Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Konstituts_yne_pravo_Ukrayini.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
849.92 Кб
Скачать
  1. Класифікація прав і свобод громадян.

Конституційні права і свободи людини і громадянина – гарантована К. та державою міра можливої поведінки або діяльності особи з метою задоволення своїх потреб та інтересів в усіх сферах суспільного життя. Існує різноманітна класифікація прав і свобод: за предметом: політичні, економічні, соціальні, культурні, інформаційні, екологічні за суб’єктом: індивідуальні та колективні, права людини та права громадянина, права іноземців та осіб без громадянства, за походженням: природні та позитивні (похідні), за черговістю включення до К.: першого, другого, третього покоління за віковою приналежністю: права дитини, права молоді, права людей похилого віку за статевою приналежністю: права жінки, права чоловіка.

У сукупності вони утворюють систему основних прав та свобод людини і громадянина, основними елементами якої традиційно вважаються громадянські, політичні, економічні, соціально-економічні та культурні:

1. Громадянські права особисті (ст. 25-35, 49-51 К.) – забезпечують відносно вільне та незалежне від суспільства та держави існування особи шляхом встановлення меж втручання у сферу особистого життя людини. За суттю є природними правами людини і не пов'язані з її належністю до громадянства У. Більшість має абсолютний характер - є невід'ємними, та такими, що не можуть бути обмежені.

2. Політичні права та свободи (ст. 36-40 К.) – забезпечують можливість безпосереднього впливу особи на діяльність держави, адресовані лише громадянам України

3Соціально-економічні права (ст. 41-49 К.) – забезпечують ефективний економічний розвиток суспільства та мінімальну можливість нормального фізичного існування людини у суспільстві. Пов'язані з концепцією соціальної держави

4. Культурні права (ст. 53-54 К.) – задовольняють творчі потреби та інтереси людини, сприяють духовному розвитку людини, забезпечують її участь в культурному прогресі суспільства.

  1. Сутність позитивного та негативного права.

Під позитивним правом розуміємо всю сукупність чинних правових норм певної держави, а також сукупність норм, які регулюють міждержавні відносини. Сам термін позитивне право означає, по-перше, що це норми (правила), встановлені або санкціоновані певним зовнішнім авторитетом і які виконуються під впливом певного зовнішнього впливу, а не з власної волі чи з моральної свідомості конкретної особи. По-друге, позитивізм права полягає в тому, що його норми реально діють і впливають на поведінку людей, тобто вони здійснюють певний позитивний вплив. Між негативними і позитивними правами є фундаментальна різниця. Позитивні права гарантують забезпечення економічним (тобто обмеженим у кількості) благом. Людина не може бути забезпеченою жодним економічним благом автоматично, блага мають бути вироблені. Так наприклад, позитивне право на охорону здоров'я передбачає, що цю послугу треба комусь створити. Трудове (позитивне) право щоденно реалізується суб'єктами права. Соціальне (негативне) право — це сукупність правил суспільного захисту людей, що визначаються матеріальними умовами життя даного суспільства, що складається з трудових відносин і відносин, що пов'язані з трудовими. Вузьке розуміння права фактично зводить право до законодавства.

З врахуванням сказаного можна визначити джерела трудового права України як спосіб вираження норм права, що приймаються компетентними на те органами держави і призначені для регулювання трудових відносин в процесі застосування праці і суспільного захисту людей праці.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]