотність збережена;

• виразки не глибокі, переважають великі дефекти, локалізуються переважно у верхніх відділах шлунку;

• часто довгий час не рубцюються і ускладнюються малігнізацією, перфорацією або кровотечею;

• майже у 50% ППВ виразкова хвороба супроводжується прихованою кровотечею;

• кровотеча часто може поєднуватися з перфорацією;

• анамнез і об’єктивне обстеження малоінформативні;

• для діагностики виразки ППВ рекомендують проводити рентгенологічне і ендоскопічне обстеження, тому що вони доповнюють одне одного.

Лікування виразкової хвороби традиційне. При в його проведенні виділяють 2 періоди:

• лікування активної фази загострення;

• запобігання рецидиву.

Лікувальна програма включає:

1. стаціонарне лікування;

2. лікувальний режим;

3. лікувальне харчування;

4. медикаментозне лікування.

Принципи лікування виразкової хвороби у ППВ залишаються такими як і при лікуванні осіб молодого віку, але з врахуванням показів і протипоказів деяких лікарський препаратів, їх фармакодинаміки у ППВ.