68. Поняття і форми представницької демократії.

Народовладдя – активна участь громадян в управлінні справами держави і суспільства та створення сприятливих умов для надання повноти влади народу. Держава, яка здійснює владу народу з його волі і відповідно волі народу (соціальних груп, спільностей та кожної окремої особи – людини і громадянина) є демократичною.

Згідно ст.5 К.У. носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Представницька демократія – спосіб реалізації волі народу через обраних ним представників до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Визначається конституційно визначеним порядком формування органів державної влади та інших інститутів держави, та характером організації діяльності держави.

В Україні Її формами є діяльність ВРУ, Президента, ВР АР Крим, представницьких органів місцевого самоврядування, народних засідателів та присяжних.

Виборним представницьким органом державної влади є – Верховна Рада. Лише вона має право представляти Український народ – громадян України всіх національностей – і виступати від його імені. Верховна Рада є єдиним, загальнонаціональним, колегіальним, постійно діючим органом законодавчої влади України

Виборними представницькими органами місцевого самоврядування є сільські, селищні та міські ради (ст. 140 К) Районні та обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, незалежно від порядку їх формування Органом державної влади, який уособлює представницьку демократію в Україні і є головним структурним елементом демократизму держави, визначена Верховна Рада.

В У. більш пріоритетною формою народовладдя є безпосередня демократія – як природне право народу, що з’явилося раніше представницької.

69. Поняття і суть виборчого права і виборчої системи.

Вибори - прояв реальної волі народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування, чи обрання посадових осіб через голосування. Виборче право – сукупність правових норм, що регламентують порядок виборів, буває:

= об’єктивне виборче право (як розділ констит.права, сукупність юр.норм, що регулюють організацію і проведення виборів). Закріплено в - К., - спеціальних законах про вибори („Про вибори народних депутатів У.”, „Про вибори депутатів ВР АРКрим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, „Про вибори Президента У., „Про ЦВК” тощо), - актах констит.законодавства („Про політичні партії У.”, „Про місцеве самоврядування в У.” тощо, у т.ч. рішеннях Конституційного Суду та міжнародних угодах ), - актах суміжних галузей (адміністративного, кримінального, цивільного тощо права)

= суб’єктивне виборче право (закріплене К. та законами, гарантоване державою право громадянина вільно обирати та бути обраним до виборних органів публічної влади. При цьому виділяють: = активне виборче право – право обирати, голосувати за будь-яку кандидатуру. В У. обирати можуть лише громадянини У, що досягли 18 р. та є дієздатними (ст.. 70 К.). На місцевих виборах вони мають належати також до відповідної територіальної громади. = пасивне – право бути обраними на посаду Президента, до парламенту чи органів місцевого самоврядування за умови відповідності додатковим виборчим цензам (підвищено віковий ценз: до 21 р. на парламентських та до 35 р. – на президентських виборах), встановлено ценз осілості на презид. та парламентськ., мовний ценз на президентських виборах, ценз судимості. Активне і пасивне виборчі права можуть не збігатися, так я вже маю 18 років і можу вибирати, але ще не можу бути вибраним.

Виборча система в широкому значенні - система суспільних відносин, що виникає з виборами публічної влади і визначає порядок формування представницьких органів держави та здійснення громадянами виборчих прав, у вузькому значенні – певний спосіб розподілу мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування.