66. Суб’єкти референдного процесу в Україні.

Суб’єкти референтного права – це учасники референтних правовідносин, наділені конституційною правосуб’єктністю, тобто правоздатністю і дієздатністю що визначається нормами конституційного та інших галузей права. Конституційна правоздатність виражається у системі конст прав і обов’язків учасників референтних правовідносин, а конят дієздатність полягає у здатності реалізовувати ці права та обов’язки

Субєкти референтних відносин утворюють певну систему, що складається з груп.До першої належать спільноти і колективи людей: народ України, територіальні громади, зібрання громадян за місцем проживання, ініціативні групи. Ця група є пріоритетною у системі суб’єктів референтних правовідносин, оскільки за сутністю і змістом референдум є способом реалізації права владних прав народу, територіальної громади та громадян України.

До другої групи належать органи державної влади (ВРУ, ПУ, ЦВК, комісії з референдуму, КМУ, КСУ, суди аг.юр, Прокуратура України і т.д) та органи місцевого самоврядування (місцеві ради та їх виконавчі органи,міські, селищні і сільські голови і голови облсні).На цю групу покладаються основні обов’язки щодо реалізації і проведення референдумів,реалізації рішень референдумів і правової охорони прав громадян Україна на всеукраїнський і місцеві референдуми.

До третьої групи належать політичні партії, громадські організації, масові рухи та трудові колективи. Ці суб’єкти мають собі на меті представляти, реалізувати і захищати політичні права громадян України, в тому числі і права на участь в референдумі.

Четверту групу складають представники іноземних держав та міжнародних організацій що здійснюють нагляд за організацією і проведенням референдумів в Україні.

П’ята група представлена державними підприємствами, установами та організаціями, що сприяють в організації та проведення референдумів різних рівнів. Вони сприяють технічному забезпеченню:надають приміщення, засоби транспорту і зв’язку, тощо.

67. Правові гарантії здійснення народовладдя.

Згідно ст. 71 К. виборцям гарантується вільне волевиявлення. Правові гарантії здійснення народовладдя визначено К.У., виборчим законодавством, законодавством про референдуми, іншим конституційним законодавством, адміністративним, фінансовим, кримінальним, трудовим, цивільним, іншими галузями та інститутами законодавства.

Так, однією з гарантій здійснення народовладдя є встановлена законом юридичної відповідальності за порушення виборчого права чи законодавства про референдуми, що має комплексний (часто солідарний) характер і поділяється на види: конституційну, адміністративну, кримінальну, дисциплінарну відповідальність (це, зокрема передбачено ст.117 Закону „Про вибори народних депутатів України”).

Суб’єкти виборчого процесу мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність щодо процесу виборів депутатів у позасудовому та судовому порядку. Так після парламентських виборів 2006 р. ряд політичних партій, що не подолали 3% бар’єр, зверталися до суду, але їм було відмовлено в задоволенні позову. Прикладом конституційної санкції за порушення виборчого зак-ва є визнання виборів недійсними. Також ст.43 З-ну „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” передбачає проведення у 15-денний строк повторного референдуму, у разі грубих порушень З-ну під час голосування.

Порушення виборчого та референдного законодавства передбачає адміністративну, відповідальність у вигляді штрафу (глава 15-а Кодексу У. про адміністративні правопорушення) чи кримінальну відповідальність у вигляді штрафу, виправних робіт чи позбавлення волі (ст. 157-160 Кримінального кодексу).

Застосовується дисциплінарна відповідальність яка поширюється на членів ЦВК та комісій з референдуму, службових осіб, дії чи бездіяльність яких не є адміністративними проступками чи кримінальними злочинами. Певні порушення є підставою для відповідальності згідно ст.5 закону „Про корупцію”