114. Міжнародно-правові механізми захисту прав людини.

Міжнародне співтовариство в рамках Організації Об’єднаних Націй виробило ряд договорів, пактів, декларацій, що містять норми, які регулюють питання міжнародно-правового захисту прав людини. Це, перш за все, Загальна декларація прав людини, яка була затверджена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 p., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (обидва прийняті 19 грудня 1966 p.). Ці три міжнародно-правові акти називають «Хартією прав людини». Загальна декларація прав людини містить у собі норми-рекомендації, тобто закріплені в ній положення є бажаними, але не обов’язковими для виконання. Норми, які містяться в пактах, є обов’язковими для виконання. Крім «Хартії прав людини» існує цілий ряд міжнародно-правових актів, прийнятих в рамках ООН, спрямованих на масові попередження порушень прав людини (Міжнародна Конвенція про попередження всіх форм расової дискримінації), захист прав окремих індивідів (Декларація прав дитини), співробітництво держав у питаннях правового статусу індивідів (Конвенція про статус біженців). Україна підписала і ратифікувала більшість документів ООН, що стосуються прав людини. Контроль за дотриманням прав людини здійснюють такі структурні підрозділи ООН, як Генеральна Асамблея, Економічна і соціальна Рада ООН, Комісія ООН з прав людини, Комісія по становищу жінок, Верховний комісар ООН з прав людини тощо. Для співробітництва європейських держав у сфері прав людини в 1949 р. була створена Рада Європи, членом якої тепер є Україна. В 1950 р. держави – члени Європи уклали Європейську конвенцію прав людини, а пізніше – ряд протоколів до неї, які проголошують основні права та свободи людини в державах – членах Ради Європи. Основним органом є постійно діючий Європейський суд з прав людини, скаргу до якого можуть подавати і громадяни України. Скаргу може подавати будь-яка людина чи неурядова організація, якщо, на думку скаржника, порушені права чи свободи, які гарантовані Європейською конвенцією прав людини чи протоколами до неї. Скаржник повинен вичерпати також всі внутрідержавні правові засоби захисту прав і свобод.

115. Порядок звернення до Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі – Суд) є міжнародним органом, який за умов, визначених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція), може розглядати заяви, подані особами, які скаржаться на порушення своїх прав.

Звернення до суду можуть направлятись у випадку порушення державами - членами прав і гарантій, які закріплені в Конвенції або в її Протоколах.

Вам не обов'язково бути громадянином однієї з держав, пов'язаних з Конвенцією. Достатньо того, що порушення на яке Ви скаржитесь було здійснено в межах юрисдикції однієї з держав - членів. Ви можете бути фізичною або юридичною особою, наприклад, компанією або асоціацією. Ви можете звернутися зі скаргою до Суду, якщо вважаєте, що Ви особисто і безпосередньо стали потерпілим від порушення одного чи більше основних прав з боку однієї або кількох із держав. Ви не можете зробити загальну скаргу з приводу будь - якого закону або заходу, наприклад, тому, що він здається несправедливим, також Ви не можете скаржитися від імені інших людей (за виключенням належним чином оформленого офіційного представництва). До Європейського суду з прав людини громадяни України можуть звертатися самостійно після вичерпання всіх національних засобів захисту.Під поняттям "вичерпання національних засобів захисту" треба розуміти звернення заявника до всіх судових інстанцій держави, включаючи касаційну інстанцію – Верховний Суд України. Проте, якщо особа оскаржує судове рішення, зокрема, вирок, не обов’язково робити спроби порушити процедуру перегляду справи після проходження звичайної судової процедури оскарження. Також не обов’язково використовувати несудові процедури, або звертатися з проханнями про помилування або амністію. Звернення (до Парламенту, голови держави або уряду, міністра чи уповноваженого з прав людини) не вважаються засобами правового захисту, які необхідно використати.

Перед тим як подати заяву до ЄС з прав людини, варто детально ознайомитися з положенням Конвенції про захист прав і основних свобод людини та протоколами до неї, бо Європейський суд з прав людини розглядає справи лише щодо тих прав, які проголошені в цих документах. Заяву до ЄС з прав людини треба подавати не пізніше шести місяців від дати остаточного рішення у справі національним органом – судом касаційної інстанції (ВС України).Шестимісячний термін відраховується з моменту ознайомлення особи, або її адвоката з остаточним судовим рішенням, винесеним в процесі звичайного оскарження, а не з моменту подальших відмов поновити розгляд справи, розглянути прохання про помилування або амністію чи будь-яке інше клопотання до органів влади. Заяву варто надіслати на адресу секретаріату ЄС з прав людини. Суд приймає лише заяви, надіслані поштою (а не по телефону).